Court ruling № 79352889, 22.01.2019, Bila Tserkva City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 357/581/19

2/357/1633/19

У Х В А Л А

іменем України

"22" січня 2019 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕР ТРАНС» до товариства з обмеженою відповідальністю «СВК ім. Щорса» про стягнення заборгованості та неустойки за договором,-

В С Т А Н О В И В:

17.01.2019 року позивач ТОВ «КЛЕР ТРАНС» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ТОВ «СВК ім. Щорса», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість та неустойку за договором № 060918 від 06.08.2018 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 156789,51 грн. та стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2517,47 грн.

Суддя, вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, прийшов до висновку, що позовна заява ТОВ «КЛЕР ТРАНС» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ст. 20 Господарсько процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб’єктами господарювання;

Згідно п.1 ч.2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є в тому числі: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначається в пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам», господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: 1) участь у спорі суб'єкта господарювання; 2) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів позову, ТОВ «КЛЕР ТРАНС» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ТОВ «СВК ім. Щорса», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість та неустойку за договором № 060918 від 06.08.2018 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 156789,51 грн., тобто вбачається спір, що виник з приводу виконання правочину у господарській діяльності між двома суб'єктами господарювання.

Отже, враховуючи суб'єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, cуддя дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має бути вирішений господарським судом.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі – «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Статтею 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За приписами ЦПК України (у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності).

З наведеного вбачається, що розгляд справи Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, як судом загальної юрисдикції з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В зв'язку з чим, у відкритті провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕР ТРАНС» до товариства з обмеженою відповідальністю «СВК ім. Щорса» про стягнення заборгованості та неустойки за договором – слід відмовити.

Разом з тим суддя роз'яснює, що відповідно Господарського процесуального кодексу України позивач може звернутись з даним позовом до відповідного господарського суду за правилами господарського судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕР ТРАНС» до товариства з обмеженою відповідальністю «СВК ім. Щорса» про стягнення заборгованості та неустойки за договором – відмовити.

Позовну заяву з додатками повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_1