Court ruling № 78109665, 20.11.2018, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №587/1259/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/751/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рунова В. Ю.,

суддів - Олійника В. Б., Філонової Ю. О.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 587/1259/18 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 25 травня 2018 року, за яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець Сумської області, Сумського району, с. Постольне, вул. Центральна, 21, в силу ст.89 КК України раніше не судимий

визнаний винуватим в пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора – Паливоди Л.В.

обвинуваченого – ОСОБА_4, –

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

За вироком Сумського районного суду Сумської області від 25.05.2018 ОСОБА_4 визнаний винуватим в пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК, та йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК звільнений від відбуванням покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК покладені обов’язки: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 715 грн. процесуальних витрат.

Відповідно до вироку суду, в кінці серпня 2015 року ОСОБА_4 за городом свого домоволодіння № 21 по вул. Центральній в с. Постольне Сумського району Сумської області виявив три рослини роду коноплі, які вирішив зірвати, тобто незаконно придбав, переніс до свого домоволодіння та почав зберігати без мети збуту. 25.04.2018 в ході обшуку в домоволодіння працівниками поліції було виявлено та вилучено вище зазначений особливо небезпечний наркотичний засіб – «канабіс» загальною вагою в перерахунку на висушену речовину 637,7 г.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора Паливоди Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про залишення вироку суду без змін, а апеляційної скарги прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні не оскаржуються.

Що стосується доводів прокурора про необхідність скасування судового рішення в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до вимог ст.ст.50 і 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, і при його призначенні суд повинен враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу винуватого, так і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

З вироку вбачається, що призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції врахував обставини, які пом’якшують покарання, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обтяжуючих покарання обставин судом першої інстанції встановлено не було.

Таким чином, визначивши ОСОБА_4 покарання та звільнивши остатнього від його відбування на підставі ст.ст.75 і 76 КК, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дотримався загальних засад призначення кримінального покарання, зокрема принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, в повній мірі врахував положення ст.ст.65, 66 і 75 КК, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.

На переконання колегії суддів при визначенні виду і розміру кримінального покарання, крім вимог національного законодавства, суд першої інстанції також дотримався і принципу «nulla poena sine lege» (ніякого покарання без закону), який є одним із європейських стандартів кримінального судочинства і закріплений у ч.1 ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та полягає у тому, що «не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення», а також принципу «пропорційності», коли призначене обвинуваченому покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12).

Згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання, а щодо ув’язнення та його строків акценти треба зміщувати в бік досягнення ресоціалізації», тобто незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства.

При цьому, «суворість покарання сама по собі також не є вирішальною. Характер та ступінь суворості покарання визначається з урахуванням максимально можливого покарання, передбаченого законом. Покарання переслідує подвійну мету – покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), а тому при призначенні покарання суд першої інстанції цілком вірно врахував не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов’язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру, і звільнення від його відбування.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, розмір предмету злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується виключно позитивно, є особою раніше не судимою в силу ст.89 КК і донором ТОВ «Сумський обласний центр служби крові» з 2005 по 2018 рік включно, відсутність шкоди від вчиненого злочину, а також те, що обвинувачений сам під час обшуку добровільно видав наркотичний засіб, то колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для скасування вироку суду в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, як про це поставлене питання у апеляційній скарзі прокурора.

Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, характеру й тяжкості вчиненого ним діяння, є справедливим за своїм видом і розміром, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а рішення про необхідність звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням повністю відповідає вимогам закону та є повністю вмотивованим.

На підставі викладеного, оскаржене судове рішення є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, а тому колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 25 травня 2018 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_5. ОСОБА_6.