Decision № 79748469, 11.02.2019, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3152/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірного підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" про стягнення 105535,42 грн. за участю :

представника позивача - ОСОБА_1. адвокат на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.08.2018 року та довіреностівід 05.09.2018 року;

представника відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 01.12.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" про стягнення заборгованості за договором субпідряду № 2-230/1 від 29.10.2012 року в розмірі 105535,42 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.12.2018 року заявником було подано заяву про усунення недоліків (вх. № 34427).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 19.12.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2018 року відкладено підготовче засідання на 21.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання було відкладено на 11.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до розгляду по суті у даному судовому засіданні в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2019 року підтримав позовні вимоги, посилаючись на неналежне виконання умов договору субпідряду № 2-230/1 від 29.10.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017 року по справі № 922/4170/18, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 14395,00 грн., інфляційні втрати в суму 37014,79 грн. та пеню в розмірі 54125,63 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2019 року визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, проте зазначив про наявність арифметичних помилок при здійсненні розрахунку відповідних витрат проти стягнення пені заперечував, посилаючись на сплив строку позовної давності для її нарахування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

29.10.2012 року між ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні доріг України» (позивач) та ТОВ «ВП МОСТ-1» (відповідач) укладено договір субпідряду №2-230/1, згідно п.1.1 якого Субпідрядник (Позивач) зобов`язувався протягом 2012 року виконати послуги з поточного ремонту мостового переходу через р. ОСОБА_3 на автомобільній дорозі місцевого значення Т-13-02 "Танюшевка - Старобільськ - Артемівськ, км 177-950, відповідно до розрахунку договірної ціни, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно пункту 3.1 Договору ціна цього договору становить 676592,4 грн., у тому числі ПДВ - 112765,4 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Генпідрядником протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форми №КБ-2), підписаними уповноваженими представниками Сторін, при умові надходження від Замовника - Служби автомобільних доріг у Донецькій області, коштів за надані послуги на рахунок Генпідрядника.

Відповідно до п. 5.1 та 5.2. договору строк надання послуг - до 31.12.2012 року. Місце надання послуг перехід через р. ОСОБА_3 на автомобільній дорозі місцевого значення Т-13-02 "Танюшевка - Старобільськ - Артемівськ, км 177-950.

Згідно п. 10.1 договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р.

На виконання умов договору протягом 2012-2013 р.р. між сторонами було підписано акти приймання виконаних робіт на загальну суму 405414,61 грн.

Однак відповідач обов`язків щодо проведення розрахунку з відповідачем не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області щодо стягнення з останнього основної суми заборгованості за договором.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору субпідряду №2-230/1 від 29.10.2012 року, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч. 7 ст. 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 843, ст. 844 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Водночас, позивач зазначає про те, що сума основного боргу була стягнута з відповідача на користь позивача 15.03.2017 року рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2017 року по справі №922/4170/17, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, яким було встановлено обставини щодо порушення відповідачем умов та строків оплати робіт, які були предметом договору субпідряду №2-230/1.

Крім того вищезазначеним рішенням було встановлено, що грошові кошти надійшли генпідряднику (відповідачу) 07.06.2017 року, у зв`язку з чим відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 06.07.2017 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач вказує на те, що з 06.07.2017 року останній має право на нарахування штрафних санкцій, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 14395,00 грн. 3% річних за період з 06.07.2017 року по 10.09.2018 року, інфляційних втрат в сумі 37014,79 грн. за період з липня 2017 року по вересень 2018 року та пені в сумі 54125,63 грн. за період з 06.07.2017 року по 08.01.2018 року.

Однак відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з підстав спливу позовної давності та зазначає про наявність арифметичних помилок при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно до ч. 7 ст. 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2017 року по справі №922/4170/17, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями було стягнуто з відповідача основний борг за договором субпідряду №2-230/1 в розмірі 405414,61 грн.

Крім того вищезазначеним рішенням було встановлено, що грошові кошти надійшли генпідряднику (відповідачу) 07.06.2017 року, у зв`язку з чим відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 06.07.2017 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач вказує на те, що з 06.07.2017 року останній має право на нарахування штрафних санкцій.

Рішенням суду про стягнення суми основного боргу було виконано 11.09.2018 року.

Таким чином, позивачем було нараховано відповідачу 14395,00 грн. 3% річних за період з 06.07.2017 року по 10.09.2018 року та інфляційних втрат в сумі 37014,79 грн. за період з липня 2017 року по вересень 2018 року.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунків, які містяться в позовній заяві щодо нарахування інфляційних та 3% річних, позивач нараховує 3% річних та інфляційні за період прострочення розрахунку за виконані роботи з 06.07.2017 року по 10.09.2018 року.

Відповідач у відзиві на позов вказував на наявність арифметичних посилок при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем дійсно порушено строк нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Так, приймаючи до уваги п.4.1 договору, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом оплати Генпідрядником протягом 20 банківських днів, судом встановлено, що кінцевим терміном оплати є 06.07.2017 року.

У зв`язку з чим нарахування 3% річних та інфляційних втрат має здійснюватись починаючи з 07.07.2017 року.

Проте, здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що здійснення позивачем розрахунку на один день раніше не вплинуло на суму нарахувань.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 14395,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 37014,79 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені за заявлений позивачем період прострочення з 06.07.2018 по 08.01.2018 року, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 7.3 Договору - за необґрунтовану затримку оплату виконаних робіт, Генпідрядник сплачує пеню в розмірі 0,1% в день від вартості неоплачених робіт.

Відповідачем у відзиві на позов міститься вимога щодо про застосування позовної давності щодо нарахування пені на заборгованість за договором.

Позивач в свою чергу вказує на те, що останній дізнався про порушення свого права після винесення рішення по справі № 922/4170/17.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 (далі постанова Пленуму ВГСУ № 10), за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п. 4.2 постанови Пленуму ВГСУ № 10, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/4170/17, яке залишене в силі Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 та Постановою Верховного Суду від 03.09.2018 року, встановлено, що з урахуванням п.4.1 договору субпідряду, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт сплинув 06.07.2017р., таким чином, з 07.07.2017р. розпочалось прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та саме із вказаної дати у позивача виникло право на звернення до суду із позовом за захистом своїх прав.

Таким чином, приймаючи до уваги, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розпочалось з 07.07.2017р., суд дійшов висновку, що строк позовної давності для вимог про стягнення нарахованої пені на заборгованість за договором субпідряду у розмірі 54125,63 грн. в період з 06.07.2017 по 08.01.2018 сплив ще 08.07.2018. Таким чином, з огляду на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 19.11.2018, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовними вимогами до господарського суду Харківської області після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення по справі.

Щодо доводів позивача щодо того, що останній дізнався про порушення свого права лише після винесення рішення суду від 15.03.2017 року, то суд зазначає, що позивач мав право звернутись за захистом свого порушення права в межах строку позовної давності до 08.07.2018 року.

Отже в даному випадку позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважність причини пропуску позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, з підстав спливу строків позовної давності для пред`явлення вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача підлягає до стягнення 858,33 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" (проспект Московський, 273, м. Харків, 61046, код ЄДРПОУ 34093999) на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Захисників України, 2, Покровськ, 85307, код ЄДРПОУ 32001618 ) 14395,00 грн. 3% річних, 37014,79 грн. інфляційних втрат та 858,33 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Захисників України,2, м. Покровськ, 85307, код ЄДРПОУ 32001618) .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" (проспект Московський, 273, м. Харків, 61046, код ЄДРПОУ 34093999 ) .

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою ://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 12.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_4

922/3152/18