Court ruling № 78293305, 30.10.2018, Zavodskyi District Court of Mykolaiv City

Справа № 487/6782/18

Провадження № 1-кс/487/3645/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 року слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Лунгол А.Г., розглянувши клопотання слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12018150030003746 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 року слідчий Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1, за погодженням з прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області ОСОБА_2, звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Миколаїв, пров. Металургів, 9, речі, а саме: ноутбук HP №W8X9W-QQ8TB-M68WJ G3JTB RGHGHGF в кількості 1 шт.; планшет ASUS номер бірки – WW_ V12.26.4.69_2017 0410 з сім картою № +380500550037, ІМЕІ 353545070558488, 353545070558496.

Підставою для внесення клопотання стало те, що зазначене майно є тимчасово вилученим майном, пристосовано та використано як засоби вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Прокурор та власник майна до судового засідання не з’явились, причини неявки не повідомили.

Слідчий в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

СВ Заводського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12018150030003746, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 25.09.2018 року з попередньою правовою кваліфікацією за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України з наступним формулюванням фабули кримінального правопорушення: 25.09.2018 надійшла заява директора ТОВ «Західноукраїнської м’ясопереробної компанії» ОСОБА_4, який просить вжити заходи до посадових осіб ТОВ «Йера плюс», які шахрайським шляхом, зловживаючи довірою заволоділи майном ТОВ «Західноукраїнська М’ясопереробна компанія», чим спричинила збиток в сумі 458278 грн.

23.10.2018 року в ході проведення обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Миколаїв, пров. Металургів, 9, виявлено та вилучено: ноутбук HP №W8X9W-QQ8TB-M68WJ G3JTB RGHGHGF в кількості 1 шт.; планшет ASUS номер бірки – WW_ V12.26.4.69_2017 0410 з сім картою № +380500550037, ІМЕІ 353545070558488, 353545070558496.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт 1).

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте з матеріалів наданих в обґрунтування клопотання не встановлено наявності достатніх підстав вважати, що речі щодо яких внесено клопотання, відповідають критеріям зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.

За такого, слідчий суддя прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання слідчого про арешт вказаного майна необхідно відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12018150030003746 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: З.М. Сухаревич