Decision № 78206721, 29.11.2018, Domanyvka District Court of Mykolaiv Oblast

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/664/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.11.2018смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Вадовської А.В.,

за участю секретаря: Кравець Л.В.,

розглянувши без участі сторін у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2018 р. ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою суду позовна заява була залишена без руху, на виконання якої позивач 25.07.2018 р. усунув недоліки, виклавши позовну заяву в новій редакції.

Позов мотивований тим, що 29 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 680 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку №4149437312339284 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки — травень 2009 р.

Відповідач порушує кредитні зобов'язання та має станом на 30.04.2018 р. заборгованість у сумі 15 248,36 грн., яка складається з: 496,75 грн. заборгованості за кредитом; 11 149,31 грн. - заборгованості за процентами; 2 400 грн. заборгованість за пенею; а також штрафи: 500 грн. фіксована частина, 702,30 грн. процентна складова.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ “ПриватБанк” просить стягнути з відповідача на їх користь вищевказану суму заборгованості.

Ухвалою суду від 27.07.2018 р. відкрите провадження у справі, розгляд її призначений у порядку спрощеного позовного провадження на 08 жовтня 2018 р., який через відсутність даних про належне повідомлення відповідача відкладений до 08 листопада 2018 р., а 08 листопада 2018 р. через тимчасову непрацездатність судді до 29 листопада 2018 р.

Відповідач ОСОБА_1 у наданий строк відзив та/чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін суду не надав, а тому у відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження на підставі письмових матеріалів справи без участі сторін.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з’явився, у письмовій заяві позовні вимоги підтримав повністю, просив справу розглянути за його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 вересня 2007 року на підставі письмової Анкети-заяви ОСОБА_1 між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір б/н (далі - договір), відповідно до якого відповідач отримав строковий кредит у сумі 522 грн. на строк 12 місяців з 29.09.2007 р. по 29.09.2008 р. включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості. Кошти відповідач повинен був сплачувати з 20 по 25 число кожного місяця.

На виконання умов договору позивач відкрив позичальнику рахунок №29095058616377 та видав кредитну карту “Універсальна” №4149437312339284.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином - ст.599 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з частиною 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий — до 29.09.2008 р.

Відтак, у межах строку кредитування до 29.09.2008 р. р. відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 30 вересня 2008 р., відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За такого позивач не мав права нараховувати відповідачеві відсотки після закінчення строку кредитування, тобто після 29.09.2008 р.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28 березня 2018 2018 року.

За розрахунком банку заборгованість відповідача станом на 30.09.2008 р. за тілом кредиту становила 496,75 грн. та 199,20 грн. за відсотками, нарахованими, виходячи з процентної ставки 36 % на рік.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Як визначено у п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Суд вважає неправомірним нарахування відповідачеві відсотків, виходячи зі ставки 36 % на рік, оскільки у кредитному договорі сторони погодили розмір відсоткової ставки 1 % на місяць, що складає 12 % на рік, оскільки позивач не надав доказів повідомлення відповідача про зміну розміру процентної ставки.

Виходячи з відсоткової ставки 12 % на рік, станом на 30.09.2008 р. заборгованість за відсотками складала 66,40 грн. (199,20 грн. х 12% : 36% = 66,40 грн.)

Загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.09.2008 р. (кінець дії договору кредитування) складала 563,15 грн. (496,75 грн. (тіло) + 66,40 грн. (відсотки) = 563,15 грн.). У цей період позивачем жодні санкції відповідачеві нараховані не були.

У період з 18.08.2015 р. по 07.09.2015 р. включно відповідачем сплачено, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, 1 466,54 грн.

Сплачена відповідачем сума у розмірі 1 466,54 грн. на 903,39 грн. перевищує його заборгованість за кредитом, а тому судом з наданих позивачем доказів не встановлена заборгованість відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору через відмову у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до п. 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України у новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду або через суд першої інстанції.

Суддя : ОСОБА_3