Court ruling № 7872959, 28.05.2009, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 року місто Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Косцової І.П. суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П. при секретарі Філатовій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 07 серпня 2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ампір” до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 19.01.2007 року № 0000323500\0, від 20.02.2007 року № 0000323500\1, від 04.05.2007 № 0000323500\2 та від 12.07.2007 року № 0000323500\3, якими визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 267425,88 грн., у т.ч. основний платіж 22146.86 грн., фінансові санкції 245279, 02 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 07 серпня 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області у звязку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір» відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що за наслідками виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Ампір" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.04.2005р. по 30.09.2006року ДПІ у м. Херсоні складено акт від 29.12.06 року № 3858/23-4/31294087 та винесено податкове повідомлення-рішення №0000323500/0 від 19.01.2007 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 267425,88 грн., у т.ч. основний платіж 22146,86 грн., фінансові санкції 245279, 02 грн.

В процесі проведеної перевірки було встановлено, що в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством включено до складу валових витрат проценти за користування кредитом ХФ АБ "Укрсоцбанк", який було надано для будівництва салону-магазину, на суму 495398 грн. у т.ч.: ІУ квартал 2005р. - 87242 грн., І квартал 2006р. -73997 грн., II квартал 2006р. - 189838 грн., III квартал 2006р. - 144321 грн.

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив податкове зобов'язання, але рішеннями ДПІ у м. Херсоні, ДПА у Херсонській області, ДПА України про результати розгляду скарг податкове повідомлення-рішення № 0000323500/0 залишено без змін, а в процесі апеляційного узгодження підприємству направлялись податкові повідомлення з тим же номером але з дробом /1, 2, 3, які дублювали визначене у первісному податковому повідомленні-рішенні з дробом /0 податкове зобов'язання.

Як вбачається з наданого для огляду суду кредитного договору № 05-632 від 23.09.2005р. підприємству надано кредит з метою фінансування будівельних та оздоблювальних робіт об'єкту незавершеного будівництва (автоцентру), який необхідний для використання в господарській діяльності підприємства, і в якому позивач буде здійснювати передбачену статутом діяльність. Цей факт відповідачем не спростовано і не заперечується.

Виплачені за користування кредитом проценти у розмірі 495398 грн. позивач у звітних періодах за ІV квартал 2005 року, І-III квартали 2006 року включив до складу валових витрат.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.5 ст.5 вищеназваного Закону врегульовано особливості визначення складу валових витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Підпунктом 5.5.1 п.5.5 ст.5 встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Як правильно встановив суд першої інстанції, виплати з нарахування процентів здійснювалися позивачем у зв"язку з веденням господарської діяльності.

Закупівля товарів, будівництво, придбання або проведення ремонту (модернізації, реконструкції) основних фондів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності і, відповідно, витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний для здійснення таких капітальних витрат, відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до припису п.п.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа ... у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання під процент.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначено у п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що витрати платника податку - дебітора по сплаті процентів за притягнений фінансовий кредит, цільовим використанням якого згідно кредитного договору є поповнення оборотних коштів, включаються до складу валових витрат з врахуванням обмежень встановлених п.п.5.5 ст. 5 названого Закону, а саме: за умови використання кредитних коштів з метою ведення господарської діяльності платника податку.

Наданими у справу доказами повністю доведено, що фінансовий кредит одержано для будівництва салону-магазину, який підприємство буде використовувати для ведення передбаченої статутом господарської діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Херсонської області від 07 серпня 2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ампір” до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Судді І.П. Косцова

Л.В.Стас

Л.П. Шеметенко