Decision № 77833397, 14.11.2018, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа № 463/2962/18

Провадження № 2/463/1426/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

позивача: ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Львівдіпрокомунбуд» про стягнення одноразової винагороди та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача одноразової винагороди у розмірі трьох середньомісячних зарплат в розмірі 68 521,05 гривень; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, з 7 червня 2017 року до 22 травня 2018 року, що становить 281 112 гривень. Крім того, просив поновити строк на звернення до суду, оскільки про порушене право довідався лише 21 травня 2018 року.

Позов мотивує тим, що всупереч умовам контракту № 11 від 14 березня 2015 року не було нараховано та виплачено одноразової винагороди у зв’язку з достроковим припиненням контракту 6 червня 2017 року з незалежних від директора причин (інвалідність). У зв`язку з тим, що при звільнені не було проведено повного розрахунку, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 115-117,237-1, 233 КЗпП України.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач в особі в.о. директора ОСОБА_5 2 липня 2018 року та 3 вересня 2018 року надав суду письмові пояснення та додатковий відзив, відповідно до яких проти позову заперечив. Зазначив, що контракт був розірваний з позивачем за його ініціативою, а не припинений з незалежних від директора причин. Крім того, при звільнені позивач не ставив питання про виплату компенсації згідно контракту, а лише після проведення аудиторської перевірки. Вказує, що при звільненні позивача не було на підприємстві контракту, а тому не було відомо про обов’язок здійснювати додаткові виплати позивачу ( а.с. 42,73-74).

Позивач 14 вересня 2018 року подав заперечення на відзив, у відповідності з якими вказує, що його контракт зберігався на підприємстві, оскільки він його очолював більше десяти років. Про наявність заборгованості довідався лише в травні 2018 року після проведення внутрішньої перевірки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позові, додатково пояснив, що не ставив раніше питання про виплату одноразової винагороди, оскільки вважав, що при звільненні з ним було проведено повний розрахунок. Просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6, який діяв на підставі ордера серії ЛВ № 104406 від 14 травня 2018 року в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позові, просив такий задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4, яка діяла на підставі доручення від 9 липня 2018 року позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову так як вважає, що при звільненні позивача з ним було проведено повний розрахунок. У зв’язку з відсутністю контракту позивача на підприємстві йому не було виплачено одноразової винагороди. Однак вважає, що розмір такої у випадку необхідності виплати не може становити більше трьох посадових окладів, а не як просить позивач.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з наказом №24-к від 14 червня 2007 року ОСОБА_2 приступив до роботи на посаду директора інституту з 1 червня 2007 року відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 49 “ОС” від 12 червня 2007 року (а.с. 113).

14 червня 2016 року з ОСОБА_2 було укладено контракт № 11 (а.с. 6-16). Відповідно до п. 1.2 контракту на підставі його дії виникають трудові відносини між директором підприємства та органом управління майном цього підприємства.

Умовами контракту встановлено права та обов’язки сторін (розділ 2), умови матеріального забезпечення директора (розділ 3), відповідальність сторін (розділ 4), внесення змін і доповнень до контракту та його припинення ( розділ 5), термін дії та інші умови контракту ( розділ 6).

Пунктом 6.1. встановлено, що контракт діє з 14 березня 2016 року по 13 березня 2019 року включно.

Пунктом 5.4 встановлено, що директор може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну його дії: а) у випадку систематичного невиконання Органом управління майном своїх обов’язків за контрактом чи прийняття ним рішень, що обмежують чи порушують компетенцію та права директора, втручання в його оперативно-розпорядницьку діяльність, яке може призвести або вже призвело до погіршення економічних результатів діяльності підприємства; б) у разі його хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню обов’язків за контрактом, та з інших поважних причин.

Пунктом 5.5 контракту встановлено, що у разі дострокового припинення контракту з незалежних від директора причин, за виключенням випадків, передбачених п. 5.3 цього контракту, директору сплачується одноразова винагорода у розмірі трьох середньомісячних заробітних зарплат.

Відповідно до наказу № 189К/ОС від 6 червня 2017 року «Про звільнення з посади директора Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» ОСОБА_2 та покладання тимчасово виконання обов’язків директора цього державного підприємства на ОСОБА_7Б.» припинено дію контракту від 14 березня 2016 року № 11, укладеного між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та ОСОБА_2, відповідно до підпункту б) пункту 5.4 розділу 5 цього контракту та звільнено ОСОБА_2, директора Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд», 6 червня 2017 року згідно з пунктом 8 частини 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 17).

Підставою для припинення дії Контракту та звільнення позивача є заява ОСОБА_2 від 27 квітня 2017 року та доповідна записка начальника Відділу управління державною власністю ОСОБА_8 від 31 травня 2017 року № 9/21-103-17.

Позивач не оскаржував вказаний наказ, а також не оскаржував підстави звільнення, доказів протилежного стороною позивача в судовому засіданні не представлено.

Відповідно до довідки Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» про доходи ОСОБА_2 за 2012-2016-2017 р.р. наявна інформація про всі виплати за вказаний період (а.с. 18-19).

Відповідно до арк. 30, 31 аудиторського звіту № 24-18/3 від 24 квітня 2018 року за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року встановлено, що в період, що підлягав дослідженню, посадовий оклад, інші умови матеріального забезпечення директора ОСОБА_2 встановлювались контрактами, укладеними між Міжрегіоном та директором підприємства, що є у державній власності, ОСОБА_2 (а.с. 45).

З відомостей по заробітній платі за квітень 2017 року заробітна плата ОСОБА_2 становила 21 926,74 гривень та відпрацьовано 19 днів (а.с.88), за травень — 21 926,74 гривень та відпрацьовано 20 днів (а.с. 84, 88).

Згідно з відомістю з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 18 липня 2018 року за № 25440/10/13-01-08-01-08 за період з 3 кварталу 2017 року по 1 квартал 2018 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня (а.с. 107).

З відповіді ОСОБА_9 від 7 вересня 2018 року на адвокатський запит представника позивача встановлено, що один примірник контракту зберігався в особовій справі ОСОБА_2 у відділі кадрів, а другий примірник — в бухгалтерії підприємства (а.с. 108).

Суд приходить до висновку, що предметом спору є одноразова винагорода у розмірі трьох середньомісячних зарплат, яка виплачується у разі дострокового припинення контракту з незалежних від директора причин. У вказаній справі необхідно з’ясувати чи підпадає дострокове припинення контракту у зв’язку з погіршенням стану здоров’я (інвалідність) за заявою працівника під дію п. 5.5 контракту.

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до п. п. 16-17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року за № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівниками підприємств, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

Відповідно до абз. 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року за № 11 «Про практику розгляду судами трудових спорів» оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановлених для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП України).

Відповідно до п. 19 розділу ІІІ постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року за № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» контрактом може бути встановлено додаткові гарантії працівникові на випадок дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

Згідно з п. 23 розділу IV вказаної вище постанови контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника у цьому разі проводиться відповідно до ст. 39 КЗпП України.

Повертаючись до обставин справи, суд враховує доводи позивача про те, що підставою для дострокового припинення контракту стало погіршення його здоров’я. Хоча позивач і не надав документи, які підтверджують вказані доводи, але враховуючи позицію відповідача, який не заперечує, що саме стан здоров’я позивача та його заява були підставою для дострокового припинення контракту, вважає доведеним, що звільнення позивача відбулось за його ініціативи у зв’язку з погіршенням стану здоров’я (інвалідність).

А тому суд приходить до висновку, що фактично звільнення працівника відбулось на підставі ст. 39 КЗпП України.

Одноразова винагорода, яка передбачена п. 5.5 контракту, по своїй правовій природі є вихідною допомогою, оскільки її виплата не пов’язана з виконанням посадових обов’язків, а з їх припиненням.

Ні умовами контракту, ні трудовим законодавством не розкривається поняття «припинення контракту з незалежних від працівника причин», але враховуючи правову природу одноразової винагороди, передбаченої п. 5.5 контракту, суд приходить до висновку, що перелік підстав для дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин перелічено в ст. 44 КЗпП України.

Відповідно до абз. 3 п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», працівникові, який звільняється за станом здоров’я, вихідна допомога на підставі ст. 44 КЗпП України виплачується в тому разі, коли трудовий договір із ним розривається з ініціативи роботодавця за п.2 ст. 40 КЗпП України.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача одноразової винагороди у розмірі 68 521,05 гривень, у зв’язку з тим, що дострокове припинення контракту відбулось з ініціативи працівника, а не з незалежних від нього причин.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової винагороди, то суд відмовляє у задоволені таких позовних вимог, оскільки така вимога є похідною та для її задоволення необхідно встановити право особи на отримання такої винагороди. У зв'язку із тим, що судом не встановлено обов’язку відповідача виплачувати одноразову винагороду відповідно до п. 5.5 контракту, то задоволенню такі вимоги не підлягають.

Щодо клопотання позивача з приводу поновлення строку на звернення до суду, то у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а тому позивач строк на звернення до суду не пропустив.

За таких обставин, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, а судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 273, 274 ЦПК України, суд –

ухвалив:

в задоволені позову ОСОБА_2 до державного підприємства «Львівдіпрокомунбуд» про стягнення одноразової винагороди та середнього заробітку за час затримки розрахунку – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім’я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: 79007, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомундбуд», місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Академіка Богомольця, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 03329054.

Суддя: Стрепко Н. Л.