Decision № 77833441, 12.11.2018, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа № 463/5380/18

Провадження № 2/463/1824/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

за участю секретаря судового засідання Попович Х.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки невиплаченої заробітної плати, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Львівський державний завод «ЛОРТА», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з квітня по вересень 2018 року в сумі 39181,02 грн., стягнути середній заробіток за час затримки невиплаченої заробітної плати з 1 квітня до 17 вересня 2018 року в сумі 58155,30 грн., стягнути середній заробіток за час затримки невиплаченої заробітної плати за період з 18 вересня 2018 року до дня прийняття рішення у справі з розрахунку 342,09 грн. за кожен день затримки виплати заробітної плати; стягнути витрати, повязаних з професійною правничою допомогою в сумі 9000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 20.06.2011 року по 14.09.2018 року працював начальником електротехнічного бюро у відділі головного енергетика на Державному підприємстві Львівський Державний завод «ЛОРТА». З квітня 2018 року керівництво підприємства перестало виплачувати йому заробітну плату. У зв'язку з фінансовими труднощами, невиплатою зарплати, 10.09.2018 року позивач змушений був написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, а 14.09.2018 року керівником заводу підписано наказ № 500-к про його звільнення, про що зроблено відповідний запис у його трудовій книжці.

Разом з тим, при звільненні, адміністрацією заводу не було проведено з позивачем повного розрахунку по заробітній платі, хоча 14.09.2018 року він був на робочому місці.

Заборгованість по заробітній платі за період з квітня по вересень 2018 року згідно з довідкою №172 від 14.09.2018 року, виданою відповідачем, становить 39 181,02 грн. та не виплачена позивачу і на час звернення до суду, тому просить стягнути таку в судовому порядку.

Крім цього, оскільки відповідач затримав виплату належної позивачу заробітної плати, тому на підставі ст.117 КЗпП України просить стягнути також середній заробіток за весь час затримки за період з 01.04.2018 року по день ухвалення рішення у справі, з розрахунку: кількість днів помножено на 342,09 грн. (середньоденна заробітна плата згідно з довідкою №173, виданою відповідачем).

Крім цього, оскільки для захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до адвоката, вартість послуг якого за ведення справи в суді, включаючи консультації, підготовку позовної заяви з додатками, участь в судових засіданнях, становить 9000 грн., тому просить на підставі ст.141 ЦПК України покласти такі витрати на відповідача.

Ухвалою судді Стрепка Н.Л. від 19.09.2018 року задоволено заяву про самовідвід.

У відповідності до вимогч. 3 ст. 14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Гирича С.В.

Ухвалою від 18.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі в присутності його представника.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просив позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з підстав, викладених у поданих письмових поясненнях на позовну заяву (а.с.35-36). Пояснив, що відповідач повністю погоджується з позовними вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відпрацьований час, додаткові виплати та вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних зарплат, що становить 39 181,02 грн. При цьому, зазначив, що ця сума вказана без урахування сплати податку та обовязкових платежів.

Разом з тим, відповідач заперечує проти задоволення решти позовних вимог, оскільки позивачем безпідставно нараховано на підставі ст.117 КЗпП України середню заробітну плату за час затримки по день фактичного розрахунку, починаючи з квітня 2018 року, оскільки ця норма може застосуватися лише після звільнення позивача, тобто з 14.09.2018 року. З урахуванням наведеного відповідач міг би погодитися з сумою нарахувань - 11 290,67 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.09.2018 року по 12.11.2018 року, що підтверджується довідкою №288 від 08.11.2018 року, проте просить суд взяти до уваги складне фінансове становище відповідача та арешт коштів боржника (ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» і відмовити позивачу або зменшити вказану суму.

Крім цього, просить відмовити у стягненні з відповідача 9000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки розмір таких нічим не обґрунтований, явно завищений і не підтверджений, жодний розрахунок не наданий.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_3 серія АХ №074252 (а.с.6), а також витягу з наказу по ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» від 14.09.2018 року №500к (а.с.7), позивач працював начальником електротехнічного бюро відділу головного енергетика (533) на Державному підприємстві Львівський Державний завод «ЛОРТА» та 14.09.218 року звільнений з роботи за власним бажанням.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Сторонами визнано, а також підтверджується копією довідки про доходи №172 від 14.09.2018 року (а.с.9), що на день звільнення позивачу нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з 01.04.2018 року по 14.09.2018 року на загальну суму 39 181,02 грн.

Враховуючи вищенаведене, оскільки на день звільнення позивача відповідачем не проведено виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, а також те, що представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд приходить до висновку, що такі є підставними та підлягають до задоволення, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 39181,02 грн.

Крім цього, відповідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір про розмір належних позивачу при звільненні сум, однак виплата таких на час розгляду справи з вини відповідача не проведена, а тому суд приходить до висновку, що позивачем підставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача середній заробіток за весь час затримки.

Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідача, що положення ст.117 КЗпП України підлягають застосуванню у разі порушення строків, встановлених ст.116 КЗпП України, тобто з дня звільнення позивача 14.09.2018 року.

При цьому, як вбачається з роз'яснень пленуму Верховного Суду України, наданих у п.32 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Сторонами визнано, а також підтверджується копією довідки про доходи №173 від 14.09.2018 року (а.с.8), що середньоденна заробітна плата позивача становить 342 грн. 09 коп.

Як вбачається з представленого відповідачем розрахунку, з яким погоджується представник позивача (а.с.37), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.09.2018 року по день ухвалення судового рішення 12.11.2018 року становить 11290,67 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вищевказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд вважає, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про проведення обрахунку середнього заробітку, виходячи з кількості календарних, а не робочих днів, оскільки, як зазначалося вище, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, і лише у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для відмови позивачу у стягненні середнього заробітку за час затримки виплати належних йому сум або зменшення розміру такого, як про це просить відповідач, у зв'язку з складним фінансовим становищем відповідача та з тих підстав, що застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, про що зазначено у правовому висновку, зробленому Верховним Судом України у постанові від 13.03.2017 року, оскільки за обставинами цієї справи між працівником та роботодавцем існував спір з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення та судом прийнято рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум, в той час як у справі, яка розглядається, сторони не оспорюють суми, що підлягала виплаті позивачу у день звільнення та така стягнута на користь позивача у повному розмірі.

Наведене підтверджується також розясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданими у п.20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати, повязані з розглядом справи, що становлять 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.13, 14), а також враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, такий у розмірі 704,80 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

При цьому, суд вважає, що відповідач необґрунтовано просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, з тих підстав, що розмір таких нічим не обґрунтований, явно завищений і не підтверджений, жодний розрахунок не наданий, оскільки відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в той час як відповідачем не співмірність витрат не доведено.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць у сумі 6530,17 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (м.Львів, вул.Любінська, 33/1, ІПН НОМЕР_1) до Державного підприємства Львівський державний завод «ЛОРТА» (м.Львів, вул.Патона,1, ЄДРПОУ 30162618 ) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки невиплаченої заробітної плати задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства Львівський державний завод «ЛОРТА» (м.Львів, вул.Патона,1, ЄДРПОУ 30162618 ) на користь ОСОБА_3 (м.Львів, вул.Любінська, 33/1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 39181,02 грн. ( тридцять девять тисяч сто вісімдесят одну гривню дві копійки), середній заробіток за час затримки невиплаченої заробітної плати в сумі 11290,67 грн. ( одинадцять тисяч двісті девяносто гривень шістдесят сім копійок)

В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Державного підприємства Львівський державний завод «ЛОРТА» (м.Львів, вул.Патона,1, ЄДРПОУ 30162618 ) на користь ОСОБА_3 (м.Львів, вул.Любінська, 33/1, ІПН НОМЕР_1) 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Державного підприємства Львівський державний завод «ЛОРТА» (м.Львів, вул.Патона,1, ЄДРПОУ 30162618 ) на користь держави 704,80 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць у сумі 6530,17 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Апеляційного суду Львівської області або через місцевий суд до Апеляційного суду Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14.11.2018 року.

Суддя: Гирич С. В.