Decision № 78493469, 12.12.2018, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е С У Д О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12.12.2018 р. справа № 814/48/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54038

доДержавної фіскальної служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053

простягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив:

1) стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня до 17 травня 2013 р., в сумі 13 335,42 грн. та за період з 18 травня 2013 р. до 20 березня 2014 р., в сумі 135 259,26 грн., а всього 148 594,68 грн.;

2) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 13 квітня 2013 р. до 20 березня 2014 р.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 р., яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2018 р., адміністративний позов задоволено, вирішено:

1) стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2013 р. до 17 травня 2013 р., в сумі 13 335,42 грн.;

2) стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2013 р. до 20 березня 2014 р., в сумі 116 208,66 грн.;

3) стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, в розмірі 19 050,60 грн. В цій частині рішення суду підлягало негайному виконанню.

12.11.18 р. позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яка прийнята судом до провадження, але у зв'язку із тим, що на час подання вказаної заяви адміністративна справа перебувала у П'ятому апеляційному адміністративному суді, розгляд заяви було призначено після повернення справи до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Після повернення справи до Миколаївського окружного адміністративного суду, розгляд заяви позивача призначено на 12 грудня 2018 р.

В судове засідання 12 грудня 2018 р. представники сторін не прибули, при цьому представник позивача клопотав про розгляд зави за його відсутності. Відповідач про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення повідомлявся телефонограмою.

Як визначено ст. 252 ч. 3 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вирішуючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Як зазначає позивач у своїй заяві, суд дослідивши питання про наявність у позивача права на компенсацію за невикористану відпустку за період з 13 квітня 2013 р. до 20 березня 2014 р., в резолютивній частині рішення не вирішив цю позовну вимогу. У зв'язку із викладеним, позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію за невикористану відпустку за вказаний період.

Як зазначив суд в мотивувальній частині свого рішення в даній справі, за період, який минув після ухвалення Миколаївським окружним адміністративним судом свого рішення про поновлення позивача на посаді і до досягнення ним 65-річного віку, який складає майже 1 рік, позивач, на підставі норм Закону України "Про відпустки", мав право на щорічну основу відпустку, яку він не міг використати з об'єктивних причин, відповідно, на підставі ст. 24 Закону України "Про відпустки", позивач має право вимагати від відповідача грошову компенсацію за таку відпустку.

В той же час, дослідивши докази щодо цієї вимоги, суд в резолютивній частині рішення не вирішив її, а тому маються підстави для ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.

Враховуючи викладене, заява позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 245, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54038, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

2. Ухвалати додаткове судове рішення в адміністративній справі № 814/48/18, яким задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54038, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про зобов'язання Державну фіскальну службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 13 квітня 2013 р. до 20 березня 2014 р.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54038, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 13 квітня 2013 р. до 20 березня 2014 р.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз