Court ruling № 78766761, 21.12.2018, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/22263/18

Провадження № 2з/522/676/18

УХВАЛА

21 грудня 2018 року суддя Приморського районного суду міста Одеси Чернявська Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2018 року заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, до подання позовної заяви, в якій просить постановити ухвалу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю магазину «Молоко», яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.І.Рабіна, 7а, що належить Державному підприємству «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів, код ЄДРПОУ 01125637. Також просить зупинити реалізацію зазначеного майна, арештованого постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в рамках зведеного виконавчого провадження № 54939348, реалізація якого проводиться на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 25.10.2018 року по справі № 522/11834/18, на торгівельній площадці Державного підприємства «СЕТАМ», номер лоту 320043, дата проведення аукціону 08 січня 2019 року о 09.00.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову приходжу до наступного висновку.

Відповідно до п.3, ч. 1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Однак, в порушення зазначених вимог в заяві про забезпечення позову не зазначено з яким саме позовом заявник має намір звернутися до суду, його предмет та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , а саме: у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ще у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування виду забезпечення позову у вигляді арешту, не вказано конкретне майно відповідача, не зазначена його вартість, та чи співмірна ця вартість ціні позову.

При цьому, в порушення ч.5 ст. 151 ЦПК України до заяви не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до частини 9 статті 153 ЦПК України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

При цьому, заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки, повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику.

Враховуючи викладене та керуючись ст.151,153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути заявникові.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області в п'ятнадцятиденний строк.

Суддя

21.12.2018