Decision № 78654243, 09.11.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року Справа № 0440/6096/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Степаненко О. М., № 055313 від 05 липня 2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 гривень.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем порушено порядок встановлений законом при прийнятті оскаржуваної постанови, а отже вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2018р. адміністративний позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

У зв'язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 16.08.2018 р.недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 р. відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін з 11.10.2018 р. та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 10.09.2018 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваної постанови діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв'язку з чим, рішення є обґрунтованим та законним.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2018р. вантажний транспортний засіб - БАЗ (номерний знак НОМЕР_1) рухався по автомобільній дорозі Н-30 по вул. Мелітопольське шоссе у м. Бердянськ та був зупинений о 14 год. 10 хв. на 138 км. цієї дороги працівниками Управління Укртансбезпеки у Запорізькій області для перевірки обставин, що визначені п.15 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» затвердженого Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 р. (далі - Порядок). При перевірці документів, що визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 водій надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та товаро-транспортну накладну, проте, від пояснень та підпису водій відмовився.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №053544 від 11.05.2018р., відповідно до якого встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо надання послуг з вантажних перевезень без оформлення документів передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Відповідно до п. 25 Порядку, Управлінням Укртансбезпеки у Запорізькій області було направлено акт №053544 від 11.05.2018р. до Управління Укртансбезпеки у Дніпропетровській області.

На виконання вимог п.26 Порядку Управлінням Укртансбезпеки Дніпропетровській області було надіслане ФОП ОСОБА_1 повідомлення №2484/21-18 від 06.06.2018р. про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було отримано позивачем 09.06.2018р.

Проте, позивач до Управління Укртансбезпеки Дніпропетровській області не з'явився та не надав документів чи пояснень стосовно інформації зафіксованої в акті №053544 від 11.05.2018р.

У зв'язку з чим, 05.07.2018р. начальником Управління Укртранбезпеки у Дніпропетровській області Степаненко М.О. було винесено постанову № 055313 про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Позивач вважає винесене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103).

Відповідно до пункту 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до пункту 3 Порядку, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 зазначеного вище Закону, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 зазначеного вище Порядку, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлені документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

При цьому, визначений даною статтею перелік документів не є вичерпним, а зазначено про інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 1статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Відповідно до абз.3 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частини 3статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

24.06.2010р. Міністерством транспорту та зв'язку України, на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт видано наказ №385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі -Інструкція №385). Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)(далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а такожЗаконів України «Про автомобільний транспорт», Про дорожній рух. Вона визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до положеньІнструкції №385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Пунктом 1.4 Інструкції №385, встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктом 3.3 Інструкції, визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа -особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має присобі:протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності абопошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника,з яким водій перебуває у трудовихвідносинах(для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з п. 2.7Інструкції № 385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення).

Розділ Положення «Облік робочого часу» містить пункт 6.3, який визначає, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Отже, вищезазначений розділ містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом.

Суд звертає увагу, що заводом виробником автомобіля «БАЗ», номерний знак НОМЕР_2 не була конструктивно передбачена наявність такого приладу як тахограф, що підтверджується також копією листа оцінювача, яка знаходиться в матеріалах справи, у зв'язку з чим, водієм даного транспортного засобу велась індивідуальна контрольна книжка, копія витягу з якої знаходиться в матеріалах справи, а отже відсутність у нього протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ не є порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідна індивідуальна контрольна книжка водія автомобіля «БАЗ», номерний знак НОМЕР_2, була надана при розгляді справи безпосередньо комісії Укртрансбезпеки, але вказані обставини були залишенні відповідачем проігнорованими.

Згідно з приписами п.25 Порядку №1567, справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Пунктом 26 Порядку №1567 про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

При цьому, як передбачено п. 27 Порядку №1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, розгляд справи про порушення у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання можливий лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку або рекомендований лист із повідомленням.

Суд звертає увагу, що відповідачем на підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якої не можливо встановити, що саме було направлено на адресу позивача та ким саме воно було отримано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що спростовують доводи позивача та правомірність прийнятої постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільних транспорт № 055313 від 05 липня 2018 року, тому вона підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката (п. 1 ч. 3 ст. 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №0.0.1099387986.1 від 02.08.2018р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає поверненню.

Судом також встановлено, що позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатом - Чіп Я.М., повноваження якого підтверджено копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1918.

Згідно з ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В обґрунтування понесених витрат по підготовці справи до судового розгляду позивачем надано копії документів, а саме: договір про надання професійної правничої допомоги; ордер; детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару; квитанція про оплату професійної правничої допомоги на суму 1700,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Степаненко О. М., № 055313 від 05 липня 2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) М.В. Дєєв

Рішення не набрало законної сили 09.11.2018р.

Помічник судді І.В. Калита

З оригіналом згідно

Помічник судді І.В. Калита