Decision № 79164352, 14.01.2019, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року Справа № 160/8514/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року №0121766-1310-2654 про стягнення 14583,33 грн. транспортного податку з фізичних осіб видане Головним управлінням ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18 жовтня 2018 року представником позивача отримано податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року №0121766-1310-2654 про стягнення 14583,33 грн. транспортного податку з фізичних осіб. У своїй відповіді на адвокатський запит Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило, що автомобіль позивача у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року не перебував і не перебуває на момент надання відповіді. Крім того вказує, що на момент подання вказаного позову до суду, у таблиці Переліку, який розміщено на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, об'єм двигуна - 1999, тип пального D відсутній.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року відкрито провадження по справі №160/8514/18 за вищезазначеним позовом та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

10 грудня 2018 року від відповідача Головного управління ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом правомірно. Автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, об'єм двигуна - 1999, тип пального D, який належить позивачу є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2018 році, оскільки середньоринкова вартість такого автомобіля становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року. Відповідно податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року №0121766-1310-2654 прийняте відповідачем є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, об'єм двигуна - 1999, тип пального D - дизель.

Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року №0121766-1310-2654 за платежем транспортиний податок з фізичних осіб, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 14583,33 грн. за 2018 рік.

Правомірність винесення контролюючим органом вищевказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а також неухильно додержуватись Конституції, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України - платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлений «Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016р. (далі - Методика).

Відповідно до п. 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до «Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 за №403 (Офіційний вісник України, 2013 рік, №44, ст.1576).

Як передбачено п. 13 Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (п.14 Методики).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 267.6.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (ч.2 п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України).

Обов'язок визначення середньоринкової вартості автомобіля законодавець покладає на Міністерство економічного розвитку та торгівлі України. Податковий орган приймає податкові повідомлення-рішення на підставі інформації, розміщеної на офіційному сайті Мінекономрозвитку та відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

Отже, обов'язок визначати та нараховувати суму транспортного податку законодавством покладений на контролюючий орган на підставі переліку легкових автомобілів, рік випуску яких складає не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

У листі вих. №3805-05/46334-07 від 24.10.2018 року Мінекономрозвитку, посилаючись на положення статті 267 Податкового кодексу України та Методики, повідомило адвоката позивача, що Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля на підставі наданої ДП «Держзовнішформ» інформації про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна та типу пального та розміщує на офіційному веб-сайті Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, об'єм двигуна - 1999, тип пального D - дизель.

У своїй відповіді, яка надана до суду 28.12.2018 року, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, повідомило, що автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, об'єм двигуна - 1999, тип пального D - дизель включений до переліку легкових автомобілів, рік випуску яких складає не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та є об'єктом оподаткування.

Судом під час відкриття провадження по вказаній справі 14.11.2018 року зроблена роздруківка Переліку легкових автомобілів, рік випуску яких складає не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року з офіційного сайту Мінекономрозвитку, яка залучена до матеріалів справи.

Зі змісту роздруківки судом встановлено, що у переліку автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року (звітного) року, відсутні відомості про автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, об'єм двигуна - 1999, тип пального D - дизель, власником якого є позивач.

Крім того, зі змісту Переліку легкових автомобілів, рік випуску яких складає не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який надано позивачем в якості додатку до позовної заяви та засвідчений 13.11.2018р. адвокатом Підлужним, вбачається, що відомості про автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, об'єм двигуна - 1999, тип пального D - дизель у переліку відсутні.

На підставі вищевикладеного, вбачається, що на момент складання оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, автомобіль позивача був відсутній в переліку легкових автомобілів, рік випуску яких складає не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2018 року по справі № 813/3073/17 зазначає, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку. Перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі. Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами, що спростовують позицію контролюючого органу про правомірність визначення позивачу транспортного податку у 2017 році. Так, судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень було враховано встановлений факт відсутності автомобіля моделі та марки Меrsedes-Benz GL 350 CDI 4 МАТІС, власником якого є позивач, у офіційно оприлюдненому Мінекономрозвитку переліку автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року (звітного року).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Практика щодо застосування вищезазначених норм, викладена у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі № 813/3073/17, повинна бути врахована адміністративним судом згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №826/14628/16, суд не приймає до уваги, оскільки згідно даних з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначена постанова Верховного Суду відсутня.

При цьому роздруківки вищевказаного рішення відповідачем до матеріалів справи не додано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вулиця М. Грушевського 12/2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року №0121766-1310-2654 про стягнення 14583,33 грн. транспортного податку з фізичних осіб видане Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 14 січня 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса