Court ruling № 79091663, 07.12.2018, Centralno-Miskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа №216/5289/15-ц

провадження №2-з/216/16/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Бондарєвої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Городнічевої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» звернулось до суду з заявою про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 116265,11 грн., шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на праві власності, загальною площею 1,9079 га, за кадастровим номером 7421182800:03:000:0531 за адресою: Чернігівська область, Варвинський район, селищна рада Леляківська.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд, залежно від обставин справи, пояснень сторін та доказів може призначити розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін, або розглянути заяву без явки сторін, тому суд, враховуючи заяву представника позивача ОСОБА_2 про розгляд даної заяви за його відсутності (том 2, а.с. 70), вважає, що відсутність учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову.

Ознайомившись з заявою про забезпечення позову, суд приходить до таких висновків.

Зі змісту позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» та доданих до неї документів можна зробити висновок, що між сторонами дійсно існує спір, а предметом спору є заборгованість за кредитним договором у розмірі 116265,11 грн., та у випадку задоволення позовних вимог у повному обсязі, саме ця сума підлягає до стягнення.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано на праві приватної власності земельна ділянка, розташована за адресою: Чернігівська область, Варвинський район, селищна рада Леляківська, кадастровий номер 7421182800:03:000:0531, площею 1,9079 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на сьогоднішній день існує небезпека того, що відповідач, знаючи про наявність спору про стягнення з нього значної суми коштів, може відчужити належне йому майно, оскільки передбачатиме для себе негативні наслідки у випадку ухвалення судового рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», що на його думку призведе до неможливості виконання судового рішення і значних витрат часу та грошових коштів для відновлення порушених прав позивача.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Згідно з п. п. 1, 4, 7, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з цим, заява позивача щодо накладення арешту на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на праві власності, є немотивованою, оскільки не містить жодних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, що вжитий захід забезпечення позову в конкретній справі є нагальним, необхідним та співмірним, а також, що його невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Так, позивачем не надано грошової оцінки вартості земельної ділянки, розташованої за адресою: Чернігівська область, Варвинський район, селищна рада Леляківська, кадастровий номер 7421182800:03:000:0531, площею 1,9079 га, та вартість її станом на день подачі заяви про забезпечення позову не визначалась, а тому, в даному випадку, відсутні підстави вважати накладення арешту на земельну ділянку співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, позивачем не наведено та не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також, згідно з п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року:

- забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.

- не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" п.15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином, наведені підстави в обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, матеріалами справи не підтверджуються, оскільки на теперішній час в Україні діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, тому власник не зможе в період дії мараторію добровільно відчужити земельну ділянку.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що позивач не надав суду доказів вартості земельної ділянки станом на день подачі заяви про забезпечення позову для визначення співмірності заявленим вимогам, враховуючи неможливість відповідача відчужити земельну ділянку в період дії мараторію, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову можеутруднити виконання рішення суду, суд вважає, що сам по собі факт пред'явлення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором не може бути безумовною підставою для забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-151, 153, 258, 352, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.І.Бондарєва