Court ruling № 79101008, 10.01.2019, Yampil District Court of Vinnytsia Oblast

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа153/699/18

Провадження1-кп/153/110/18-к

у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Гуцол Т. Ю.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12018020370000105 про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

за участю прокурора Євчена Д.В., потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

23 жовтня 2018 року за вхід.№7202 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України із затвердженим обвинувальним актом, для розгляду.

Ухвалою від 24 жовтня 2018 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Євчен Д.В. проти призначення справи до судового розгляду не заперечував. Заявив клопотання про виклик свідків згідно реєстру.

У підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала. Клопотань не заявила. Не заперечує проти задоволення клопотання прокурора про виклик свідків.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 проти призначення справи до судового розгляду не заперечував. Клопотань не заявив. Проти задоволення клопотання прокурора про виклик свідків не заперечує.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 проти призначення справи до судового розгляду не заперечував. Клопотань не заявив. Проти задоволення клопотання прокурора про виклик свідків не заперечує.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала. Проти задоволення клопотання прокурора про виклик свідків не заперечує. Клопотань не заявила.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала. Проти задоволення клопотання прокурора про виклик свідків не заперечує. Клопотань не заявила.

Заслухавши думку прокурора, потерпілої, обвинувачених та їх захисників, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з наступних підстав:

Угод про визнання винуватості чи про примирення, у порядку ст.ст.468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Ямпільському районному суду Вінницької області. Підстав, передбачених у ст.27 КПК України для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні судом не встановлено.

Таким чином, у наявності достатні підстави для завершення підготовки до судового розгляду та для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Що стосується клопотання про виклик свідків, то суд приходить до наступного:

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частинами 1, 2 та 6 ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч.1 ст.65 КПК України).

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Пунктом 4 ч.2 ст.315 КПК України встановлено, що під час підготовчого провадження, з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання прокурора відповідає викладеним вище вимогам КПК України та не суперечить загальним засадам кримінального провадження, визначеним у ст.7 КПК України щодо: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, а тому підлягає до задоволення частково. Що стосується заявленого клопотання про виклик свідка по прізвищу «Форманчук», то у даній частині заявленого клопотання суд вважає за необхідне відмовити, оскільки прокурором не вказано ніякі більш дані на дану особу, окрім прізвища, і також будь-які анкетні дані щодо цієї особи відсутні у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

10 січня 2019 року прокурором під час підготовчого судового засідання були подані клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Клопотання мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, вчинене групою осіб. Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2018 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.01.2019 року. Наразі продовжують існувати ризики, зазначені у рішеннях суду про застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження, а саме ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_1 ніде не працює, не має постійного джерела доходів, намагався переховуватися від органів досудового розслідування, залишивши одразу ж після вчинення злочину місце події та був затриманий на шляху до села Русава Ямпільського району Вінницької області. Також, ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів та злочинів проти життя та здоров’я особи. Востаннє за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, судимість не знято та не погашено, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив протиправну діяльність, внаслідок чого обвинувачується у вчиненні нового умисного тяжкого злочину. Обвинувачений ОСОБА_2 намагався переховуватися від органів досудового розслідування, залишивши одразу ж після вчинення злочину місце події та був затриманий на шляху до села Русава Ямпільського району Вінницької області, що може свідчити про його намагання уникнути правосуддя з огляду на суворість покарання. Ухвалою суду від 20.06.2018 ОСОБА_2 звільнено від покарання, призначеного за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 31.10.2016 у зв’язку зі спливом іспитового строку. Разом з цим, за змістом ст.177 КПК України, однією із складових мети застосування запобіжного заходу є запобігання спробі вчинити особою іншого кримінального правопорушення. Обставини даного кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_2 у період відбуття покарання з іспитовим строком за вироком суду від 31.10.2016, хоча й на даний час звільнений від нього, фактично продовжив злочинну діяльність, оскільки обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, який мав місце 03.04.2018, тобто вчинений у період встановленого попереднім вироком суду іспитового строку. На даний час заявлені ризики та обставини, які приймалися до уваги при обранні та продовженні відносно обвинувачених даного запобіжного заходу не змінилися, не зменшилися і продовжують мати місце. Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою закінчується 31 січня 2019 року у зв’язку зі чим виникла необхідність у вирішенні питання про його продовження. Застосування таких запобіжних заходів, як особисте зобов’язання чи домашній арешт не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків та запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор клопотання підтримав та просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 60 діб.

Окрім того, 10 січня 2019 року за вхід.№200 захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подала клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просила змінити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому по ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід, а саме домашній арешт в певний період доби, заборонивши йому залишати своє житло, що розташоване за адресою - вулиця Черняховського,18 місто Ямпіль Вінницької області, у період часу з 18 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до ст..89 КК України ОСОБА_1 вважається не судимим, має постійне місце проживання, а саме по вулиці Черняховського,18 у місті Ямпіль Вінницької області, а також має утриманців. У зв’язку із смертю матері ОСОБА_1 став фактично опікуном для своєї сім’ї, малолітніх братів, які перебували повністю на його утриманні до моменту взяття під варту. ОСОБА_1 забезпечував належне утримання дітей, що свідчить про наявність доходу, хоч і не офіційного, також виключно ним були забезпеченні належні умови для навчання та виховання дітей. Даний факт підтверджує міцність соціальних зв’язків обвинуваченого. ОСОБА_1 на даний час потребує вирішення питання щодо належного та законного оформлення опіки над молодшими братами, яке неможливе без його участі. Окрім того, обвинуваченим не було здійснено жодних дій, які б свідчили про залишення місця події злочину, так як йому взагалі на той час не було відомо про факт вчинення злочину. Його затримання відбулося неподалік від відділення поліції, без очевидних ознак втечі, бажання переховуватися. На даний час відпали будь-які ризики зазначені в ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 усвідомлюючи свою відповідальність перед своєю сім’єю не має будь-якого наміру переховуватися від суду, більш того місцем його проживання є місто Ямпіль Вінницької області вулиця Черняхівського,18. ОСОБА_1 немає потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, так як під час судового розгляду було допитано зазначених свідків. ОСОБА_1 не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Останній є як соціально адаптована особа, для якої сімейні цінності є пріоритетом в житті, не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Також, 10.01.2019 за вхід.№226 до суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_2, про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт, який він відбуватиме за місцем свого постійного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв’язки – проживає разом із матірю, сестрою та неповнолітнім братом, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, не перебуває на наркологічному та психіатричному обліках, має зняту судимість, запобіжні заходи до нього раніше не обирались. Разом з тим, матеріали провадження, а саме протокол затримання, спростовують версію обвинувачення щодо намагання ОСОБА_2 переховуватись від слідства, оскільки його було затримано через шість хвилин після виявлення трупа. Матеріали провадження не місять показання свідків про намір особи переховуватись, придбання квитків. Тобто, ризик переховування спростовано. Щодо ризику впливу на потерпілу та свідків, то мали би бути надані прокурором беззаперечні докази, повідомлено суду реальні факти, відповідна аргументація щодо цього, що у сукупності давало б суду підстави зробити висновок про наявність такого ризику. Щодо ризику вчиненні іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, то у матеріалах провадження містяться докази того, що судимість ОСОБА_2 знята, інших кримінальних правопорушень він не вчиняв. Тому, просить суд змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який він відбуватиме за місцем свого постійного проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання свого захисника підтримав. Заперечує проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 клопотання свого захисника підтримав. Заперечує проти клопотання прокурора.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Євчен Д.В. заперечував проти задоволення клопотання захисників. Вказав, що якщо взяти до уваги викладені захисниками факти, то взагалі відсутня доцільність у застосуванні такого виду запобіжного заходу як домашній арешт. Зі слів захисників виходить, що будь-які ризики відсутні. Хоча це не є так. Вважає клопотання захисників абсолютно не обґрунтованими, оскільки ризики із часу продовження строку тримання під вартою обвинувачених не змінилися, а навпаки присутні. Просить суд відмовити у задоволенні заявлених захисниками клопотань про зміну запобіжних заходів.

У підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 заперечує проти задоволення клопотання захисників. Клопотання прокурора підтримує.

Захисники заперечують проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Заслухавши думку прокурора про необхідність відмовити у задоволенні клопотання захисників, та продовження тримання під вартою обвинувачених, а також думку потерпілої, обвинувачених та їх захисників, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступних висновків:

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2018 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був застосований ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 06 квітня 2018 року, продовжено на 60 днів до 31 січня 2019 року.

Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статею 29 Конституції України гарантовано, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Це також узгоджується із ст.5 Конвенції про захист прав людини, у якій зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно вимог ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із змістом ст.ст.131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно ч.2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно ст.1 Закону України «Про міжнародні договори» цей Закон застосовується до всіх міжнародних договорів України, регульованих нормами міжнародного права і укладених відповідно до Конституції України та вимог цього Закону.

Пункт 1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

При вирішенні питання суд бере до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню з 03 квітня 2018 року перебувають під вартою, а тому наявність тільки обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину перестала сама по собі бути підставою для позбавлення їх свободи, при цьому стороною обвинувачення при розгляді питання доцільності продовження обвинуваченим тримання під вартою не доведено, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ними своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Окрім того, у клопотанні про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 прокурором зазначено, що строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою закінчується 10 грудня 2018 року, тоді як клопотання розглядається 10 січня 2019 року.

У судовому засідання стороною обвинувачення не доведено, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинувачених не зможе забезпечити виконання ними покладених на них процесуальних обов’язків та запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Окрім того, суду не надано доказів про наявність будь-яких ризиків, які враховувалися при обранні запобіжного заходу обвинуваченим та його продовженні.

Строк тримання під вартою обвинуваченим продовжено до 31 січня 2019 року включно, що дає суду підставу вважати, що прокурор передчасно звернувся до суду із клопотання про продовження строку тримання під вартою, тоді як відповідно до ч.1 ст.199 КПК України прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, ще й з огляду на наступне:

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 має молодших малолітніх братів, за якими потрібен догляд, опіка та виховання. Окрім того судом встановлено, що матір обвинуваченого померла, що свідчить про те, що діти залишилися без опіки з моменту смерті матері, а також з моменту затримання та перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_1

Окрім того, під час розгляду клопотання судом встановлено, що обвинувачені на протязі тривалого часу перебувають під вартою. При цьому, заявлені ризики, які були підставою для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження, зменшились та не виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На виконання вимог ст.178 КПК України судом враховується репутація обвинувачених (те, що вони відповідно до ст.89 КК України не судимі), також враховується наявність у них місця проживання. Суд також враховує те, що обвинуваченому ОСОБА_1 потрібно законним шляхом отримати опіку над своїми молодшими братами.

Також, судом враховуються рішення ЄСПЛ, які є обов’язковими для виконання на території України, а саме щодо розгляду можливості застосування будь-якого альтернативного запобіжного заходу, який є менш обтяжливим запобіжним заходом, а ніж тримання під вартою (рішення Сінькова проти України від 27.02.2018 №39496/11, Іванова та інші проти України від 08.02.2018 №48759/06, 20960/08, 24954/12, 35621/13, 54335/13, 65401/13, 73537/13, 27839/14, 18073/15, 21737/17, Корнійчук проти України від 30.01.2018 №10042/11).

Окрім того, як зазначає ЄСПЛ у рішенні по справі Корнійчук проти України від 30.01.2018 №10042/11 з документів, наданих сторонами (як обвинувачення, так і захисту), взагалі не вбачається вагомих підстав для тримання особи під вартою.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст.5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Разом з цим, тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Згідно з п.3 ст.5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

Суд приймає до уваги, що обвинувачені перебувають під вартою з 03 квітня 2018 року, мають постійне місце проживання, мають міцні соціальні зв’язки.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких обставин, а також із врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим з триманням під вартою на домашній арешт, із покладенням обов’язків, передбачених п.п.2, 3, 9 ч.5 ст.194 КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 22, 23, 65, 91, 92, 314-316, 369-372 КПК України, Конституцією України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Закінчити підготовче провадження і призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України до судового розгляду у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області на 10 січня 2019 року на 16 годину 30 хвилин.

Розгляд кримінального провадження здійснюватиметься у відкритому судовому засіданні суддею Гаврилюк Т.В. одноособово.

У судове засідання викликати прокурора, потерпілу, обвинувачених, захисників, яким вручити копії даної ухвали.

Клопотання прокурора Євчена Дениса Віталійовича про виклик свідків задовольнити частково.

Викликати у судове засідання як свідків обвинувачення: ОСОБА_7, жительку АДРЕСА_1, ОСОБА_8, жительку вулиця Гоголя,3 місто Ямпіль Вінницької області, ОСОБА_9, жительку вулиця Гоголя,3 місто Ямпіль Вінницької області, ОСОБА_10, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_11, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_12, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6.

В іншій частині заявленого клопотання про виклик свідка на прізвище «Форманчук» - відмовити.

Звернути увагу Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області на те, що згідно ч.3 ст.23 КПК України сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 – відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з 17 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин щодобово, строком на два місяці, тобто до 10 березня 2019 року, що полягає у забороні залишати житло, яке розташоване по вулиці Черняховського,18 у місті Ямпіль Вінницької області, звільнивши з під варти негайно в залі суду.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_1 не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) носити електронний засіб контролю.

Визначити дату закінчення дії даної ухвали 10 березня 2019 року.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 негайно після її оголошення.

Клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з 17 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин щодобово, строком на два місяці, тобто до 10 березня 2019 року, що полягає у забороні залишати житло, яке розташоване по вулиці Гоголя,3 у місті Ямпіль Вінницької області, звільнивши з під варти негайно в залі суду.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_2 не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) носити електронний засіб контролю.

Визначити дату закінчення дії даної ухвали 10 березня 2019 року.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_2 негайно після її оголошення

Копію ухвали направити до Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області для постановки на облік особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а також здійснення контролю за поведінкою обвинувачених.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк