Decision № 79720706, 12.12.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Справа № 160/7460/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Кім Г.В.

представника відповідача Бохан О.М.

свідка ОСОБА_3

свідка ОСОБА_4

свідка ОСОБА_5

свідка ОСОБА_6

свідка ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису від 29.08.2018 року та постанови від 18.09.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН1199/251/АВ/П від 29 серпня 2018 року, постановлений за результатами інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 33771045);

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1199/251/АВ/МГ/ІП-ФС/558 від 18 вересня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» та при перевірці встановлено порушення вимог законодавства про працю, які зафіксовані актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 29.08.2018 року № ДН1199/251/АВ, видано припис про усунення виявлених порушень № ДН1199/251/АВ/П від 29.08.2018 року та 18.09.2018 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1199/251/АВ/МГ/ІП-ФС/558, якою накладено на ТОВ «Продторгресурс» штраф у розмірі 372 300,00 грн. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та штраф у розмірі 3 723,00 грн. на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає, що ним не було допущено порушень трудового законодавства України, зокрема, Кодексу законів про працю України, а тому, у відповідача були відсутні підстави для вжиття заходів до притягнення позивача до відповідальності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

12 грудня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзові на позов, посилаючись на те, що інспекційне відвідування було проведено відповідно до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, порушення вимог законодавства про працю позивачем, які викладені у акті від 29.08.2018 року № ДН1199/251/АВ, дійсно мали місце, а отже при винесені припису та постанови про накладення штрафу суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскаржувані припис та постанова складені у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держапраці у Дніпропетровській області від 13.08.2018 року № 656-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 15.08.2018 року № 273, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Мельничук Світланою Володимирівною, за участі провідного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Лазарєва Івана Михайловича у період з 16.08.2018 року по 30.08.2018 року проведено інспекційне відвідування з питань повноти, своєчасності нарахування, виплати заробітної плати та розрахункових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» за адресою: 49022, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 10, (код ЄДРПОУ 33771045).

Підставою для проведення перевірки стала інформація, викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.02.2018 року № 5171/05-05/27 щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

За результатами проведення інспекційного відвідування (позапланової перевірки) Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 29.08.2018 року № ДН1199/251/АВ.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

- посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, що порушує вимоги ч.4 ст.96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці»;

- робота у святковий і неробочий день не сплачується у подвійному розмірі, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 107 КЗпП України;

- власник або уповноважений ним орган не забезпечив достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, що порушує вимоги ст. 30 Закону України «Про оплату праці»;

- заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган не виплачує працівникові за виконану ним роботу, що є порушенням ч. 1 ст. 94 КЗпП України.

29 серпня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис про усунення виявлених порушень № ДН1199/251/АВ/П, яким приписано:

- забезпечити виконання вимог ч.4 ст.96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» щодо встановлення посадових окладів з врахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно з диференціацією розмірів посадових окладів;

- забезпечити виконання вимог ч. 1 ст. 107 КЗпП України щодо оплати роботи у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі;

- забезпечити виконання вимог ст. 30 Закону України «Про оплату праці» щодо забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку;

- забезпечити виконання вимог ч. 1 ст. 94 КЗпП України щодо виплати працівникові заробітної плати за виконану ним роботу.

Згідно припису позивачу надано строк до 06.09.2018 року для усунення порушень та інформування про виконання вимог припису.

18 вересня 2018 року на підставі акта інспекційного відвідування від 29.08.2018 року № ДН1199/251/АВ, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1199/251/АВ/МГ/ІП-ФС/558, якою накладено на ТОВ «Продторгресурс» штраф у розмірі 372 300,00 грн. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та штраф у розмірі 3 723,00 грн. на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із прийнятими приписом та постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 20.09.2007 року № 877-V заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління Держпраці, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

16.05.2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Підпунктом 5 абз.1 п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, в тому числі, за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Згідно п.8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Відповідно до п.11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Відповідно до п.п.19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Згідно п. 21 Порядку № 295 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктом 27 Порядку № 295 встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З аналізу даних правових норм слідує, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. При цьому однією із підстав інспекційного відвідування є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення виплати заробітної плати не у повному обсязі, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти виплати заробітної плати не у повному обсязі, то вживаються заходи до притягнення об'єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття наказу від 13.08.2018 року № 656-І «Про проведення інспекційного відвідування» та винесення направлення на проведення інспекційного відвідування від 15.08.2018 року № 273 стало надходження інформації, викладеної в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.02.2018 року № 5171/05-05/27 щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

На підставі наказу від 13.08.2018 року № 656-І та направлення від 15.08.2018 року № 273 інспекторами праці здійснено інспекційне відвідування ТОВ «Продторгресурс».

Як зазначалося вище, під час проведення інспекційного відвідування ТОВ «Продторгресурс», відповідачем було встановлено низку порушень законодавства, що призвело до відповідних наслідків у вигляді штрафів.

Так, дослідивши правомірність та обґрунтованість виявлених відповідачем під час проведення інспекційного відвідування порушень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно наданого до перевірки штатного розкладу, який введений в дію з 01.07.2018 року, встановлено, що, наприклад, вантажнику встановлений посадовий оклад у розмірі 2 700,00 грн. (код за класифікатором посад 9333, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії найпростіші професії), водію автотранспортних засобів встановлений посадовий оклад у розмірі 2 700,00 грн. (код за класифікатором посад 8334, посада відноситься до категорії робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин), економісту встановлений посадовий оклад у розмірі 2 700,00 грн. (код за класифікатором посад 3433, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії фахівців), менеджеру із збуту встановлений посадовий оклад у розмірі 2 700,00 грн. (код за класифікатором посад 1475.4, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії керівники).

Тобто, вище перелічені посадові оклади були встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів.

Отже, інспекцією встановлено, що формування тарифної системи у ТОВ «Продторгресурс» здійснюється з однаковим визначенням розміру заробітної плати різним працівникам, а саме, з порушенням вимог ст.6 Закону України «Про оплату праці» та ст.96 КЗпП України.

Частиною 1 ст.94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ч.1, ч. 2 ст.96 КЗпП України до систем оплати праці відносься тарифна та інші системи, що формуються на основі оцінки складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року - ч.6 ст.96 КЗпП України.

У відповідності до ч.11 ст.96 КЗпП України колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної професійної організації (профспілковим представником), а у разі відсутності профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

За приписами ч.1 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною та іншими системами оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Аналогічні норми з приводу системи оплати праці встановлені і Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Табель обліку робочого часу - це не тільки форма первинної облікової документації, а й документ, необхідний для обліку використання робочого часу працівників, а також для контролю над дотриманням установленого режиму роботи, розрахунків із працівниками по заробітній платі та отримання інформації про відпрацьований час.

Табель - це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Ведення табелю є обов'язковим і для малих підприємств, який ведеться в електронній та паперовій формі. Форма Табеля (типова форма №П-5) затверджена наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації із статистики праці» від 05.12.2008р. №489.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Аналізуючи вказані норми, слід дійти висновку, що на роботодавця чинним трудовим законодавством покладено обов'язки по нарахуванню, виплаті своїм працівникам заробітної плати за виконану ними роботу у розмірі не менше мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, при цьому, на роботодавців покладено і обов'язки щодо обліку робочого часу працівників за будь-якою системою оплати праці.

Під час судового розгляду судом встановлено, що з наданих до суду бухгалтерських та кадрових документів вбачається, що оклади на підприємстві не є сталими, коливаються на рівні від 2 700,00 грн. до 3 100,00 грн.

Судом з'ясовано та не спростовано представником відповідача, що Інспекторами не були проведені дослідження професійних якостей працівників, складність виконуваної роботи або її об'єм для висновку про суб'єктивний характер посадових окладів. Також, не наведено норми законодавства, які забороняють встановлювати однаковий розмір заробітних плат працівникам за різними посадами.

Статтею 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи, судом не встановлено порушень позивачем ст. 96 КЗпП України при встановлені посадових окладів працівників, вони не є нижчими за прожитковий мінімум працездатних осіб поточного року, та загальна заробітна плата за повністю відпрацьований час відповідає ст. 95 КЗпП України, тобто була не нижче мінімальної. Доказів зворотнього суду не надано.

Також, з матеріалів справи вбачається, що під час інспекційного відвідування було встановлено, що відії ТОВ ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 згідно подорожних листів у травні та червні 2018 року працювали у святкові та неробочі дні, в той час як у табелях обліку робочого часу за травень та червень 2018 року зазначено, що у цих водіїв був вихідний.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці», власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Табель обліку використання робочого часу є документом, який дозволяє врахувати фактично відпрацьовані працівниками дні, є первинним документом щодо обліку розрахунків з персоналом та базою для статистичних розрахунків.

Ведення обліку виконаної роботи впливає на визначення правильного розміру заробітної плати, оскільки якщо наприклад, сума заробітної плати залежить від кількості відпрацьованого часу то без такого обліку не можна буде правильно нарахувати заробітну плату.

Облік виконаної роботи фіксує робочий час та контроль додержання його місячної норми, а також оплату фактично відпрацьованого часу та доплати за надурочну роботу, роботу у нічний час та у святкові і вихідні дні.

Відповідач, перевіривши ведення роботодавцем табелів робочого часу, встановив, що останнім у табелях обліку робочого часу за травень та червень 2018 року зазначено, що водії - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які згідно подорожних листів працювали у святкові та неробочі дні, у ці дні були вихідні.

Так, згідно подорожнього листа від 01.05.2018 року №1045 ОСОБА_12 01 травня 2018 року (святковий день) працював з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 30 хвилин; згідно подорожнього листа від 06.05.2018 року № 1054 ОСОБА_11 працював 06.05.2018 року (неділя) з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 20 хвилин; згідно подорожнього листа від 13.05.2018 року № 1071 ОСОБА_12 працював 13 травня 2018 року (неділя) з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 30 хвилин; згідно подорожнього листа від 19.05.2018 року № 1088 ОСОБА_13 працював 19 травня 2018 року (субота) з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 30 хвилин; згідно подорожнього листа від 20.05.2018 року № 1092 ОСОБА_12 працював 20 травня 2018 року (неділя) з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 30 хвилин; згідно подорожнього листа від 26.05.2018 року № 1114 ОСОБА_14 працював 26 травня 2018 року (субота) з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 30 хвилин; згідно подорожнього листа від 02.06.2018 року № 1129 ОСОБА_16 працював 02 червня 2018 року (субота) з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 30 хвилин; згідно подорожнього листа від 03.06.2018 року № 1128 ОСОБА_12 працював 03 червня 2018 року (неділя) з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 30 хвилин; згідно подорожнього листа від 30.06.2018 року № 1205 ОСОБА_15 працював 30 червня 2018 року (субота) з 08 годин 00 хвилин до 16 годин 30 хвилин.

Таким чином, відповідач встановив, що час фактичної роботи працівників не відповідає облікованому у табелях обліку робочого часу, що призводить до недостовірного обліку виконуваної працівником роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, що унеможливлює правильне та в повному обсязі нарахування працівнику заробітної плати, чим порушено вимоги 30 Закону України «Про оплату праці».

Згідно тверджень позивача ведення подорожніх листів не є обов'язковим, у зв'язку з чим останній не приділив належної уваги їх оформленню та припустився формальних помилок, які не мають впливу на головну мету, з якою складалися дані листи - ведення обліку паливно-мастильних матеріалів.

Під час розгляду справи судом оглянуті подорожні листи, а також інші документи, копії яких містяться в матеріалах справи, з яких вбачається наступне.

Відповідно до подорожнього листа від 01.05.2018 року №1045 доставка товару здійснювалась водієм ОСОБА_12 01 травня 2018 року за маршрутом м. Дніпро, вул. Океанська, 10 - РЦ-21, Київська область, Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, 6.

Однак, за результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд погоджується з твердженнями позивача щодо того, що дата перевезення 01 травня 2018 року є помилково вказаною замість вірної 02 травня 2018 року, оскільки вказане підтверджується товарно-транспортною накладною № ПТ-0001081 від 02 травня 2018 року та актом приймання-передачі № 1081 від 02.05.2018 року.

Аналогічною є ситуація і з іншими подорожніми листами, у яких дата перевезення зазначена помилково.

Так, відповідно до подорожнього листа від 06.05.2018 року №1054 доставка товару здійснювалась водієм ОСОБА_11 06 травня 2018 року (неділя) за маршрутом м. Дніпро, вул. Океанська, 10-РЦ-11, Херсонська область, м. Олешки, вул. Промислова, 1, однак насправді доставка товару здійснювалась у робочий день 07 травня 2018 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною № ПТ-0001095 від 07.05.2018 року та актом приймання-передачі № 1095 від 07.05.2018 року.

Згідно подорожнього листа від 13.05.2018 року №1071 доставка товару здійснювалась водієм ОСОБА_12 13 травня 2018 року (неділя) за маршрутом Дніпро-Цюрюпинськ-Миколаїв-Одеса-Дніпро, однак насправді доставка товару здійснювалась у робочий день 14 травня 2018 року за маршрутом м. Дніпро, вул. Океанська, 10-РЦ-11, Херсонська область, м. Олешки, вул. Промислова, 1, що підтверджується товарно-транспортними накладними № ПТ-0001162, № ПТ-0001163 від 14.05.2018 року та актами приймання-передачі № 1162, № 1163 від 14.05.2018 року.

Відповідно до подорожнього листа від 20.05.2018 року №1092 доставка товару здійснювалась водієм ОСОБА_12 20 травня 2018 року (неділя) за маршрутом Дніпро-Цюрюпинськ-Херсон-Миколаїв, однак, насправді доставка товару здійснювалась у робочий день 21 травня 2018 року за маршрутом м. Дніпро, вул. Океанська, 10 - РЦ-11, Херсонська область, м. Олешки, вул. Промислова, 1, що підтверджується товарно-транспортною накладною № ПТ-0001237 від 21.05.2018 року та актом приймання-передачі № 1237 від 21.05.2018 року.

Відповідно до подорожнього листа від 03.06.2018 року №1128 доставка товару здійснювалась водієм ОСОБА_12 03 червня 2018 року (неділя) за маршрутом «Океанська-СТО-Океанська, Дніпро-Цюрюпинськ-Херсон, Херсон-Дніпро», однак насправді доставка товару здійснювалась у робочий день 04 червня 2018 року за маршрутом м. Дніпро, вул. Океанська, 10 - РЦ-11, Херсонська область, м. Олешки, вул. Промислова, 1, що підтверджується товарно-транспортною накладною № ПТ-0001384 від 04.06.2018 року та актом приймання-передачі № 1384 від 04.06.2018 року.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, шо подорожні листи містять помилку в даті їх складання, внаслідок чого, судом не встановлено порушень позивачем ст. 30 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 265 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за порушення законодавства про працю.

Абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати, тобто 3 723,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що застосування фінансових санкцій за вищевказані види порушень не відповідає вимогам законодавства, а отже постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1199/251/АВ/МГ/ІП-ФС/558 від 18 вересня 2018 року, прийнята на підставі акту та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, Головним управлінням Держапраці у Дніпропетровській області на підставі абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України в частині накладення штрафу у розмірі 3 723,00 грн. є протиправною.

Крім того, актом інспекційного відвідування встановлено, що окремим працівникам підприємства не сплачено належним чином заробітну плату за відпрацьований час, а саме: водію ОСОБА_12 за 28.06.2018 року (День Конституції України), водію ОСОБА_13 за 19.05.2018 року (субота), водію ОСОБА_14 за 26.05.2018 року (субота), водію ОСОБА_16 за 02.06.2018 року (субота), водію ОСОБА_15 за 30.06.2018 року (субота).

Таким чином, відповідач встановив, що табелі обліку використання робочого часу за травень та червень 2018 року та розрахункові відомості не містять даних щодо роботи та належної оплати у в сяткові та вихідні дні, у зв'язку з чим оплата роботи у святкові та неробочі дні зазначеним працівникам у подвійному розмірі не проведена, що не відповідає вимогам ст.107 КЗпП України.

Статтею 107 КЗпП України визначено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Продторгресурс» 05.01.2018 року прийнято наказ № 05/01-18 «Про режим гнучкого робочого часу», відповідно до якого для транспортного відділу встановлено режим праці з підсумованим обліком робочого часу, з саморегулюванням часу початку, закінчення і тривалості робочого часу протягом, зокрема, робочого тижня з перенесенням вихідного дня з суботи на понеділок та зі святкового дня на перший робочий.

Отже, з огляду на фактично відпрацьований робочий час вказаних співробітників, заробітна плата була нарахована їм в повному обсязі, подвійне нарахування водіям не проводилось, додатковий час відпочинку не надавався.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи, судом не встановлено порушень позивачем вимог ч. 1 ст. 107 КЗпП України щодо оплати роботи у подвійному розмірі у святковий і неробочий день.

Також, в акті інспекційного відвідування зазначено, що в ході проведення перевірки працівники ОСОБА_4 (механік), ОСОБА_7 (укладальник-пакувальник), ОСОБА_5 (начальник цеху), ОСОБА_6 (укладальник-пакувальник) дали пояснення щодо режиму роботи товариства, у яких визначили, що початок роботи о 8:00 год., закінчення роботи о 17:00 год., перерва з 12:00 год. до 12:30 год. Однак, табеля обліку робочого часу за липень 2018 року та відомості нарахування заробітної плати за липень 2018 року не містять інформації щодо фактично відпрацьованого часу вищезазначених працівників та відповідно нарахованої їм заробітної плати.

Таким чином, відповідач встановив, що заробітна плата позивачем нарахована та сплачена не за фактично відпрацьований час, а з розрахунку місячної норми тривалості робочого часу, тобто не в повному обсязі, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 94 КЗпП України.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до акту, працівники ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дали пояснення щодо тривалості перерви на підприємстві з 12:00 годин до 12:30 годин.

Проте, допитані у судовому засіданні у якості свідків працівники, які були попереджені про кримінальну відповідальність, пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_7, який працює та товаристві пакувальником зазначив, що робочий час його починається о 08:00 год. та закінчується о 17:00 год., також зазначив, що не може залишати підприємство на час обідньої перерви, однак, час, який виділений йому для цього становить з 12:00 год. до 13:00 год., час який він витрачає саме на харчування - з 12:00 год. до 12:30 год., який він і вказав у письмових поясненнях, відповідно до поставленого питання

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що на даний час на підприємстві вже не працює, однак, раніше займала посаду укладальника-пакувальника, тривалість робочого дня її складала з 08:00 год. до 17:00 год., тривалість обідньої перерви з 12:00 год до 13:00 год. Зазначила, що оскільки хвилювалась, то під час інспекційного відвідування повідомила, що обідала саме з 12:00 год. до 12:30 год., тоді як після після обіду ще відпочивала до 13:00 год. Також, зазначила, що не може залишати підприємство на час обідньої перерви, однак, такої необхідності в неї і не було.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює начальником цеху, 5 днів на тиждень, тривалість робочого дня складає з 08:00 год. до 17:00 год., обідня перерва - з 12:00 год до 13:00 год. Зазначив, що в обідню перерву міг залишати підприємство та використовувати час на власний розсуд.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що працює на підприємстві механіком, тривалість його робочого дня складає з 08:00 год. до 17:00 год., обідня перерва - з 12:00 год до 13:00 год. Пояснив, що час обіду у поясненнях зазначив з 12:00 год до 12:30 год., оскільки питання ставилось саме про час, який він витрачає на обід, а не про обідню перерву взагалі. Зазначив, що в обідню перерву міг залишати підприємство та використовувати час на власний розсуд, однак, йти не має куди, тому залишається на підприємстві.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює на підприємстві головним бухгалтером, підтвердив, що тривалість його робочого дня на підприємстві з 08:00 год. до 17:00 год., обідня перерва - з 12:00 год до 13:00 год.

Таким чином, суд приходить до висновків, що показаннями свідків в судовому засіданні спростовано зазначене в акті щодо порушення допущеного позивачем в частині часу відпочинку, встановлено, що саме з 12:00 годин до 13:00 годин, а не зазначений опитаними особами в поясненнях під час інспекційного відвідування час з 12:00 годин до 12:30 годин, є часом перерви для відпочинку та харчування, що пояснюється формулюванням питання інспектора, внаслідок чого, опитувані повідомили про час, який ними витрачається саме на вживання їжі.

Абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, тобто у розмірі 372 300,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що застосування фінансових санкцій за вищевказані види порушень не відповідає вимогам законодавства, а отже постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1199/251/АВ/МГ/ІП-ФС/558 від 18 вересня 2018 року, прийнята на підставі акту та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, Головним управлінням Держапраці у Дніпропетровській області на підставі абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України в частині накладення штрафу у розмірі 372 300,00 грн. є протиправною.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на встановлені обставини справи, на думку суду, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, як наслідок, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області не доведено правомірність та обґрунтованість припису № ДН1199/251/АВ/П від 29 серпня 2018 року та постанови № ДН1199/251/АВ/МГ/ІП-ФС/558 від 18 вересня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 372 300,00 грн. та 3 723,00 грн. з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 7 930,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису від 29.08.2018 року та постанови від 18.09.2018 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1199/251/АВ/П від 29 серпня 2018 року про усунення виявлених порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс».

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1199/251/АВ/МГ/ІП-ФС/558 від 18 вересня 2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» штрафу у розмірі 372 300,00 грн. та 3 723,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» (код ЄДРПОУ 33771045) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 930,96 грн.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 22.12.2018 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 22.12.2018 року З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Кальник О.С.Шинкаренко