№ 78366010, 04.12.2018, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2220/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Бондара В.О. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного військового комісаріату на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 (головуючий суддя Є.Д. Кравченко, м. Суми, повний текст складено 20.07.18 р.) по справі № 818/2220/18

за позовом ОСОБА_1

до Сумського обласного військового комісаріату

про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.), звернувся до суду з позовною заявою до Сумського обласного військового комісаріату (далі - відповідач, Сумський ОВК), в якій просив:

- поновити строк для звернення до суду з позовною заявою;

- визнати неправомірним рішення комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, а саме протоколу засідання комісії від 06.10.2016 р.;

- зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій під час виконання завдань для участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях за період з 21.07.2015 р. по 12.08.2015 р.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, викладене у протоколі засідання комісії від 06.10.2016 № 29.

Зобов'язано Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.09.2016 р., вх. № К-79 про надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (41100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Сумського обласного військового комісаріату (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 30, ідентифікаційний код 08269552) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про залишення адміністративного позову без розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зауважує на те, що на засіданні комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яке відбулося 06.10.2016 року (протокол №29), було встановлено, що період залучення позивача до проведення антитерористичної операції не відповідає вимогам п.2-2 Порядку, а саме становить 21 календарний день замість встановлених Порядком 30-ти.

У зв'язку з тим, що жодних інших документів, які б могли надати право позивачу на отримання статусу учасника бойових дій, як особі, яка залучалася до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів надано не було, Комісією прийнято рішення про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій.

Одночасно відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково звертає увагу на те, що відповідачем не досліджено і не надано оцінки щодо можливості встановлення статусу учасника бойових дій позивачу на підставі абзацу 2 п.2-1 Порядку №413. Також, судом не було встановлено та досліджено існування підтвердження оперативного штабу з управління антитерористичною операцією щодо виконання позивачем бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником та не встановлено, що позивач отримав поранення, контузію або каліцтво, що унеможливило подальше виконання ним завдань у зоні проведення антитерористичної операції.

Окрім того, відповідач зауважує на те, що ані свідоцтво про хворобу, ані довідка МСЕК від 29.05.2017 року №664068 (видана значно пізніше прийняття спірного рішення) на розгляд Комісії позивачем не надавалися. Одночасно, Комісія не наділена повноваженнями на власний розсуд витребовувати від позивача будь-які інші документи, не передбачені Порядком №413.

Надавати будь-які інші документи, не передбачені Порядком №413, є правом заявника.

Також, відповідач звертає увагу на те, що рішення Комісією прийнято 06.10.2016 року, а за захистом своїх прав позивач до адміністративного суду звернувся лише після 25.05.2017 року (дата підписання позову), тобто з порушенням строку, встановленого ч.2 статті 99 КАС України (чинній на момент подання позову), про що зазначено самим позивачем у позові, що зумовлює залишення позовних вимог без розгляду.

Клопотання про поновлення строку звернення позивача до суду при відкритті провадження по справі судом першої інстанції не розглядалося та не досліджувалися причини, якими позивач обґрунтовував поважність пропуску строку, не виносилася відповідна ухвала суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року - без змін.

Позивач, його представник та відповідач надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 04.12.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що з 2015 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В4174 у м. Миколаїв, що підтверджується довідкою від 31.03.2018 р. № 357 (а.с. 9).

Наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 21.07.2015 р. № 209 ОСОБА_1 направлено в район виконання завдань для участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, як водія взводу забезпечення 1 аеромобільно-десантного батальйону (а.с. 10).

У зв'язку із необхідністю лікування та госпіталізації, 12.08.2015 р. наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 12.08.2015 р. № 230, солдат ОСОБА_1 - водій взводу забезпечення 1 аеромобільно-десантного батальйону вважався таким, що покинув зону АТО та прибув до постійного місця дислокації військової частини (а.с. 11).

02.12.2015 р. госпітальною ВЛК військової частини В 2428 ОСОБА_1 встановлено діагноз: "Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт L 5 - S 1 праворуч з вираженим больовим та м'язово-тонічним синдромами, парезом правої стопи та помірним порушенням функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта на рівні сегментів L 3 - L 5 - S 1 з незначним порушенням функції. Аліментарне ожиріння II ступеню. Кіста Беккера правого колінного суглобу. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби." (а.с. 14).

Наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 28.01.2016 р. № 28 солдата військової служби за призовом ОСОБА_1, водія автомобільного відділення взводу забезпечення 1 аеромобільно-десантного батальйону, на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено за підпунктом "б" пункту 8 статті 26 (за станом здоров'я). З "28" січня 2016 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Знято з котлового забезпечення з "29" січня 2016 року (а.с. 16).

12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, для надання йому статусу учасника бойових дій. При цьому, позивачем було надані всі необхідні документи для вирішення вказаного питання, а саме: вищевказані накази по військовій частині, військовий квиток, довідку про безпосередню участь особи в зоні АТО від 01.06.2016 р. № 745, довідку про безпосередню участь в зоні АТО від 18.08.2016 р. № 2267, текст службової характеристики (а.с. 10-13, 16-18).

В свою чергу, рішенням комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, викладеним у протоколі засідання комісії від 6 жовтня 2016 року № 29, ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій на підставі п. 2 Постановою КМУ від 08.09.2016 р. № 602 (а.с. 19).

Листом від 04.11.2016 р. № 2927/вд позивача повідомлено, що йому відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку зі змінами, внесеними п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. за № 602. Статус учасника бойових дій надається особі в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, термін перебування позивача складає 21 день у відповідності до довідки командира військової частини (а.с. 20).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність спірного рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним рішення комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, викладене у протоколі засідання комісії від 06.10.2016 р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження відповідача щодо вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Разом з тим, з метою повного захисту прав позивача в спірних відносинах суд першої інстанції, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.09.2016 вх., № К-79.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в частині позовних вимог, які були залишені без задоволення, в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (далі - Порядок № 413, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, надається:

- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

- особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення); для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.

За приписами пункту 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС (далі - комісія).

Наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015р. № 200 затверджено Положення про Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції по порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів, талонів на право одержання поїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості.

Згідно з п. 9 вказаного Наказу на Комісію Сумського обласного військового комісаріату покладається вирішення питань про визнання учасників бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

В ході розгляду справи встановлено, що в даному випадку командиром військової частини, у складі якої позивач проходив військову службу та брав участь в АТО, не було дотримано вимог пункту 6 Порядку № 413 в частині виконання обов'язку щодо подання у місячний строк після завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення на розгляд комісії документів, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В свою чергу, пунктом 8 Порядку № 413 передбачене право самостійного звернення особою до комісії у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку № 413 передбачено, що в разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення та довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 21.07.2015 р. по 12.08.2015 р. ОСОБА_1 відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується витягами з наказів командира ВЧ 4174 (по стройовій частині) від 21.07.2015 р. № 209, від 12.08.2015 р. № 230, довідками про безпосередню участь особи в АТО від 01.06.2016 р № 745, від 18.08.2016 р. № 2267, військовим квитком ОСОБА_1

Підставою для відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій зазначено відсутність відомостей про залучення позивача до проведення АТО на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

В свою чергу, в ході розгляду справи встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. № 602 внесено зміни до Порядку № 413, а саме, доповнено пункт 2-1, відповідно до якого статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Проте, вказана Постанова набрала законної сили 16.09.2016 р., а тому відповідно до положення частини першої статті 58 Конституції України не має зворотної дії в часі, про що прямо зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України.

Як зазначено в пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Тобто, на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, та на час звернення позивача із заявою про надання йому вказаного статусу (12.09.2016 р.), законодавство України не містило будь-яких обмежень щодо тривалості строку перебування безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, осіб, які брали безпосередню участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що пункт 2-1 Порядку № 413 не поширюється на позивача, оскільки не був чинним ані на момент участі позивача в забезпеченні проведення антитерористичної операції в період з 21.07.2015 р. по 12.08.2015 р., ані на момент звернення про надання статусу учасника бойових дій 12.09.2016 р.

Будь-яких інших мотивованих підстав для відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій як в оскаржуваному рішенні, так і в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено.

Окрім того, абзацом 2 п.2-1 Порядку № 413 передбачено, що особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією, а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції, що не досліджено та не дано оцінки відповідачем.

Як вбачається зі свідоцтва про хворобу від 02.12.2015 р. № 776 госпітальною ВЛК військової частини В 2428 ОСОБА_1 встановлено діагноз: "Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт L 5 - S 1 праворуч з вираженим больовим та м'язово-тонічним синдромами, парезом правої стопи та помірним порушенням функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта на рівні сегментів L 3 - L 5 - S 1 з незначним порушенням функції. Аліментарне ожиріння II ступеню. Кіста Беккера правого колінного суглобу. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби." (а.с. 14).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 29.05.2017 р. № 664068 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби (а.с. 58).

Водночас, відповідачем не надано доказів, а в ході розгляду справи не встановлено, що під час розгляду документів позивача комісією досліджувались питання щодо наявності чи відсутності обставин, перелічених в абзаці 2 п. 2-1 Порядку № 413.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність спірного рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним рішення комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, викладене у протоколі засідання комісії від 06.10.2016 р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу, повноваження відповідача щодо вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вищезазначену норму законодавства, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про застосування в даному випадку положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язання Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.09.2016 вх. № К-79 про надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про залишення адміністративного позову без розгляду, посилаючись на порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.2 статті 99 КАС України (чинній на момент подання позову).

При цьому, відповідач зазначає, що клопотання про поновлення строку звернення позивача до суду при відкритті провадження по справі судом першої інстанції не розглядалося та не досліджувалися причини, якими позивач обґрунтовував поважність пропуску строку, не виносилася відповідна ухвала суду.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що клопотання про поновлення строку звернення до суду заявлено позивачем в самій позовній заяві.

Відповідно до журналів судового засідання та дисків звукозапису адміністративної справи зазначене питання розглядалося спочатку в Шосткинському міськрайонному суді Сумської області, а потім і в Сумському окружному адміністративному суді.

З огляду на той факт, що по цій справі прийнято рішення по суті спору, то, відповідно, клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, судом було задоволено.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Не викладення окремим документом ухвали про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, в силу ч. 2 ст. 317 КАС України, не може впливати на правильність прийняття рішення по суті спору та бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені доводи відповідача.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його дій та рішення, що оскаржуються.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 по справі № 818/2220/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П'яноваСудді В.О. Бондар І.С. Чалий Повний текст постанови складено 06.12.2018.