Court ruling № 77989985, 12.11.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 листопада 2018 року Справа № 160/7556/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз» про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз», у якому позивач просить суд:

- застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз», а саме: заборонити експлуатацію шафових газорегуляторних пунктів: №251 (м.Дніпро, вул. Скрябіна, 41); №301 (м.Дніпро, вул. Петрозаводська, 369); №600 (м.Дніпро, вул. Океанська, 4); №656 (м.Дніпро, вул. Березинська, 64); №698 (м.Дніпро, вул. Дорожників, 23), що знаходяться в експлуатації з запобіжно-запірними клапанами типу ПКК-40 не оснащених імпульсними реле не мають ступінь захисту споживачів від пониження контрольованого тиску газу, у відповідності п.2.6 глави 2 розділу НПАОП 0.00-1.76-15 «Правила безпеки систем газопостачання».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року адміністративний позов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

Зазначену ухвалу отримано представником позивача 30 жовтня 2018 року, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи.

05 листопада 2018 року на виконання вищевказаної ухвали до суду надійшла заява Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до якої позивач посилається на те, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є органом державної влади, включене до Реєстру неприбуткових установ та організацій та Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до довідки №135 від 02.11.2018 року залишок коштів на оплату судового збору за КВЕД 2800 «Інші видатки» станом на 31.10.2018 року складає 460,52 грн. Крім цього, позивач зазначає, що Державною службою України з питань праці листом від 22.06.2018 року №4967/3/7-ДП-18 надано роз'яснення щодо неможливості виділення додаткових асигнувань для сплати судового збору протягом 2018 року до внесення змін до Державного бюджету України та надходження коштів на рахунок Держпраці. З врахуванням викладеного, заявник просив суд звільнити Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області від сплати судового збору за подання адміністративного позову у справі №160/7556/18. До того ж, у разі відмови у звільненні від сплати судового збору Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області просило продовжити строк для усунення недоліків адміністративного позову.

Положеннями частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк є врахування судом майнового стану сторони.

При цьому, Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI встановлено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIІІ) визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

За приписами частини другої вищевказаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд зазначає, що вищенаведений перелік є вичерпним.

Враховуючи вищезазначені приписи, можна дійти висновку, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Водночас, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, але позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір при зверненні із даним адміністративним позовом.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача в частині звільнення його від сплати судового збору.

Поряд із цим, відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Вирішення питання поважності причин, за наявності яких може бути поновлено або продовжено процесуальний строк, закон покладає на суд.

Суд вважає, що зазначені позивачем підстави не є поважними для задоволення клопотання, оскільки позивачем взагалі не зазначено, до якого часу необхідно продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви у зв'язку з вирішенням питання сплати судового збору, крім того відсутність додаткових асигнувань на 2018 рік не може свідчити про виконання ухвали у додатково наданий строк.

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків адміністративного позову на доволі тривалий строк може призвести до порушення процесуальних строків та відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу - позивача у справі.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для продовження строку для усунення недоліків адміністративного позову.

Таким чином, у встановлений судом строк, а саме до 05 листопада 2018 року включно, позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд зазначає, що станом на 12 листопада 2018 року позивач не виконав вимоги ухвали суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 121, 133, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про звільнення позивача від сплати судового збору, продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз» про застосування заходів реагування - відмовити.

Позовну заяву Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз» про застосування заходів реагування - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно