Decision № 79307341, 15.01.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Справа № 804/7970/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.08.2017 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ за серпень, вересень, грудень 2013 року, січень, лютий березень 2014 року на загальну суму 354 427 707 грн. та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за вказані періоди на загальну суму 305 551 561 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність висновків актів перевірок від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12/00186520 та від 20.07.2017 р. № 77/28-10-46-16-12-00186520 та невідповідність таких фактичним обставинам справи. Позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо відсутності в дійсності господарських операцій із ТОВ «УНІСТРОЙ» є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим. Вказано, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, що підтверджуються первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року відкрито провадження у справі призначено справу до розгляду у судове засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року зупинено провадження у справі (том. 30 а.с. 180).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального провадження у підготовче засідання на 26 листопада 2018 року (том. 30 а.с. 182).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року замінено позивача у справі з Публічне акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” на Акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”(том. 30 а.с. 219)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року закінчено підготовче судове засідання та призначено до розгляду по суті на 03 грудня 2018 року.

15 січня 2019 року представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням всіх наданих пояснень та долучених до матеріалів справи доказів, представник відповідача просив вказане питання вирішити на розсуд суду (том. 32 а.с 75).

У відзиві на позов та поясненнях (том. 30 а.с. 154-164, том. 31 а.с. 147-155) в межах позовних вимог зазначили, що ПАТ «НЗФ» за операціями з ТОВ "УНІСТРОЙ", які проведено поза договірними відносинами, підтвердженими первинними документами, які не мають юридичної сили, не встановлено фактичного отримання товару (ПММ), що свідчить про нереальність здійснення господарських відносин. У періоді 2013 - 2014 років оприбутковано за даними бухгалтерського обліку паливно-мастильні матеріали по яких встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, а відтак, неможливість його руху за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій, а їх документальне оформлення застосовано для прикриття безтоварних операцій із залученням контрагентів по ланцюгу постачання, фінансово-господарська діяльність яких здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином їх цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. ПАТ «НЗФ» не є кінцевим споживачем отриманого товару (ПММ) від ТОВ "УНІСТРОЙ", оскільки згідно наданих до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, встановлено, що товар, який оформлено лише на папері (ПММ), в подальшому реалізовано підприємствам. Крім того, зазначили, що позивачем не надано первинних документі» щодо підтвердження зберігання та подальше транспортування нафтопродуктів в адресу підприємств зазначених на стор. 11 акту перевірки. Крім того, посилалися на вирок Червонозаводського суду м. Харкова від 09.04.15 по справі за № 646/3810/15-к за яким визнано винним ОСОБА_2 - директора ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а відтак статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Таким чином, оформлені лише на папері супровідні документи на товар не надають права платнику податків на формування доходів та витрат по податку па прибуток, податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ. Просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідно п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідачем в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, відповідно до п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.6 ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плана – графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання на ІV квартал 2016 року була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 30.09.2016 р., за наслідками якої складений акт від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12-00186520.

Не погодившись із висновками акту перевірки від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12-00186520, позивачем супровідним листом від 04.04.2017 р. №55-6601/4017 надані відповідачу заперечення на акт перевірки.

У зв’язку із отриманням заперечень на акт перевірки від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12-00186520, відповідачем з урахуванням положень п.п. 75.1.2 п. 75 ст. 75, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України на підставі наказу від 12.04.2017 р. № 749 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача із питань, що стали предметом заперечень до акту планової виїзної перевірки від 21.03.2017 р. № 21/28-10-46-16-12-00186520.

За результатами позапланової виїзної перевірки складений акт від 20.07.2017 р. №77/28-10-46-12-00186520, в якому вказано про допущення порушень:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1 пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.138.4, 138.10.2, абз. є) п.п. 138.10.2, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п. 140.4 ст.140, п.150.1 ст.150, п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, з урахуванням пп.14.1.13, п.п.14.1.111, пп.14.1.159, п.п.14.1.244, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, абзацу другого, п`ятого ст.1, частини другої статті 3, статті 4, частини першої, другої, третьої, п`ятої ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), п.1.2, пп.2.1, 2.2, 2.4, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзац другий розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186, п.3.10 “Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності”, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. №433, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 286 404 980 грн.., в тому числі:

- за 2014 рік на суму 246 337 996 грн.

- за 2015 рік на суму 40 066 984 грн.,

та встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток (з урахуванням впливу від`ємного значення об`єкту оподаткування попередніх періодів):

- ІV квартал 2012 року на суму 14 678 180 грн.,

- за 2013 рік на суму 822 892 826 грн.,

- за три квартали 2016 року на суму 386 015 611 грн.,

- п. 1201.1, ст..1201 , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, ст.201 Податкового кодексу України, п. 41 підрозділу 2 розділу XX, п. 2, 3 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 р., - ПАТ “НЗФ” порушено порядок ведення податкового обліку, в частині невірного заповнення уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року, а також:

- порушені граничні терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у загальній сумі ПДВ 5337,39 грн.;

- завищено податок на додану вартість (р.25 декларації) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 940 297 грн., у тому числі: за жовтень 2012 року у сумі 17825 грн., за квітень 2013 року у сумі 144 грн., за травень 2013 року у сумі 216 грн., за червень 2013 року у сумі 46179 грн., за липень 2013 року у сумі 52122 грн., за серпень 2013 року у сумі - 4273621 грн., за вересень 2013 року у сумі - 474507 грн., за жовтень 2013 року у сумі -846835 грн., за березень 2014 року у сумі - 886456 грн., за квітень 2014 року у сумі -6683660 грн., за жовтень 2014 року у сумі - 12586501 грн., за лютий 2015 року у сумі -305203 грн.;

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 1 781 160 грн., у тому числі: за грудень 2012 року в сумі 980 грн, за лютий 2013 року в сумі 14 грн., за січень 2015 в сумі 1 048 076 грн., за грудень 2014 року в сумі 732 090 грн.;

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 796 146 грн., у тому числі: за січень 2013 року в сумі 635 грн., за грудень 2013 року в сумі 73 грн., за червень 2014 року в сумі 46 859 грн, за липень 2014 року в сумі 16 266 грн., за серпень 2014 року в сумі 30 360 грн., за вересень 2014 року в сумі 701 953 грн.;

- занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за вересень 2016 року на загальну суму 16 116 621 грн.

- п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 – до книг обліку розрахункових операцій (КОРО) обліковано не у повному обсязі готівкові кошти на загальну суму 1163,55 грн., обліковано несвоєчасно готівкові кошти у сумі 142,80грн.

- п.2.11 гл.2 Положення – проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 2250,00 грн.

- статті 2 Закону України від 09.04.1999 № 587-XIV “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” занижено суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на 23,12 грн.,

- підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12, пункту 279.1 ст. 279 (у редакції 2014 року), пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, занижено земельний податок на 2 384,57 грн.,

- підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266, підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України, занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 635,01 грн.,

- пункту 287.1 статті 287 та пункту 288.4 статті 288 ПК України, завищено орендну плату за земельні ділянки за 2012 рік на 13 930,77 грн.,

- пункту 286.2 та пункту 286.4 статті 286 ПК України, неподання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) за 2012 рік (з 10.08.2012 по 31.12.2012, в тому числі за період з 01.10.2012 по 31.12.2012), за 2013 рік та за 2014 рік (з 01.01.2014 по 07.01 2014) до ДПІ за місцезнаходженням земельної ділянки;

- підпункту 269.1.2 пункту 269.1 ст. 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.1 статті 287 ПК України, занижено земельний податок на 16 722,12 грн.,

- пункту 266.7.5 та пункту 266.7 статті 266 ПК України, неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік та за 2016 рік до ДПІ за місцезнаходженням об’єктів оподаткування.

- підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266, підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України, занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 31 147,28 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 17.08.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості в сумі 635,01 грн. та застосовано штраф в розмірі 158,75 грн.;

- № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, в сумі 31147,28 грн. та застосовано штраф в розмірі 7786,85 грн.;

- № НОМЕР_4, яким до позивачу було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, в сумі 340 грн.

- № НОМЕР_5, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 386 015 611 грн.;

- № НОМЕР_6, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 286 404 980 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 584 499 грн.;

- № НОМЕР_7, яким позивачу зменшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 19 575 364 грн.;

- № НОМЕР_8, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року на загальну суму 2 575 604 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 643 901,00 грн.

- № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку додану вартість за серпень, вересень, грудень 2013 року, січень, лютий, березень 2014 року на загальну суму 354427707 грн., та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за вказані періоди на загальну суму 305 551 561 грн.

Вказані податкові повідомлення – рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України

Податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11 були сплачені добровільно у встановлений законодавством строк.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 26496/6/99-99-11-060228 від 16.11.2017 року податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_6 та № НОМЕР_8 від 17.08.2017 року в частині визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок невизнання господарських операцій з ТОВ “ВЕРАНЖ” та ТОВ “ФОКСТЕР”, а також штрафних санкцій – скасовані, а в іншій частині наведені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

З урахуванням рішення ДФС України № 26496/6/99-99-11-060228 від 16.11.2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС 28.11.2017 року було винесено нові податкові-повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_12, яким ПАТ “НЗФ” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та грудень 2014 року, а також січень 2015 року на загальну суму 1 059 049 грн., та застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 264 762,25 грн.;

- № НОМЕР_13, яким ПАТ “НЗФ” збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 277 427 808 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 60 447 669,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_7 від 17.08.2017 року та № НОМЕР_13, № НОМЕР_12 від 28.11.2017 року скасовані. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № НОМЕР_5 від 17.08.2017 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 347 486 857 грн. (триста сорок сім мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень), а у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № НОМЕР_5 від 17.08.2017 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 38 528 754 грн. (тридцять вісім мільйонів п'ятсот двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) - відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 01 червня 2018 року.

Даним адміністративним позовом акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” оскаржує податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.08.2017 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ для цілей Розділу V ПКУ за серпень, вересень, грудень 2013 року, січень, лютий березень 2014 року на загальну суму 354 427 707 грн. та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за вказані періоди на загальну суму 305 551 561 грн. (том. 7 а.с. 151).

Надаючи оцінку правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, досліджуючи взаємовідносини ПАТ “НЗФ”, перевіряючи наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з метою визначення витрат та формування податкового кредиту, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з контрагентами.

Розглядаючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в даних податкового обліку господарських операцій із ТОВ “Уністрой”, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що у перевірений період між ПАТ “НЗФ” та ТОВ “Уністрой” були укладені наступні договори поставки нафтопродуктів та додаткові угоди до них: договір №1304342 поставки нафтопродуктів від 01 серпня 2013 року, додаткова угода №130831000000004 від 01 серпня 2013 року по договору № 1304342 від 01.08.2013 р., договір №1304341 поставки нафтопродуктів від 01 серпня 2013 року, додаткова угода №130831000000003 від 01 серпня 2013 року по договору № 1304341 від 01.08.2013 р., договір №1304340 поставки нафтопродуктів від 01 серпня 2013 року, додаткова угода №130831000000002 від 01 серпня 2013 року по договору № 1304340 від 01.08.2013 р., договір №1305547 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000007 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305547 від 30.08.2013 р., договір №1305546 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 р., додаткова угода №130930000000006 від 01 вересня 2013 року до договору № 1305546 від 30.08.2013 р., договір №1305545 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000005 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305545 від 30.08.2013 р., договір №1305354 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000004 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305354 від 30.08.2013 р., договір №1305540 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000003 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305540 від 30.08.2013 р., договір №1305355 поставки нафтопродуктів від 30 серпня 2013 року, додаткова угода №130930000000002 від 01 вересня 2013 року по договору № 1305355 від 30.08.2013 р., договір №1307142 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000009 від 01 грудня 2013 року по договору № 1307142 від 28.11.2013 р., договір №1307141 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000008 від 01 грудня 2013 року до договору № 1307142 від 28.11.2013 р., договір №1307140 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000007 від 01 грудня 2013 року, по договору № 1307140 від 28.11.2013 р., договір №1307139 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000006 від 01 грудня 2013 року по договору № 1307139 від 28.11.2013 р., договір №1307143 поставки нафтопродуктів від 28 листопада 2013 року, додаткова угода №1312310000000010 від 01 грудня 2013 року по договору № 1307143 від 28.11.2013 р., договір №1400521 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 р., додаткова угода №140131000000006 від 01 січня 2014 року по договору № 1400521 від 30.12.2013 р., договір №1400522 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000007 від 01 січня 2014 року по договору № 1400522 від 30.12.2013 р., договір №1400523 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000008 від 01 січня 2014 року по договору № 1400523 від 30.12.2013 р., договір №1400506 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000003 від 01 січня 2014 року по договору № 1400506 від 30.12.2013 р., договір №1400507 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000004 від 01 січня 2014 року по договору № 1400507 від 30.12.2013 р., договір №1400520 поставки нафтопродуктів від 31 грудня 2013 року, додаткова угода №140131000000005 від 01 січня 2014 року по договору № 1400520 від 30.12.2013 р., договір №1400973 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000006 від 31 січня 2014 року по договору № 1400973 від 31.01.2014 р., договір №1400975 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000008 від 01 лютого 2014 року по договору № 1400975 від 31.01.2014 р., договір №1400974 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000007 від 01 лютого 2014 року по договору № 1400974 від 31.01.2014 р., договір №1400976 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000009 від 01 лютого 2014 року по договору № 1400976від 31.01.2014 р., договір №1400977 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000010 від 01 лютого 2014 року по договору № 1400977 від 31.01.2014 р., договір №1401868 поставки нафтопродуктів від 31 січня 2014 року, додаткова угода №140228000000011 від 01 лютого 2014 року по договору № 1401868 від 31.01.2014 р., додаткова угода №140228000000013 від 01 лютого 2014 року по договору № 1401868 від 31.01.2014 р., додаткова угода №140228000000014 від 01 лютого 2014 р. по договору № 1401868 від 31.01.2014 р., додаткова угода №140228000000012 від 01 лютого 2014 року по договору № 1401868 від 31.01.2014 р.; договір №1401903 поставки нафтопродуктів від 28 лютого 2014 року, додаткова угода №140331000000001 від 01 березня 2014 року по договору № №1401903 від 28.02.2014 р.; договір №1401904 поставки нафтопродуктів від 28 лютого 2014 року, додаткова угода №140331000000004 від 01 березня 2014 року по договору № №1401904 від 28.02.2014 р.; договір №1401905 поставки нафтопродуктів від 28 лютого 2014 року, додаткова угода №140331000000002 від 01 березня 2014 року по договору № №1401905 від 28.02.2014 р.; договір №1401906 поставки нафтопродуктів від 28 лютого 2014 року, додаткова угода №140331000000003 від 01 березня 2014 року по договору № №1401906 від 28.02.2014 р. (том. 11 а.с. 4-101).

На виконання зазначених договорів ТОВ “Уністрой” на адресу позивача було поставлено товар (паливно-мастильні матеріали) на загальну суму 1 526 746 836,00 грн. та виписано відповідні податкові накладні за фактом постачання товару на загальну суму 1526746 836,00 грн., тому числі ПДВ 305551561,55 грн.

Постачання товару підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів: акт №130831000000002 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.08.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1304340 від 01.08.13р., акт №130831000000003 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.08.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1304341 від 01.08.13р., акт №130831000000004 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.08.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1304342 від 01.08.13р., акт №130930000000002 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305355 від 30.08.13р., акт №130930000000003 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305540 від 30.08.13р., акт №130930000000004 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305354 від 30.08.13р., акт №130930000000005 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305545 від 30.08.13р., акт №130930000000006 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305546 від 30.08.13р., акт №130930000000007 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1305547 від 30.08.13р., акт №1312310000000010 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307143 від 28.11.13р., акт №1312310000000006 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307139 від 28.11.13р., акт №1312310000000007 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307140 від 28.11.13р., акт №1312310000000008 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307141 від 28.11.13р., акт №1312310000000009 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2013 по договору поставки нафтопродуктів №1307142 від 28.11.13р., акт №140131000000006 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400521 від 30.12.13р., акт №140131000000007 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400522 від 30.12.13р., акт №140131000000008 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400523 від 30.12.13р., акт №140131000000003 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400506 від 30.12.13р., акт №140131000000004 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400507 від 30.12.13р., акт №140131000000005 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400520 від 30.12.13р., акт №140228000000006 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400973 від 31.01.14р., акт №140228000000007 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400974 від 31.01.14р., акт №140228000000008 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400975 від 31.01.14р., акт №140228000000009 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400976 від 31.01.14р., акт №140228000000010 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1400977 від 31.01.14р., акт №140228000000011 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401868 від 31.01.14р., акт №140228000000012 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401868 від 31.01.14р., акт №140228000000013 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401868 від 31.01.14р., акт №140228000000014 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401868 від 31.01.14р., акт №140331000000001 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401903 від 28.02.14р., акт №140331000000004 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401904 від 28.02.14р., акт №140331000000003 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401906 від 28.02.14р., акт №140331000000002 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2014 по договору поставки нафтопродуктів №1401905 від 28.02.14 р. (том. 11 а.с. 102-167).

Оплата придбаного товару у вказаних господарських операціях відбулася у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та банківськими виписками.

В подальшому придбані у ТОВ “Уністрой” нафтопродукти були реалізовані позивачем на адресу наступних підприємств-покупців: ТОВ "СЕН-10", ТОВ «ОСТ-ТОРГ», ТОВ "ОКСАЛІТ", ПАТ "НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ", ВАТ "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-ГАЛИЧИНА", ТОВ "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТГРУП", ТОВ "ТД КАРПАТНАФТОТРЕЙД” ,ТОВ "УХТА", ТОВ "СЕГІНА", ТОВ "РІТЕЙЛ ОІЛ", ТОВ "АЙРОН ЮНІОН", ТОВ "МАРАЛ-ЛТД", ТОВ "СОЮЗ-ОЙЛ", ТОВ "ЛОРАНТО", ТОВ "ЕКФІЛА", ТОВ "ВІНМАЛЬ", ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", ТОВ "СВАРОГ ОЙЛ", ТОВ "РІЧ-ОЙЛ", ТОВ "ПРЕСТИЖ 10", ТОВ "ТД НАФТОПРОДУКТИ", ТОВ "ДЖЕРАЛ-ОЙЛ", ТОВ "АВАНГАРД 10", ТОВ "УНІВЕРСАЛ ТРАНЗИТ-ОІЛ", ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС", ТОВ “СЕНТ ПЛЮС", ТОВ "РЕНТ-ОІЛ", ТОВ "ОПТІМА-ТРАНС", ТОВ "НК СИНТЕЗ", ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР", ТОВ "ЕЛІТ НАФТА", ТОВ "ДІКТОН", ТОВ "АСПЕКТ ОЙЛ", ПАТ "УКРНАФТА", ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н", ТОВ "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ", ТОВ "ТРЕЙД СЕРВИС", ТОВ "ФЕВОЛЕ-ЦЕНТР", ТОВ "УЖ-ПЕТРОЛЬ", ТОВ "УЖНАФТА", ТОВ "ТРЕЙД ТРАСТ", ТОВ "ТІМОР-Д", ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", ТОВ "САНРАЙЗ-ТРЕЙД", ТОВ "РУМ ЛТД", ТОВ "ПАРТ-2", ТОВ"ТК-ОЛЬГЕРД", ТЗОВ "МДФ-УНІВЕРСАЛ", ТОВ "МАГНУМ-ТРЕЙД", ТОВ "МАВЕКС-ПЕТРОЛ", ТОВ "ЗАПОРІЖ НАФТОПРОДУКТГРУП", ТОВ "ЕЛЕФТЕРІЯ", ТОВ "ДОНМАС", ТОВ "ВЛАДА ОЙЛ", ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ" (том 12,13,14,15).

Суд відхиляє доводи відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом свідчить про нереальність господарських операцій по договорам з вищенаведеними контрагентами, з огляду на наступне.

Так, згідно умов договорів поставки, товар поставляється Покупцю партіями в кількості та за ціною визначеними у Додатках (Специфікаціях) до договору на умовах EXW (склад ПАТ «Дніпронафтопродукт», копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим суд зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.02.2018 № К/9901/8403/18 816/166/15-а. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена в постанові по справі N 826/11879/13-а від 12.06.2018 р., в якій зазначено, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

В обґрунтування висновків про відсутність в дійсності (нереальність) господарських операцій позивача із ТОВ “Уністрой” відповідач посилається на те, що одним із постачальників ТОВ “Уністрой” у зазначений вище період було ТОВ “ГАЗУКРАЇНА- 2020” (код 37428778), директора та засновника якого (ОСОБА_2) згідно із вироком Червонозаводського суду м. Харкова від 09.04.15 по справі за № 646/3810/15-к (провадження №1-кп/646/325/2015, з датою набрання законної сили 12.05.2015), визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України; недоліки правового статусу постачальників (фіктивність) ТОВ “Уністрой” другої та третьої ланок (ТОВ “Юрай” (код ЄДРПОУ 22886866) та ТОВ “ГАТІОРА” (код ЄДРПОУ 38091733)); неможливість проведення перевірки ТОВ “Уністрой” (акт недопуску посадових осіб на ТОВ “Уністрой” №1016/04-62-22-3/32581996 від 28.07.2014 року).

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить із того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати з податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/2923/18.

Вирішуючи адміністративну справу, суд керується визначеними ст. 8 КАС України принципами щодо верховенства права, згідно яких, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Відповідно ч. 2 цієї ж статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (див. рішення по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02), п. 38).

Так, Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. (справа «Щокін проти України») забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків, національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку (див. Рішення Європейського суду з прав людини, від 14.10.2010 р. п. 57 справа «Щокін проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) від 22.01.2009 р. надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз’яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, платник податків, який дотримується вимог податкового законодавства під час здійснення господарської операції та ведення бухгалтерського обліку, не повинен нести непомірний тягар стосовно обмеження права на податковий кредит у разі недотримання його контрагентом обов'язків, визначених податковим законодавством щодо сплати податків та ведення податкової звітності.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст.19 Конституції України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно – аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, вирок Червонозаводського суду м. Харкова від 09.04.2015 р. у справі за № 646/3810/15-к не може слугувати доказом нереальності господарської операції ПАТ “НФЗ” із ТОВ “Уністрой”, оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які б вказували на нереальність господарської операції між ПАТ “НФЗ” та ТОВ “Уністрой”.

Крім того, суд бере до уваги наданий позивачем висновок експертизи № 2571/2572-17 від 21.06.2017 року, яким підтверджено правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ТОВ “Уністрой”.

При цьому, експертом при дослідженні первинних документів встановлено, серед іншого, що сума доходів від реалізації нафтопродуктів, придбаних у ТОВ “Уністрой”, включається до складу доходів позивача в бухгалтерському обліку та податковій декларації з податку на прибуток, а сума витрат позивача на їх придбання у ТОВ “Уністрой” включається до складу витрат ПАТ “НЗФ” в бухгалтерському обліку та податковій декларації з податку на прибуток. Також, експертом встановлено, що грошові кошти, які надійшли на рахунок ПАТ “НЗФ” від покупців по операціям з поставки нафтопродуктів, придбаних у ТОВ “Уністрой”, не є безповоротною фінансовою допомогою, а є компенсацією за поставлені нафтопродукти.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаної позивачем продукції у ТОВ “Уністрой”, суд вказує, що позивач має та надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із зазначеним контрагентом, натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд зауважує, що висновок контролюючого органу про нереальність операцій із постачання позивачем нафтопродуктів на адресу підприємств ТОВ "СЕН-10", ТОВ "ОКСАЛІТ", ПАТ "НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ", ВАТ "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-ГАЛИЧИНА", ТОВ "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТГРУП", ТОВ "ТД КАРПАТНАФТОТРЕЙД” ,ТОВ "УХТА", ТОВ "СЕГІНА", ТОВ "РІТЕЙЛ ОІЛ", ТОВ "АЙРОН ЮНІОН", ТОВ "МАРАЛ-ЛТД", ТОВ "СОЮЗ-ОЙЛ", ТОВ "ЛОРАНТО", ТОВ "ЕКФІЛА", ТОВ "ВІНМАЛЬ", ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", ТОВ "СВАРОГ ОЙЛ", ТОВ "РІЧ-ОЙЛ", ТОВ "ПРЕСТИЖ 10", ТОВ "ТД НАФТОПРОДУКТИ", ТОВ "ДЖЕРАЛ-ОЙЛ", ТОВ "АВАНГАРД 10", ТОВ "УНІВЕРСАЛ ТРАНЗИТ-ОІЛ", ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС", ТОВ “СЕНТ ПЛЮС", ТОВ "РЕНТ-ОІЛ", ТОВ "ОПТІМА-ТРАНС", ТОВ "НК СИНТЕЗ", ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР", ТОВ "ЕЛІТ НАФТА", ТОВ "ДІКТОН", ТОВ "АСПЕКТ ОЙЛ", ПАТ "УКРНАФТА", ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н", ТОВ "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ", ТОВ "ТРЕЙД СЕРВИС", ТОВ "ФЕВОЛЕ-ЦЕНТР", ТОВ "УЖ-ПЕТРОЛЬ", ТОВ "УЖНАФТА", ТОВ "ТРЕЙД ТРАСТ", ТОВ "ТІМОР-Д", ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", ТОВ "САНРАЙЗ-ТРЕЙД", ТОВ "РУМ ЛТД", ТОВ "ПАРТ-2", ТОВ"ТК-ОЛЬГЕРД", ТЗОВ "МДФ-УНІВЕРСАЛ", ТОВ "МАГНУМ-ТРЕЙД", ТОВ "МАВЕКС-ПЕТРОЛ", ТОВ "ЗАПОРІЖ НАФТОПРОДУКТГРУП", ТОВ "ЕЛЕФТЕРІЯ", ТОВ "ДОНМАС", ТОВ "ВЛАДА ОЙЛ", ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ" ґрунтується виключно на обставині відсутності в дійсності господарських операцій з їх придбання у ТОВ “Уністрой”. Встановлення судом необґрунтованості висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій із ТОВ “Уністрой” спростовує висновки про нереальність операцій із постачання придбаних нафтопродуктів на адресу вказаних суб’єктів господарювання.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

Відповідно до ст.ст. 46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов’язання за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, а саме: поставлено товар за який було отримано відповідні грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Крім того, слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Аналогічну правову позицію неодноразово висловлено Вищим адміністративним судом, в тому числі в ухвалі від 27.10.2015р. К/800/68235/14.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки ОСОБА_1 перевірок про порушення норм Податкового кодексу України є недоведеним, а податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № НОМЕР_1 від 17.08.2017 року - протиправним.

За таких підстав суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконав.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № НОМЕР_1 від 17.08.2017 року.

Стягнуть за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ- 39440996) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ЄДРПОУ- 00186520) судовий збір в сумі 1600,00 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев