Decision № 79779554, 28.01.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року Справа № 160/9568/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, в якій з урахувнням уточнень (від 25.01.2019 року) просить:

зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, здійснити призначення, нарахування та виплату позивачці ОСОБА_3, пенсії державного службовця у розмірі 7605 грн.00 коп., починаючи з 01 червня 2018 року, та здійснити донарахування та виплату на користь позивача недоплаченого розміру цієї пенсії за період з 01.06.2018 по 28.08.2018 року у сумі 15120 грн. 87 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що у травні 2018 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявами про надання довідки про складові заробітної плати як державного службовця станом на травень 2018 року, враховуючи: оклад, ранг, вислугу років, премії та соціальні виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, відпускні), однак отримала вказану довідку у серпні 2018 року. При цьому, зазначила, що 01.06.2018 року подала до Криворізького Центрального об'єднаного управління ПФУ заяву про призначення/перерахунок пенсії, яка зареєстрована за № 1905, але призначення пенсії та фактичне нарахування пенсії державно службовця проведено відповідачем із запізненням на три місяці лише 28.08.2018 року. Враховуючи те, що позивачка, з вини відповідача, який затримував надання необхідної довідки, три місяці отримувала менший розмір пенсії у розмірі 2564,71 грн., замість належного у грн., тому недоплачена різниця повинна бути стягнута з відповідача 15120 грн. 87 коп. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 просила задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

15.01.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало до суду відзив на адміністративний позов, яким проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що 01.06.2018 року Позивачка надала заяву про переведення на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу», до заяви не надано довідки про складові заробітної плати, що подається для призначених пенсії станом день звернення за призначенням пенсії та про середній розмір надбавок, премій та інших виплат за місяць, що переду місяцю звернення за призначенням пенсії (у даному випадку травень 2018 року). Дана вимога передбачена ст. 37 ЗУ «Про державну службу та п. 8 постанови КМУ від 14.09.2016 року №622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». 09.06.2018 року Позивач на зворотній стороні заяви від 01.06.2018 року про переведення на інший виид пенсії написала про те, щоб її заяву не розглядали. Таким чином, для призначення пенсії з 01.06.2018 року не було підстав так, як позивачка просила не розглядати заяву про переведення на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу» від 01.06.2018 року. Крім того, зазначили, що довідки від 23.08.2018 року не можуть бути враховані для призначення пенсії з 01.06.2018 року, оскільки це суперечить вимогам ст. 37 ЗУ «Про державну службу» та п. 8 постанови КМУ від 14.09.2016 року №622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» так як, в них зазначено заробіток станом на 23.08.2018 та липень 2018 року, а не на день звернення Позивача 01.06.2018) та місяць що передує (травень 2018 року). При цьому, відповідач вказав, що позивач жодних обґрунтувань щодо розміру пенсії не навів, більш того звернень щодо не згоди з розміром призначеної пенсії до відповідача не звертався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 29.12.2014 року перебуває на обліку та отримувала пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

01 червня 2018 року подала до Криворізького Центрального об'єднаного управління ПФУ заяву про призначення/перерахунок пенсії № 1905, однак просила її не розглядати про, що зазначила на зворотному боці вказаної заяви 09 червня 2018 року.

27.08.2018 року Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу» додавши довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.08.2018 року №197 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах. Віднесених до категорій посад державної служби, і яка момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 23.08.2018 №196.

З 27.08.2018 року ОСОБА_3 переведено на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу».

Не погодившись із датою призначенням пенсії згідно ЗУ «Про державну службу» та її розміром позивачка звернулась до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що для правильного вирішення цього спору слід встановити, чи поширюються положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII при призначенні пенсії державного службовця на вказані правовідносини.

Так, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VIIІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899-VIIІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зазначений вік визначається ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачка станом на 25 травня 2018 року досягла пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та набула права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Вказані обставини ані позивачем, ані відповідачем не оспорються.

Вирішуючи питання щодо дати призначення пенсій позивачу суд виходить з такого.

Відповідно до ст.90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно Постанови від 14.09.2016 №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (п.5). Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (п.4).

Статтею 44 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Частиною 5 ст. 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, яким врегульовано спірні відносини, особа, яка звернулась за переведенням на інший вид пенсії, має право на її призначення, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому законодавством порядку, визначеному, зокрема, Законом ст. 37 ЗУ «Про державну службу та п. 8 постанови КМУ від 14.09.2016 року №622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, зокрема довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Судом встановлено, що позивачкою була подана 01 червня 2018 року заява про призначення/перерахунок пенсії, була 09 червня 2018 року відкликана нею до прийняття відповідачем в установлений законом десятиденний строк, прийняття якого надавалоб позивачці право на його оскарження у разі незгоди з ним.

Таким чином, у відповідача не виникло обов’язку призначення пенсії ОСОБА_3 за заявою від 01 червня 2018 року, оскільки вона була відкликана, а посилання позивача на те, що призначення пенсії, її нарахування та виплату необхідно здійснити саме з 01 червня 2018 року є безпідставні і не основані на законі, а відтак позовні вимоги ОСОБА_3 про нарахування та виплату пенсії не підлягають задоволеню в повному обсязі.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тому позовні вимоги позивача в задоволенню не підлягають.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відсутні.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 77,139,241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев