Decision № 79375712, 28.12.2018, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2018 року м. РівнеСправа №1740/2264/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - Сарненське ОУПФУ в Рівненській області) про визнання протиправним та скасування рішення щодо призначення пенсії за віком, в розмірі 1492,49грн.; зобов'язання вчинення дій щодо виплати пенсії, призначеної розпорядженням від 21.12.2017 №152726, в розмірі 3563,89грн.

Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Разом з тим, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (відзив), а позивачу – для подання відповіді на відзив.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив, в якому він заперечив проти позовних вимог.

У встановлений судом строк представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що у своєму відзиві відповідач намагається переконати суд в тому, що у даному випадку мало місце не переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично означає призначення нової пенсії, а мав місце перерахунок нібито раніше призначеної пенсії. Позивач вказує, що у заяві від 11.09.2017, яка називається "заява про призначення/перерахунок пенсії", чітко вказано, що позивач просить відповідача перевести її з одного виду пенсії на інший, а слово "перерахувати", закреслене. Відтак вважає, що у даному випадку мало місце переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що фактично означає призначення нової пенсії. Враховуючи те, що у даному випадку має місце призначення пенсії за віком, не вірними є твердження відповідача про те, що не підлягають застосуванню норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також вказала на безпідставність твердження щодо відсутності затвердження розпорядження від 21.12.2017 №152726 контрольним відділом Головного управління Пенсійного фонду, оскільки жодним нормативним документом не передбачено процедури такого затвердження. Крім цього, розпорядження про призначення пенсії не затверджується печаткою відповідного управління, а завіряється. Відтак, просив відзив на позовну заяву відповідача відхилити, а позовні вимоги задовольнити повністю.

16.10.2018 представник позивача подав позовну заяву про збільшення та уточнення раніше заявлених позовних вимог, за змістом якої позивач просив суд визнати протиправним та скасувати видані відповідачем розпорядження №152726 від 19.09.2017 про перерахунок пенсії позивача у зв’язку з переведенням з пенсії по інвалідності на пенсію за віком; розпорядження №152726 від 30.01.2018 про перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 та зобов’язати відповідача виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до розпорядження про призначення пенсії №152726 від 21.12.2017 (а.с.173-175).

25.10.2018 представник позивача подав позовну заяву про зміну предмета раніше заявленого позову, за змістом якої просив суд: визнати бездіяльність відповідача, яка виражається у не зарахуванні трудового стажу і заробітної плати позивача з весь період її трудової діяльності, включаючи періоди роботи на території України та на території Російської Федерації, по день її звернення до відповідача із заявою про переведення її пенсії по інвалідності на пенсію за віком, тобто по 11 вересня 2017 року, зобов’язавши відповідача зарахувати весь її трудовий стаж і заробітну плату за цей період (а.с.182-183).

Представник позивача у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що позивачу на підставі заяви від 30.06.2009 призначено пенсію як інваліду третьої групи у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а також додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії 1, призначення якої передбачено статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При призначенні пенсії відповідачем був рахований трудовий стаж, виключно за час трудової діяльності на території України по 08.11.2002 згідно з записами трудової книжки, а при поданні позивачем 30.06.2009 заяви про призначення пенсії по інвалідності, вона не вказувала про те, що вже на той час працювала у ЗАТ "Бік-Гатчіна", що у Ленінградській області Російської Федерації, тому призначення їй пенсії у 2009 році проведено як непрацюючій особі. Зазначив, що 11.09.2017 позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою про переведення її із раніше призначеної пенсії по інвалідності на пенсію по віку та подала письмову заяву, в якій попросила про те, щоб при призначенні їй пенсії за віком, була врахована її заробітна плата за період роботи у ЗАТ "Ей-І-ЕС-Рівнеенерго" за 1990-1999 роки та за період з 2009 року по 2017 рік включно. 21.12.2017 відповідач за результатами розгляду заяв від 11.09.2017 прийняв рішення у формі розпорядження №152726 про призначення пенсії за віком, за яким загальний розмір пенсії було визначено в сумі 3563,89 грн., з якої пенсія за віком визначена у розмірі 3393,07 грн. та додаткова пенсія, як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС, була визначена в сумі 170,82 грн. При цьому, розмір заробітної плати позивача та її трудовий стаж було враховано включно по 31 липня 2017 року. Після цього, відповідач з незрозумілих для позивача причин, видав нове розпорядження про призначення пенсії за віком, за яким визначив розмір пенсії 1492,49 грн. Повідомила, що за цим розпорядженням призначена пенсія позивачу була розрахована із її заробітної плати під час роботи у ЗАТ "Ей-І-ЕС-Рівнеенерго", ЗАТ "БіК "Гатчіна" та ТОВ "Гатчінська лісна група" по 31.05.2009. Не отримавши жодної відповіді від відповідача про наслідки розгляду її заяв від 11.09.2017, позивач 12.04.2018 звернулась до відповідача із повторною заявою, у якій просила повідомити її про результати розгляду зазначених заяв. Однак і на цей раз ніякої, ні письмової, ні усної відповіді не отримала. На заяву фахівця у галузі права, яку позивач уповноважила на представництво її інтересів, від 05.06.2018 з приводу призначення пенсії за віком, відповідач з листом №1560/02 від 14.06.2018 надав копії листів від 30.03.2018 №896/02, від 26.04.2018 №702/04-29 та копії ряду документів із пенсійної справи позивача. Також відповідач повідомив, що трудова діяльність з 01.06.2009 по день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком по 2017 рік включно Пенсійним органом врахована не була, оскільки зарахування стажу роботи після призначення пенсії, набутого на території Російської Федерації, на думку відповідача, не передбачено Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про причини неприбуття суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлений належним чином.

З огляду на викладене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд, на виконання вимог ч.3 ст.205 КАС України, розглянув дану адміністративну справу за відсутності представника відповідача.

Відзив обґрунтовано тим, що згідно з ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Відповідач зазначив, що відповідно до статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а відтак, наведені положення Угоди стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку. Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу враховуються лише при призначенні пенсії. У даній справі права позивача, гарантовані Угодою, вже реалізовані, оскільки їй із 22.04.2009 призначена та виплачується пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Відповідач щодо перерахунку пенсії у зв’язку зі збільшенням стажу зазначив, що гарантії, передбачені Угодою, на такі правовідносини не поширюються, а згідно з законодавством України стаж, набутий в РФ, не є страховим стажем, необхідним для перерахунку. Щодо розпорядження №152726 від 21.12.2017 відповідач повідомив, що воно є недійсним, оскільки не затверджене печаткою управління та контрольним відділом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, тому не має ніякої законної сили. Даним розпорядженням позивачу не призначено пенсію в розмірі 3563,89 грн., а лише зроблено хибний розрахунок. Дане розпорядження міститься в архівній частині пенсійної справи №152726. Також відповідач вважає незрозумілим факт наявності, а отже і спосіб отримання хибного розпорядження позивачем, оскільки відповідачем не могла надаватися така інформація, так як дане розпорядження не є дійсним. Навіть на долученій копії цього розпорядження відсутні реквізити та печатки, що засвідчували б його достовірність, а тому такий документ законної сили не має і не є допустимим доказом.

Заслухавши представника позивача, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням Серія А №156530 с, виданим Рівненською облдержадміністрацією 17.06.2009, та інвалідом третьої групи, що підтверджується довідками до акта огляду МСЕК №163053 від 22.05.2009 та №0193823 від 24.02.2012 (а.с.13,14,22).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 30.06.2009 позивачу призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком (захворювання внаслідок аварії на ЧАЕС) із 22.04.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" як особі, яка не працює, що підтверджується протоколом №14140 від 06.07.2009. При цьому, страховий стаж позивача обчислений за період з 01.09.1981 по 28.02.1981, з 27.04.1984 по 25.03.1985, з 26.03.1985 по 25.11.1985, з 26.11.1985 по 05.11.2001, з 14.11.2001 по 08.11.2002 та становить 21 рік та 2 дні (а.с.81-83).

Матеріали пенсійної справи, копії якої належним чином завірені були надані суду, містять копії трудової книжки (Бортник) (Мельник) ОСОБА_2 серія АТ-ІІ №6241457, дата заповнення 01.09.1982, про період трудової діяльності позивача по 08.11.2002. При цьому, жодні відомості щодо роботи позивача в період після 08.11.2002 у трудовій книжці відсутні (а.с.85-87).

На підставі розпорядження №152726 від 16.03.2012 позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, як непрацюючій особі з 01.01.2012 відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 21 рік 2 дні (а.с.101).

11.09.2017 ОСОБА_2 подала відповідачу заяву про призначення/ перерахунок пенсії, в якій просила перевести її з одного виду пенсії (по інвалідності) на пенсію по віку. При цьому, вказала, що пенсія їй раніше призначалась та зазначила про роботу "працюю" (а.с.114-115).

На підставі розпорядження ОСОБА_3 ОУПФ України Рівненської області №152726 від 14.09.2017 позивачу з 11.09.2017 здійснено перерахунок пенсії через перехід з одного виду пенсії на інший. Розмір пенсії обчислений з урахуванням страхового стажу 30 років 11 місяців 8 днів із додатковим включенням до періодів страхового стажу, що були зазначені у протоколі про призначення пенсії №14140 від 06.07.2009, також періодів з 15.04.2004 по 31.08.2004, з 01.01.2005 по 30.06.2005, з 01.01.2006 по 30.06.2006, з 01.10.2007 по 19.04.2010, з 01.10.2010 по 31.12.2011, з 01.11.2012 по 31.07.2017 та становив 1312,00 грн. (а.с.108-111).

11.09.2017 позивач також подала відповідачу заяву про включення до її заробітку для обчислення пенсії зарплати на ЗАТ "Ей-І-ЕС-Рівнеенерго" за 1990-1999 роки та у Росії з 2000 року по даний час в ООО "Паритет" Росія (а.с.116).

Також надані відповідачем копії матеріалів пенсійної справи містять трудову книжку Серія ТК №9773501, виписану (мовою оригіналу) на "Лесник-Кишенко Ирина Максимовна" 15.04.2004, в якій під записами №1-9 зазначено відомості про роботу позивача на території Російської Федерації в період з 15.04.2004 по 31.10.2006, з 01.01.2007 по 19.04.2010, з 01.10.2010 по 10.02.2011, з 11.02.2011 по 26.12.2011, з 08.11.2012 без зазначення кінцевої дати (а.с.117-120).

На підтвердження періоду роботи позивача у Російській Федерації ОСОБА_2 було надано також довідки про заробітну плату з квітня 2004 року по серпень 2017 року (а.с.120-122).

При цьому, в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату за ОСОБА_2 страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з грудня 2002 року (а.с.124-125).

Відповідно до розпорядження №152726 від 30.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії за віком через зміну надбавки з 01.10.2017, визначивши загальний страховий стаж 25 років 2 місяці 19 днів (31.05.2009), що складається із періодів: 01.09.1981 по 28.02.1981, з 27.04.1984 по 25.03.1985, з 26.03.1985 по 25.11.1985, з 26.11.1985 по 05.11.2001, з 14.11.2001 по 08.11.2002, з 15.04.2004 по 31.10.2006 та з 01.10.2007 по 31.05.2009 (а.с.129).

При цьому, заробітна плата для обчислення пенсії врахована за періоди: з 01 січня 1995 по 31 грудня 1999; з 01 липня 2000 року по 30 листопада 2002 року; з 15 квітня 2004 року по 31 жовтня 2006 року; з 01 жовтня 2007 року по 31 травня 2009 року. Розмір пенсії становив 1492,49 грн. (а.с.129-131).

ОСОБА_3 ОУПФ України Рівненської області від 30.03.2018 №896/02 позивача повідомлено, що в заяві про призначення пенсії по інвалідності від 30.06.2009 позивач зазначила, що станом на 30.06.2009 вона не працює і не зареєстрована, як фізична особа підприємець. Проте, 11.09.2017 позивач звернулась до управління із заявою про проведення перерахунку щодо переведення на пенсію за віком, однак надала трудову книжку, де було зазначено, що вона працює з 15.04.2004 по 11.09.2017. Відповідач вважає, що при написанні заяви 30.06.2009 позивач подала недостовірні відомості і пенсія призначалась як непрацюючій особі. Станом на 23.03.2018 розмір пенсії позивача становить 1492,49 грн. із загальним стажем 25 років 2 місяці 19 днів, що зарахований по 31.05.2009 – попередній місяць перед первинним зверненням за пенсією. При цьому, розмір пенсії було визначено із заробітної плати за період з 01.01.1995 по 31.12.1999, згідно із поданою довідкою з "Ей-І-Ес-Рівнеобленерго", та з ЗАТ "Бік-Гатчіна" та ТзОВ "Гатчінська лісна група". Отже, на думку відповідача, пенсія позивача обчислена відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.41).

12.04.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій вказала, що у вересні 2017 року нею було подано заяву про призначення пенсії за віком, до якої додано стаж та заробітну плату за період з 2004 по 2017 рік включно. Також позивач просила зарахувати до її загального трудового стажу період роботи в Росії (з 2004 по 2017 роки включно) та заробітну плату за цей же період та включити вказаний період, а саме, з 2004 по 2017 рік, до розрахунку її пенсії за віком (а.с.37).

26.04.2018 Сарненське ОУПФ України Рівненської області листом за №702/04-29 повідомило позивача, що пунктами 2, 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачено, що для встановлення права на пенсію громадян держав-учасниць даної Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із держав-учасниць Угоди, а також на території бувшого СРСР за час до прийняття даної Угоди. Зарахування стажу роботи після призначення пенсії, набутого на території Російської Федерації в Угоді не передбачено. Відповідач також вказав на порядок обчислення пенсії позивача з 11.09.2017, аналогічний викладеному у листі від 30.03.2018 №896/02 (а.с.42).

ОСОБА_4 ОУПФ України Рівненської області від 14.06.2018 №1560/02 представника позивача повідомлено, що відповідь на заяву позивача від 11.09.2017 надана 12.09.2017 за №1335/04-29, відповідь на заяву позивача від 16.03.2018 надана 30.03.2018 за №896/02, відповідь на заяву позивача від 12.04.2018 надана позивачу 26.04.2018 №702/04-29.

Вважаючи протиправною поведінку відповідача щодо неврахування до її страхового стажу періодів роботи на території Російської Федерації та заробітну плату із 01.06.2009 (після призначення пенсії по інвалідності), позивач звернулась до суду з даним позовом.

При цьому, на обґрунтування протиправності дій відповідача, позивач не вказує щодо допущення Пенсійним органом будь-яких порушень норм чинного законодавства в частині неврахування стажу або ж заробітної плати за період до 01.06.2009, стверджуючи лише на бездіяльність відповідача щодо неврахування стажу та заробітної плати при призначенні їй пенсії за віком з 01.06.2009,

Оцінюючи спірні правовідносини та вирішуючи публічно-правовий спір, суд враховує таке.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі – Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди визначено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цим угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Таким чином, статтею 6 Угоди чітко визначено, що взаємозарахування стажу та врахування заробітної плати за періоди роботи особи на території держав-учасниць такої Угоди провадиться виключно при первинному призначенні пенсії особи. Угодою не допускається зарахування стажу або ж заробітної плати за період роботи на території держав-учасниць Угоди після призначення особі пенсії.

Судом достеменно встановлено, що позивачу зараховано при обчисленні розміру її пенсії за віком періоди роботи на території Російської Федерації з 15.04.2004 до 01.06.2009, а також заробітна плата, яка одержана ОСОБА_2 за вказаний період. Зазначені обставини позивачем не заперечуються.

Матеріали адміністративної справи та наданої суду в копіях відповідачем пенсійної справи ОСОБА_2 містять трудову книжку Серія ТК №9773501, дата заповнення 15.04.2004 (а.с.23-28) та довідки про заробітну плату позивача, що підтверджують роботу зокрема, в період з 01.10.2007 по 19.04.2010, з 01.10.2010 по 10.02.2011 у "Гатчинській ОСОБА_5", з 11.02.2011 по 26.12.2011 на ТОВ "Вудекс" та з 08.11.2012 по липень 2017 року на ТОВ "Паритет" в Російській Федерації (а.с.30-33).

Позивач вказує, що на її думку 11.09.2017 відповідач здійснив вперше призначення їй пенсії за віком, а відтак, наявні підстави для зарахування її стажу та заробітної плати за період роботи з 01.06.2009 по липень 2017 року при обчисленні такої пенсії.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 2 статті 5 Закону №1058-IV визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV (в редакції, станом на дату призначення позивачу пенсії вперше) регламентувалось, що У разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Як встановлено судом, позивачу, з 22.04.2009 призначена пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком як непрацюючій особі (а.с.81).

Згідно зі статтею 33 Закону №1058-IV (в редакції, станом на дату призначення позивачу пенсії вперше) пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. За наявності у непрацюючих інвалідів II і III груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Матеріалами справи стверджується, що позивач, маючи статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідність ІІІ групи, обрала право призначення і обчисленні її пенсії із 22.04.2009 відповідно до Закону №1058-IV, а не Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд враховує, що умови, порядок призначення та обчислення пенсії за віком визначений Розділами ІІІ, ІV Закону №1058-IV.

Досягнувши визначеного ст. 26 Закону №1058-IV пенсійного віку, позивач 11.09.2017 звернулась до відповідача із заявою про переведення її з одного виду пенсії (по інвалідності) на інший (за віком) (а.с.114). При цьому зазначила, що раніше їй призначалась пенсія по інвалідності, а сама ОСОБА_6 продовжує працювати.

За наведених обставин та з аналізу положень Закону №1058-IV, суд дійшов висновку, що, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії в межах одного закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Натомість під "призначенням пенсії" слід розуміти її первинне призначення, яке не можна ототожнювати з поняттям "переведення пенсії" з одного виду на інший вид, що здійснюється в межах одного закону.

Кожна наступна зміна виду пенсії в межах одного закону є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії саме в межах одного закону.

При цьому у разі зміни виду пенсії здійснюється її перерахунок, тобто зміна її призначеного розміру. Механізм такого перерахунку визначається законом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року №21-612а14.

Приписи частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV регулюють переведення з одного виду пенсії на інший вид. Тобто, вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які визначені саме Законом №1058-ІV.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відтак, матеріали стверджено, що позивача на підставі його заяви від 11.09.2017 було переведено із пенсії по інвалідності, призначеної та обчисленої згідно зі статтями 30-33 Закону №1058-ІV, на пенсію за віком, обчисленої відповідно до ст. 40-41 Закону №1058-ІV та положень Угоди.

У випадку спірних правовідносин. пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вже була призначена позивачеві з 22.04.2009, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулась 11.09.2017, а відтак положення Угоди при визначенні права на зарахування стажу та заробітної плати за роботи у Російській Федерації з 01.06.2009 при переході (переведенні) з одного виду пенсії на інший в межах Закону №1058-ІV, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Разом з тим, суд оцінює критично доводи позивача щодо наявності у неї права на первинне призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк винним законодавством повторного призначення пенсії в межах одного Закону не передбачено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем обґрунтовано враховано стаж та заробітну плату за період до 01.06.2009 при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_2

Доводи позивача не спростовують правомірності обчислення відповідачем пенсії за віком ОСОБА_2 з 11.09.2017 та не вказують на будь-які порушення норм чинного законодавства Пенсійним органом при визначенні розміру такої пенсії. Окрім цього, судом встановлено, що розмір заробітної плати для обчислення пенсії за період до 01.07.2000 визначений позивачу на підставі її заяви від 11.09.2017 та з урахуванням оптимального заробітку відповідно до ст. 40 Закону №1058-IV.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів задля їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин. Доводи та обґрунтування позивача не спростовують правомірності дій відповідача та не дають суду підстав для висновку про їх протиправність. Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.