Decision № 78757780, 17.10.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (вул. М.Грушевського, 4-б/32, м.Дніпро, 49000), ОСОБА_3 (вул.Калинова, 73/92, м.Дніпро, 49000), ОСОБА_4 (вул. М.Грушевського, 4-б/32, м.Дніпро, 49000), ОСОБА_5 (вул.Калинова, 73/92, м.Дніпро, 49000) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (пр.Олександра Поля, 2, м.Дніпро, 49004) про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, та зобов’язання Головного управління Держеокадастру у Дніпропетровській області видати такий дозвіл -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (вул. М.Грушевського, 4-б/32, м.Дніпро, 49000), ОСОБА_3 (вул.Калинова, 73/92, м.Дніпро, 49000), ОСОБА_4 (вул. М.Грушевського, 4-б/32, м.Дніпро, 49000), ОСОБА_5 (вул.Калинова, 73/92, м.Дніпро, 49000) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (пр.Олександра Поля, 2, м.Дніпро, 49004) про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, та зобов’язання Головного управління Держеокадастру у Дніпропетровській області видати такий дозвіл.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку підготовчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позивачі, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 одночасно звернулись із клопотаннями до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення останні земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 гектара за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

При цьому, позивачами зазначено, що останніми було додано до зазначених вище клопотань графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області за результатами розгляду вищезазначених клопотань 28.02.2018 р. було прийнято відповідні рішення про відмову у надані дозволів, а саме: від 28.02.2018 р. №Т-861/0-1173/0/20-18; 28.02.2018 р. №Т-860/0-1174/0/20-18; 28.02.2018 р. №Т-847/0-1158/0/20-18; 28.02.2018 р. №Т-859/0-1175/0/20-18.

Позивачі вважають дії Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови останнім у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення останнім земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 гектара за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області протиправними.

З урахуванням зазначеного вище, позивачі, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області; зобов’язати Головне управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області видати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такий дозвіл.

В судове засідання, призначене на 18.05.2018 р., з’явився повноважний представник позивача, відповідач до зали судового засідання не з’явився, будь-яких заяв чи клопотань від останнього не надходило.

При цьому, суд зазначає, що 12.09.2018 р., шляхом електронного зв’язку на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, повноважним представником відповідача було подано відзив на позовну заяву від 12.09.2018 р. вх.№6517-ел, в якому зазначено наступне.

До Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшли клопотання від ОСОБА_2 від 30.01.2018, яке зареєстровано в Головному управлінні за №Т861/0/21-18, ОСОБА_6 від 30.01.2018, яке зареєстровано в управлінні за № Т-8602/0/21-18, ОСОБА_7 від 30.01.2018. зареєстровано в Головному управлінні за № Т-859/0/21-18, ОСОБА_5 від 30.01.2018, яке зареєстровано в Головному управлінні за № Т-847/0/21-18 щодо розгляду питання про надання дозволу на розроблення документації із відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого сільського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської обметі із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

Повноважний представник відповідача у поданому відзиві від 12.09.2018 р. зазначає, що за результатами розгляду вказаних клопотань та доданих до них документів, Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано відповіді, а саме: ОСОБА_2 від 28.02.2018 № Т-861/0-1173/0/20-18, ОСОБА_3 від 28.02.2018 № Т-860/0-1174/0/20-18, ОСОБА_4 від 28.02.2018 № Т-859/0-1175/0/20-18, ОСОБА_8 від 28.02.2018 № Т-847/0-1158/0/20-18, які є мотивованими роз'ясненнями шодо ненадання дозволів на розробку проектів землеустрою, прийнятими у відповідності до чинного законодавства України, які і є відмовами.

При цьому, зазначає, що у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області були підстави для відмов позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які встановлені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.17 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Відповідно до розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» відзначено, що наразі встановлено пріоритет : безоплатно може бути передано не більше 25 % від площі ділянок, реалізованих на відкритих торгах за попередній звітний період.

Відтак, після розрахунку за формулою, а саме: Sбп = Sayk x 0,25, де Sбп – площа земельної ділянки, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sayk – площа земельних ділянок, право оренди та /або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу), площі земельних ділянок, які пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області, визначається перелік земельних ділянок за місцем розташування.

З урахуванням вищезазначеного, повноважний представник відповідача вважає, що у останнього були всі підстави для відмови у задоволенні клопотань позивачів, що передбачені ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічиних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленом законом порядку, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. №413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області видати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, повноважний представник відповідача зазначає, що позивачам потрібно було б визначитись із бажаною до відведення однією земельною ділянкою для одного цільового призначення.

На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред’явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 17.10.2018 р., з’явився повноважний представник відповідача.

Позивачі до зали судового засідання не з’явились, відомості про вручення судових повісток в матеріалах справи наявні, причини неявки не відомі.

В судовому засіданні судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Повноважений представник відповідача не заперечував щодо переходу до розгляду справи по суті. У зв’язку з неявкою в судове засідання позивачів, думка останніх, стосовно переходу до розгляду справи по суті суду невідома.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 – 211, 217, 224 – 228 КАС України безпосередньо 17.10.2018 року.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.

Позивачі, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є громадянами України, що підтверджується паспортами останніх, копії яких міститься в матеріалах справи.

Так, судом встановлено, що позивачами було подано до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області клопотання від 28.02.2018 р. щодо розгляду питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області із земель державної власності у мажах норм безоплатної приватизації.

До зазначених клопотань позивачами було додано такі документи, як: копії паспортів заявників; копії ідентифікаційних кодів заявників; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Вищезазначені клопотання позивачів були зареєстровані Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області за такими вхідними номерами, як: ОСОБА_2 за № Т-861/0-1173/0/20-18, ОСОБА_3 – за № Т-860/0-1174/0/20-18, ОСОБА_4 -. № Т-859/0-1175/0/20-18, ОСОБА_8 - № Т-847/0-1158/0/20-18.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду наведених клопотань управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області були надано відповіді, а саме: ОСОБА_2 від 28.02.2018 № Т-861/0-1173/0/20-18, ОСОБА_3 від 28.02.2018 № Т-860/0-1174/0/20-18, ОСОБА_4 від 28.02.2018 № Т-859/0-1175/0/20-18, ОСОБА_8 від 28.02.2018 № Т-847/0-1158/0/20-18 про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, із зазначенням, що відповідно до вимог діючого законодавства України Держгеокадастр та його територіальні органи при передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати у власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який щоквартально формується, у розмірі 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області.

Сформований перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі, оприлюднюється на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру.

При цьому, зазначено, що положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав відмов у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у тому числі невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На підставі вищевикладеного, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначено, що надані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 документи про бажане місце розташування земельної ділянки не відповідають переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру.

Відтак, не має правових підстав для задоволення клопотань ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8.

Суд зазначає, що повноважним представником відповідача було додано до поданого останнім відзиву скріншот із Публічної кадастрової карти із означенням загального масиву – 35,0906 га.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері правових, організаційних, економічні та соціальних засад ведення особистого селянського господарства регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, ЗУ «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV, Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III, тощо.

Відповідно до положень ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і обєктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; 5) обов’язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до норм ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство», для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону.

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Відповідності до п. «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. «в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_9 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, та враховуючи зазначені вище обставини у справі суд зазначає наступне.

Проаналізувавши листи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області адресовані останнім, а саме: ОСОБА_2 від 28.02.2018 № Т-861/0-1173/0/20-18, ОСОБА_3 від 28.02.2018 № Т-860/0-1174/0/20-18, ОСОБА_4 від 28.02.2018 № Т-859/0-1175/0/20-18, ОСОБА_8 від 28.02.2018 № Т-847/0-1158/0/20-18 судом встановлено, що зазначені листи не містить в собі ані дозволу на розроблення проекту землеустрою, ані вмотивованої відмови у його наданні з посиланням на підстави, перелічені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відтак, у вказаному листі відповідач не прийняв жодного рішення, передбаченого абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, за клопотаннями позивачів, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Щодо пояснень повноважного представника відповідача, викладених у відзиві від 12.09.2018 р. вх.№6517-ел стосовно того, що після розрахунку за формулою, а саме: Sбп = Sayk x 0,25, де Sбп – площа земельної ділянки, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sayk – площа земельних ділянок, право оренди та /або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу, площі земельних ділянок, які пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області, визначається перелік земельних ділянок за місцем розташування, а відповідний перелік оприлюднюється на офіційному сайті Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у зв’язку з чим останні не можуть отримати земельну ділянку у зв’язку із нормами Постанови Кабінету міністрів України від 07.06.17 року №413, із зазначенням першочергового надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, суд зазначає наступне.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що заявлені позивачами розміри земельних ділянок – 0,2 га, відповідають нормам ст.121 ЗК України, подані документи за змістом та кількістю відповідають переліку, наведеному ст.118 ЗК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в яких позивачі просять суд визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населеного пункту, які знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області є обґрунтованоими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачів про зобов’язання Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області видати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населеного пункту, які знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, суд зазначає наступне.

Оскільки клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населеного пункту, які знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області розглянуті з порушенням норм Земельного кодексу України, а тому відповідач зобов'язаний знову розглянути дані клопотання.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправним не відновлює порушеного права позивачів на прийняття останнім вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано протиправними та скасовано відмови.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населеного пункту, які знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

За таких підстав, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, та зобов’язання Головного управління Держеокадастру у Дніпропетровській області видати такий дозвіл, - підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до квитанцій, а саме: від 2018-08-15 №1/86 на суму 704,80 грн.; від 2018-08-15 №1/08 на суму 704,80 грн.; від 2018-08-15 №1/90 на суму 704,80 грн.; від 2018-08-15 №1/92 на суму 704,80 грн. позивачами було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 819,20 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, та зобов’язання Головного управління Держеокадастру у Дніпропетровській області видати такий дозвіл, суд вважає за необхідне відшкодувати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 суму, сплачену у якості судового збору за подання даної позовної заяви з Державного бюджету України в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.), відповідно до квитанцій, а саме: від 2018-08-15 №1/86 на суму 704,80 грн.; від 2018-08-15 №1/08 на суму 704,80 грн.; від 2018-08-15 №1/90 на суму 704,80 грн.; від 2018-08-15 №1/92 на суму 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, та зобов’язання Головного управління Держеокадастру у Дніпропетровській області видати такий дозвіл – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області повторно розглянути подане ОСОБА_2 клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області повторно розглянути подане ОСОБА_3 клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області повторно розглянути подане ОСОБА_4 клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області повторно розглянути подане ОСОБА_5 клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Стягнути судові витрати на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області з оплати судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.).

Стягнути судові витрати на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області з оплати судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.).

Стягнути судові витрати на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області з оплати судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.).

Стягнути судові витрати на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області з оплати судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.