Decision № 79688985, 11.01.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року Справа № 160/8149/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу за позовом адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її до переліку вкладників (переліку рахунків вкладників) ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов’язати відповідача внести зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників, за якими вкладник, має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо рахунку №262048523173301, відкритого на її ім’я в розмірі 19 182,21 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 допустив протиправну бездіяльність щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки це суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушують її право на отримання гарантованої суми вкладу. Відповідач необґрунтовано та помилково вважає, що позивач не є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» мотивуючи це тим, що з ПАТ «Банк Михайлівський» у позивача не було відносин та посилаючись на договірні відносини з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». Натомість вона згідно діючого законодавства уклала угоду з ПАТ «Банк Михайлівський» на розміщення коштів, де в послідуючому розмістила свої гроші.

Ухвалою суду від 05.11.2018 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що кошти позивача були залучені фінансовою компанією, як позику із подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, а відтак, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не має відношення до вкладу. Так розуміння законодавцями того факту, що чинним законодавством не передбачено відшкодування коштів, залучених небанківськими фінансовими установами від фізичних осіб на умовах договорів позики, призвело до прийняття Закону №1736-VIII 15.11.2016, яким, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VІ, до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеним ознаками, які при цьому не є вкладом згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.15 Перехідних положень Закону № 4452-VІ (в редакції від 15.11.2016 р.) до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

В даному випадку кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця. А відтак, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не має відношення до вкладу. За таких обставин, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

До суду від третьої особи надійшли до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначалося, що у Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. Отже, виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою. Враховуючи викладене, третя особа також просила суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що позивачем у ПАТ “Банк Михайлівський” було відкрито поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу №980027000002275.

05.05.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” було укладено договір “Суперкапітал” (Новий) №980-027-000233765 на суму 19 000 грн.

Відповідно до умов укладеного договору позивач (сторона 1) передає ТОВ “Інвестиційно- розрахунковий центр” (сторона 2) у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбаченому цим Договором, а ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ “Інвестиційно- розрахунковий центр” вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у Договору, на поточний рахунок ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” відповідно до умов Договорів.

05 травня 2016 року відповідно до платіжного доручення №641092 позивачем здійснено переказ кошів у сумі 19 000 грн. згідно договору “Суперкапітал” (Новий) №980-027-000233765.

19.05.2016 р. з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий Центр” на рахунок позивача №980027000002275 були перераховані кошти в сумі 19 000 грн. з призначенням платежу “повернення коштів згідно з договором №980-027-000233765 від 05.05.2016 р.”.

Згідно з довідкою по особовим рахункам з 19.05.2016 р. по 07.10.2016 р., на рахунок позивача №980027000002275 були перераховані кошти в сумі 182,21 грн. з призначенням платежу “Оплата процентів по договору №980-027-000233765 від 05.05.2016 р.”.

Постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 р. №217/БТ Публічне акціонерне товариство “Банк Михайлівський” віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.

Постановою Правління Національного банку України від 27.04.2016 р. №295/БТ внесено зміни до постанови від 22.12.2015 р. №217/БТ.

18 травня 2016 року між ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий Центр” (первісний кредитор) та ПАТ “Банк Михайлівський” (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №1805.

Відповідно до умов вищевказаного договору первісний кредитор зобов’язується відступати новому кредитору права вимоги, належні первісному кредитору, за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами права вимоги за якими належать первісному кредитору. Перелік кредитних договорів, права вимоги за якими відступається первісним кредитором новому кредитору, зазначається в реєстрі кредитних договорів, форма якого наведена у додатку №1 до договору. Кожний реєстр підписується сторонами та є невід’ємною частиною договору. До нового кредитора переходять зазначені в реєстрі кредитних договорів права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання кредитних договорів, з правом подальшого нарахування процентів та інших плат, передбачених кредитними договорами та з урахуванням погашення позивальником кредитів за укладеними кредитними договорами.

19 травня 2016 року між ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий Центр” (первісний кредитор) та ПАТ “Банк Михайлівський” (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №1.

Відповідно до умов вищевказаного договору первісний кредитор зобов’язується відступати новому кредитору права вимоги, належні первісному кредитору, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між первісним кредитором та юридичними особами. Перелік основних договорів, права вимоги за якими відступаються первісним кредитором новому кредитору, зазначається в реєстрі основних договорів, форма якого наведена у додатку №1 до договору. Кожний реєстр підписується сторонами та є невід’ємною частиною договору. До нового кредитора переходять зазначені в реєстрі основних договорів права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання основних договорів та з урахуванням погашення заборгованості по оплаті цінних паперів.

Рішенням Правління Національного банку України від 23.05.2018 р. №14/БТ Публічне акціонерне товариство “Банк Михайлівський” віднесено до категорії неплатоспроможних.

01.06.2016 р. Тимчасовою адміністрацією ПАТ “Банк Михайлівський” складено акт №2 “Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності.

Відповідно до витягу з Додатку 2 до акту № 2 від 01.06.2016 р., складеного та підписаного представником Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” від 20.07.2018 р., в переліку вкладників, на рахунки яких 19.05.2016 р. здійснені перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ “Інвестиційно - розрахунковий центр”, на загальну суму 19 182,21 грн. зазначено ОСОБА_1

01.06.2016 р. Тимчасовою адміністрацією ПАТ “Банк Михайлівський” винесено наказ № 42/2, яким затверджено результати перевірки правочинів, викладені в акті № 2 від 01.06.2016 р., відповідно до якого встановлена нікчемність правочинів та застосовано наслідки нікчемності правочинів з подальшим виданням відповідного розпорядження.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. №124-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. № 1213 “Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатору банку”, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію вказаного банку.

Судом також встановлено, що позивач зверталася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” із заявою щодо включення її до Переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Довідкою № 3Г/47 представником ПАТ “Банк Михайлівський” повідомлено позивача про те, що договір №980-027-000233765 від 05.05.2016 р. укладено безпосередньо з ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” без участі ПАТ “Банк Михайлівський” як повіреного.

Вказаний договір не відповідає вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” за суб’єктним складом, а отже, відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі Закон № 4452-VI).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 цього Закону № 4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно із ст.26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою статті 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначено перелік випадків за наявності яких Фонд не здійснює відшкодування коштів за вкладами.

Отже, Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано статтями 26, 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб”. Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 р. за №1548/21860.

Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: формування с протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку переліку 1 рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню переліку рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, переліку рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане, переліку рахунків вкладників, що перебувають ( під арештом за рішенням суду; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону (кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак); передача вказаних переліків рахунків уповноваженою особою Фонду до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб": підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними: право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою, четвертою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Отже, законодавчо визначене право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Проте, відповідно до положень Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність договору. При цьому обов'язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним частині третій статті Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, є їх укладення або вчинення саме банком.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як видно з матеріалів справи, перерахування коштів на загальну суму 19 182,21 грн. з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунок позивача було здійснено у зв'язку поверненням коштів за договором № 980-027-000233765 від 05.05.2018 р.

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п.24.3 ст.24 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Таким чином, сторонами за договором №980-027-000233765 від 05.05.2018 р. є позивач та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” та відповідно особами на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків спрямований правочин щодо повернення коштів залучених за вказаним договором є виключно вказані особи, у той час, як ПАТ “Банк Михайлівський” не було стороною договору, а виконувало свої зобов'язання за договорами банківського рахунку перед клієнтом, тобто виконувало виключно технічну функцію з перерахування коштів з рахунків ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунок позивача.

Отже, операція з перерахування коштів ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, обов'язок та право щодо перевірки яких на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті покладено на/надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для перевірки та визнання нікчемним вказаного правочину.

Судом встановлено, що 18.05.2016 р. між ПАТ “Банк Михайлівський” (новий кредитор) та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №1805, згідно з яким, на користь ПАТ “Банк Михайлівський” відступлено права вимоги, належні ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами права вимоги за якими належать первісному кредитору.

Також, між ПАТ “Банк Михайлівський” (новий кредитор) та ТОВ “Інвестиційно- розрахунковий центр” (первісний кредитор) було також укладено договір відступлення права вимоги № 1 від 19.05.2016 р., згідно з яким, на користь ПАТ “Банк Михайлівський” відступлено права вимоги, належні ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” та юридичними особами, що за твердженням відповідача, відбулося в порушення постанови Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 р. “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку” із внесеними постановою № 295/БТ від 27.04.2016 р. змінами.

У зв’язку з чим Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” винесено накази від 01.06.2016 р. № 42/1 та № 42/2 від 01.06.2016 р. “Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними”.

Суд звертає увагу, що вказані договори стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них та за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” з юридичними особами, в той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, укладено договори, які предметно відносяться до договорів позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”.

Таким чином, факт укладення між ПАТ “Банк Михайлівський” та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” договорів відступлення права вимоги № 1805 від 18.05.2016 р. та №1 від 19.05.2016 р. не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд зазначає, що повернення ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” коштів на поточні рахунки позивача у ПАТ “Банк Михайлівський” було здійснено 19.05.2016 р., а тому зазначені кошти на момент прийняття рішення Правління НБУ № 14/БТ від 23.05.2016 р. “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” перебували на поточних рахунках позивача в ПАТ “Банк Михайлівський”.

Відповідно до ст.1062 ЦК України, встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Отже, ПАТ “Банк Михайлівський”, виконуючи розрахунковий документ ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ “Банк Михайлівський” не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р., згідно з пунктом 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ -документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

Таким чином, ПАТ “Банк Михайлівський” при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

19.11.2016 р. набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” від 15.11.2016 р., яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів Фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Законодавчі положення, передбачають додаткові гарантії вкладникам; - до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Виключення з цього правила можуть мати місце у разі, якщо банком було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом.

Отже, надані позивачем кошти для ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, через ПАТ “Банк Михайлівський”, були вкладом, який повернуто на її поточний рахунок

Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”, щодо не включення даних ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 5 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 р. за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Тобто, в даному випадку, уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача внести зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників, за якими вкладник, має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо рахунку №262048523173301, відкритого на ім’я позивача в розмірі 19182,21 грн., що буде дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників (переліку рахунків вкладників) ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 (01032, м.Київ, бул.ОСОБА_3, 5) внести зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників, за якими вкладник, має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо рахунку №262048523173301, відкритого на ім’я ОСОБА_1 (49128, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) в розмірі 19182,21 грн.

Присудити з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.