Decision № 79372449, 21.01.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Справа № 160/8414/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати дії Новомосковського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 17 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_2, неправомірними в частині не зарахування трудового стажу в колгоспі ім. Горького в період з 03.05.1975 по 21.10.1996 роки при призначенні пенсії;

- зобов’язати Новомосковський відділ з питань призначення та перерахунку пенсій № 17 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж в повній мірі згідно трудової книжки ОСОБА_2;

- зобов’язати Новомосковський відділ з питань призначення та перерахунку пенсій № 17 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_2, а саме з 24.08.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про зарахування до загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Горького в період з 03.05.1975 по 21.10.1996 роки. Проте, листом від 19.07.2018 року № 183/01-25 його повідомлено про неможливість зарахування до загального трудового стажу даного періоду, оскільки трудова книжка колгоспника № 535 не відповідає вимогам ведення трудових книжок, а архівна довідка від 19.07.2018 року № 183/01-25 має скорочення анкетних даних (ім’я, по батькові). Вважає, що дії відповідача є протиправними, оскільки зазначений стаж підтверджується записами у трудовій книжці. На підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

30.11.2018 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що трудова книжка колгоспника № 535, відкрита на ім’я ОСОБА_2, не може бути прийнята до уваги для зарахування стажу роботи в колгоспі ім. Горького за період з 03.05.1975 року по 21.10.1996 року, оскільки не відповідає вимогам ведення трудових книжок, а саме: номер трудової книжки дописано іншими чорнилами, дата та місяць народження дописані іншими чорнилами, відсутні посилання на підставі яких первинних документів внесені записи до трудової книжки, відображення печатки не чітке та не кожний запис завірений печаткою. Крім того, архівна довідка від 19.07.2018 року № 183/01-25, видана Трудовим архівом Магдалинівського району Магдалинівської районної ради про роботу в колгоспі ім. Горького за період з 03.05.1975 року по 21.10.1996 року має скорочення анкетних даних (імя, по батькові), у зв’язку з чим не може бути взята до розрахунку стажу. З огляду на викладене вважає, що прийнята Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмова у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи на даному колгоспі, є правомірною.

Заявою від 19.12.2018 року, позивач долучив до матеріалів справи копії судових рішень Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14.09.2018 року та від 05.12.2018 року, якими було встановлено факт належності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 трудової книжки колгоспника № 535, заповненої 10.08.1975 року на ім’я ОСОБА_2 та архівної довідки № 183/01-25 від 19.07.2018 року, виданої комунальною установою «Трудовий архів Магдалинівського району» Магдалинівської районної ради про інформацію у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу ім. Горького, у книзі обліку трудового стажу та заробітків колгоспників колгоспу ім Горького, книга № 3.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (паспорт серії АК308142, виданий Магдалинівським РВУМВС України в Дніпропетровській області 17.12.1998 року) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років.

ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про визначення страхового стажу при обчисленні пенсії.

29.10.2018 року листом № 890/02.26-24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про відмову у зарахуванні до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Горького з 03.05.1975 року по 21.10.1996 року, у зв’язку з виявленими некоректними записами у трудовій книжці, а саме: трудова книжка не містить посилання на підставі яких первинних документів внесені записи до трудової книжки, відображення печатки не чітке та не кожний запис завірений печаткою. Надана архівна довідка про роботу в колгоспі ім. Горького має скорочення в анкетних даних (імя, по батькові).

Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.10.2018 року № 890/02.26-24, а також відзиву відповідача вбачається, що до трудового стажу позивача відповідачем не зараховано роботи в колгоспі ім. Горького за період з 03.05.1975 року по 21.10.1996 року, у зв'язку з тим, що записи у трудовій книжці не відповідають вимогам ведення трудових книжок, а саме: номер трудової книжки дописано іншими чорнилами, дата та місяць народження дописані іншими чорнилами, відсутні посилання на підставі яких первинних документів внесені записи до трудової книжки, відображення печатки не чітке та не кожний запис завірений печаткою. Крім того, архівна довідка від 19.07.2018 року № 183/01-25, видана Трудовим архівом Магдалинівського району Магдалинівської районної ради про роботу в колгоспі ім. Горького за період з 03.05.1975 року по 21.10.1996 року має скорочення анкетних даних (імя, по батькові).

З наданої трудової книжки вбачається, що позивач дійсно у період з 03.05.1975 року по 21.10.1996 року працював в колгоспі ім. Горького, про що зроблено відповідні записи.

При цьому, зазначені записи не містять неправильностей чи неточностей та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держпромпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162 (втратила чинність) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, чинних на час здійснення цих записів.

Суд звертає увагу, що записи про прийняття та звільнення з роботи позивача посвідчено печаткою підприємства та підписами відповідальних осіб.

Також, суд критично оцінює твердження відповідача щодо того, що номер трудової книжки, дата та місяць народження дописані іншими чорнилами, оскільки внесення записів до трудової книжки різними чорнилами не містять заборони відповідно до Інструкції.

Суд зосереджує увагу на тому, що ПФУ не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні вищевказаного періоду роботи носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії підлягають задоволенню..

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1177619137.1 від 06.11.2018 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 72 - 77, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію ОСОБА_2, період роботи в колгоспі ім. Горького з 03.05.1975 року по 21.10.1996 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до загального страхового стажу для призначення пенсії період роботи в колгоспі ім. Горького з 03.05.1975 року по 21.10.1996 року та провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_2, а саме з 24.08.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (51111, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Чернеччина, вул. Шкільна, буд. 22, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський