Decision № 79967460, 04.02.2019, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року 14:38 № 826/6367/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Демченко В.М., від відповідача - Гусельніков С.В., Мазира Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таймфіш»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» (далі-позивач/ ТОВ «Таймфіш») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2018 №0001591401.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі направлень від 27.12.2017 №1501/26-15-14-01-03, №1502/26-15-14-01-03, №4691/26-15-14-03-02, №3329/26-15-14-06-03, №8248/26-15-14-09, від 09.01.2018 №2/26-15-16-02, виданих ГУ ДФС у м. Києві, на підставі ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 4 квартал 2017 року, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24.12.2017 №13721, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» (код ЄДРПОУ 40232356) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.01.2016 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.01.2016 по 30.09.2017, результати якої оформлені актом від 25.01.2018 №23/26-15-14-01-03/40232356 (далі-акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Таймфіш»:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 846653 грн., в тому числі: за квітень 2016 року на суму 38881 грн., за травень 2016 року на суму 15588 грн., за червень 2016 року на суму 33391 грн., за липень 2016 року на суму 19589 грн., за серпень 2016 року 20208 грн., за вересень 2016 року на суму 47825 грн., за жовтень 2016 року на суму 97796 грн., за листопад 2016 року на суму 22346 грн., за грудень 2016 року на суму 81280 грн., за січень 2017 року на суму 95000 грн., за березень 2017 року на суму 19092 грн., за квітень 2017 року на суму 84252 грн., за травень 2017 року на суму 32785 грн., за червень 2017 року на суму 59136 грн., за липень 2017 року на суму 162768 грн., за вересень 2017 року на суму 16716 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2 кв. 2016 року та 1 кв. 2017 року.

На підставі акта перевірки від 25.01.2018 №23/26-15-14-01-03/40232356, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.02.2018 №0001591401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1058316,25 грн., з яких 846653 грн. нараховано за податковим зобов'язанням та 211663,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Приписами п. 186.1 ст. 186 ПК України встановлено, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно пп. 186.2.1 п. 186.2. ст.. 186 Податкового кодексу України, місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Відповідно до п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

1. Як зазначено контролюючим органом, в результаті аналізу відомостей наявних в інформаційно-аналітичних системах ДФС, наданих до перевірки первинних та регістів аналітичного та синтетичного обліку було встановлено, що ТОВ «Таймфіш» не класифікувало операції з безоплатної передачі піддонів (зворотної тари) об'єктом оподаткування ПДВ та, відповідно, не визначало дані податкові зобов'язання. Також, оскільки безоплатна передача піддонів (зворотної тари) не має на меті отримання доходу, не пов'язана з господарською діяльністю, підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям не пов'язаним з господарською діяльністю.

Враховуючи вказане, контролюючий орган дійшов висновку про заниження ТОВ «Таймфіш» податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям безоплатної передачі піддонів (зворотної тари) та операціям не пов'язаним з господарською діяльністю на загальну суму 127578 грн.

Досліджуючи вказані висновки відповідача, суд зазначає наступне.

Сторонами не заперечується, що у перевіряємий період ТОВ «Таймфіш» здійснювало торгівлю рибними консервами для чого придбавало піддони, які в подальшому використовувало для постачання продукції покупцям.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» та покупцями (торговими мережами) укладено ряд договорів постачання товарів.

З аналізу умов вказаних договорів та додатків до них, копії яких наявні в матеріалах справи, товар поставляється в спеціальній упаковці (тарі) - піддонах. Вартість піддонів входить до ціни товарів

Відповідно до частини першої статті 685 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Пунктом 189.2 статті 189 Податкового кодексу України встановлено, вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 p. за № 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу прямих матеріальних витрат включаються вартість сировини та основних матеріалів , що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередню віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Порядок обліку тари встановлений пп. 6.2 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. № 2. Відповідно до пп. 6.2. Наявність та рух тари (окрім тари, що використовується як господарський інвентар), строк корисного використання якої менший одного року, а також тарні матеріалі (матеріали і деталі, що призначені для виготовлення тари та її ремонту, зокрема, деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова, металева і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо) відображаються на субрахунку: 284 «Тара під товарами» - організаціями, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням.

Відповідно до п.п.6.4. Методичних рекомендацій вартість тари при вибутті включається до: виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва; витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах».

Згідно Інструкції «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджено наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, на рахунку 28 "Товари" ведуть облік наявності та руху товарно-матеріальних цінностей, які призначені для продажу. Товари і тара під товарами обліковуються на субрахунках 281-284. На субрахунку 284 ведеться облік наявності й руху тари під товарами.

За кредитом рахунку 28 "Товари" відображається вибуття товарів на підприємство в зв'язку з продажем та з інших причин.

На рахунку 93 "Витрати на збут" виробничі підприємства обліковують та накопичують витрати, пов'язані зі збутом готової продукції, робіт і послуг, а торговельні підприємства - витрати, пов'язані з реалізацією товарів, тобто витрати обігу.

Водночас і в самому акті зазначено,що позивач використовував придбані піддони для постачання продукції покупцям. Матеріали (піддони) витрачені на виробничі потреби, списання піддонів в ціні товару (включено в вартість товару), піддони передані покупцям та відображалося в бухгалтерському обліку:

Дт 284 (тара на складі) - Кт 631 - оприбуткування тари

Дт 644 - Кт 631 - віднесено ПДВ сплачене при придбанні піддонів до складу Пк

Дт 93 - Кт 284 - списано вартість піддонів до складу витрат на збут».

При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що ціна реалізації товару з урахуванням тари не перевищує сумарну собівартість товару і тари,доводів, що вартість піддонів не відносилась до складу собівартості та не закладена до ціни реалізованих товарів.

Враховуючи вищевикладене, висновок контролюючого органу щодо класифікації вказаних операцій як операцій з безоплатного надання товарів, та, як наслідок, операцій не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства не знайшов свого підтвердження матеріалами справи.

2. Відповідно до акту перевірки, ТОВ «Таймфіш», в порушення п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання з ПДВ по операціям придбання послуг, зв'язок яких з господарською діяльністю не встановлено на загальну суму 719075,00 грн.

Вказані висновки ГУ ДФС у м. Києві щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність зв'язку з господарською діяльністю комплексу логістичних послуг, придбаних у ТОВ «Логістік Юніон».

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік Юніон» (виконавець) укладені договори від 01.04.2016 №ЛЮ-Д-503 та від 01.01.2017 №ЛЮ-Д-503 (виконавець).

Відповідно до умов вказаних договорів, виконавець забезпечує складську обробку товарів замовника, виконавець самостійно забезпечує необхідні ресурси, необхідні для виконання умов договору, право власності на товар, що постачається та тару до виконавця не переходить.

Згідно додатків до договору, специфікацій, виконавець надає послуги зі складської обробки товарів: відвантаження продукції постачальника на рампу, вхідний контроль по ваго габаритним характеристикам, приймання продукції по кількості, переміщення до зони комплектації заказів, комплектація заказів, паллетування зібраних заказів, переміщення до зони зібраних заказів.

На підтвердження виконання вказаних послуг, відповідно до договорів від 01.04.2016 №ЛЮ-Д-503 та від 01.01.2017 №ЛЮ-Д-503, позивачем надані до матеріалів справи копії заявок про надання послуг, актів надання послуг, товарно-транспортні накладні.

На обґрунтування ділової доцільності вказаних відносин, позивач зазначає, що метою останніх була організація виконання комплексних логістичних послуг щодо належного виконання умов договорів поставки з ТОВ «АТБ-Маркет».

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (покупець) укладені ідентичні договори від 01.04.2016 №76191 та від 01.01.2017 №76191, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується в порядку та строки, обумовлені договором, передати товар у власність покупця, у відповідній кількості, відповідної якості по узгодженій вартості, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, обумовлених договором. Товар поставляється партіями, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах DDP (Інкотермс 2010) за адресами РЦ.

Як зазначає контролюючий орган, в ході проведення перевірки документів на передачу товару на рампі складу (РЦ) від ТОВ «Таймфіш» до ТОВ «Логістік Юніон» не було надано, отже, ГУ ДФС у м. Києві дійшло до висновку, що ТОВ «Логістік Юніон» не отримувало (не приймало) від ТОВ «Таймфіш» товарів для виконання комплексу логістичних послуг, при цьому ТОВ «Таймфіш» не розміщувало в РЦ свої товари, а право власності на товар, поставлений ТОВ «АТБ-Маркет» перейшло до нього на рампі складу (РЦ), відтак, на думку відповідача, зв'язок вказаних операцій з придбання послуг з господарською діяльністю позивача не встановлено.

Суд критично ставиться до вказаних посилань, що операції зі здійснення логістичних послуг здійснювались ТОВ «Логістік Юніон» у відношенні товару, право власності на яких перейшло до ТОВ «АТБ-Маркет», оскільки вказане не спростовує їх економічну цінність саме для позивача та не спростовує право позивача на включення вказаних витрат на придбання послуг до витрат господарської діяльності, оскільки спірні господарські операції здійсненні на виконання та в межах умов договорів поставки товарів та фактично спрямовувались на забезпечення ефективного збуту товарів позивача (постачальника) що реалізувались у покупця (ТОВ «АТБ-Маркет»), а економічний iнтерес у зростаннi торгового обороту та просування товару має переважне економічне значення саме для його постачальника, в даному випадку позивача.

Таким чином, витрати на оплату таких послуг відповідають цілям господарської діяльності позивача.

Слiд також зазначити, що податкове законодавство України не пов'язує можливiсть облiку витрат з наявнiстю або вiдсутнiстю права власностi на товари, щодо яких здiйснюються вiдповiднi дiї, що тягнуть такi витрати.

При цьому, розглянувши й дослідивши зазначені вище договори, які були укладені між позивачем та ТОВ «Логістік Юніон» та ТОВ «АТБ-Маркет», суд дійшов висновку , що такі правочини є належним доказом досягнення їх учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

Первинні документи, а також товарно-транспортні документи, відповідають домовленостям сторін (зафіксованим у договорах) і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до виконавця логістичних послуг та покупця товару. Тобто, такі докази свідчать про здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Логістік Юніон» та ТОВ «АТБ-Маркет».

При цьому, слід відзначити, що подані первинні документи також відповідають і вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 12.02.2018 №0001591401 протиправним та таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМФІШ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12 лютого 2018 року №0001591401.

3.Витрати по сплаті судового збору в сумі 16000 грн. відшкодувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМФІШ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 20.02.2019.

Суддя С.К. Каракашьян