Decision № 77823293, 08.11.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2018 року № 826/13910/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Шевченко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

за участі учасників справи:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача 1 - Дубняк Н.К.

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України (далі по тексту - відповідач 1), Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач 2), начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича (далі по тексту - відповідач 3), у якому просить:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5) та про складення і надання до Державної прикордонної служби України доручення від 24.11.2017 № 14/1-9404 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на п'ять років (до 24.11.2022);

- зобов'язати Службу безпеки України вжити дії, передбачені п. 10 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 №344 та проінформувати відповідні органи про скасування заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5);

- визнати протиправними дії Державної прикордонної служби України щодо прийняття до виконання доручення Служби безпеки України від 24.11.2017 №14/1-9404 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на п'ять років (до 24.11.2022);

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону іноземцю або особі без громадянства від 14.12.2017 в пункті пропуску через державний кордом «Київ» Жуляни, видане начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем щодо заборони в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на п'ять років (до 24.11.2022) (за текстом позовної заяви).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2018 замінено неналежного відповідача Державну прикордонну службу України на належного Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.12.2017 відповідачем-3 прийнято протиправне рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5), підставою для відмови стало доручення Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну. На думку ОСОБА_1 (ОСОБА_5), внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача-1, були порушенні права та законні інтереси позивача, оскільки рішення відповідача-1 прийняте без жодного обґрунтування щодо застосування до нього вищевказаного заходу.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача 1 Дубняк Н.К. проти адміністративного позову заперечувала, про що надала суду відзив на позов, в якому, посилаючись на Конституцію України, Закон України «Про Службу безпеки України», Інструкцію про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджену наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 №344, зазначила, що Службою безпеки України правомірно прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5), в зв'язку з отриманою інформацією щодо можливої причетності позивача до протиправної діяльності російського транснаціонального злочинного угрупування, яке спеціалізується на рейдерських захопленнях українських підприємств та вчинені інших злочинів.

Представник відповідача 2 та відповідача 3 у судове засідання не прибули, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином.

Від представника Адміністрації Державної прикордонної служби України на адресу суду надійшло клопотання про розгляд адміністративної справи за відсутністю їх уповноваженого представника. Також на адресу суду подано відзив, у якому відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позову, оскільки при виконанні покладених на нього обов'язків керувався нормами Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 №280 та п. 2 Положення про Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.12.2014 №215.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, позивач має дозвіл на тимчасове проживання на території України (а.с. 13).

23.07.2018 представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію та копії документів відносно заборони в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5).

24.07.2018 Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України адвокату ОСОБА_3 надано відповідь на вказаний вище адвокатський запит, відповідно до якої, представника позивача повідомлено про те, що станом на 24.07.2018 відповідачем 2 виконується доручення Служби безпеки України від 24.11.2017 №14/1-9404 щодо заборони в'їзду в України громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на 5 років (до 24.11.2022) та запропоновано звернутися до відповідача 1 для отримання відповідних копій документів та матеріалів справи.

31.07.2018 адвокат ОСОБА_3 звернувся до першого заступника Голови Служби безпеки України - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України з адвокатським запитом, у якому просив відповідача 1 надати йому інформацію та копії документів відносно заборони в'їзду в України громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5).

У відповідь на вказаний запит Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України надало адвокату ОСОБА_3 відповідь від 03.08.2018 №14/1-Д-565/14-6961, у якій відповідач 1 повідомив про те, що 24.07.2018 Службою безпеки України надано Державній прикордонній службі України доручення №14/1-9404 від 24.11.2017 про заборону в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на 5 років (до 24.11.2022), також проінформовано про неможливість надання запитуваних адвокатом документів, оскільки в них міститься інформація з обмеженим доступом.

Таким чином, не погоджуючись з рішеннями та діями відповідачів, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Статтею 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно із статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно із статтею 3 вказаного Закону України іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Абзацом 2 частини 1 статті 13 Закону №3773-VI встановлено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (частина друга статті 13 Закону № 3773-VI).

Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Статтею 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 2229-ХІІ) встановлено, що Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Згідно зі статтею 2 Закону України №2229-ХІІ на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 24 Закону України №2229-ХІІ Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Як убачається з матеріалів справи, Службою безпеки України прийнято постанову та доручення №14/1-9403 від 24.11.2017 про заборону громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) в'їзду в Україну строком на 5 років (до 24.11.2022).

На виконання вказаного доручення, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком К.В. прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 14.12.2017 громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) в'їзду в Україну строком на 5 років (до 24.11.2022).

З огляду на вказане, суд зазначає наступне.

Порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначає Інструкція про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 № 344 (далі по тексту - Інструкція №344).

Пунктом 2 вказаної Інструкції встановлено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.

Згідно з пунктом 3 Інструкції №344 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка.

У довідці зазначаються:

1) дані про особу, якій передбачається заборонити в'їзд в Україну: прізвище, ім'я, друге ім'я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний телефон;

2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду (викладаються згідно з пунктом 2 цієї Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України);

3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;

4) пропонований строк заборони в'їзду в Україну особі (від шести місяців до п'яти років);

5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в'їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв'язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

Відповідно до пункту 4 Інструкції №344 довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи.

Начальник функціонального підрозділу Центрального управління зобов'язаний не пізніше десятиденного строку погодити довідку та повернути її регіональному органу, а якщо правових підстав для прийняття рішення про заборону недостатньо - повернути довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням. Вимога щодо строку погодження довідки не поширюється на випадок, передбачений пунктом 5 цієї Інструкції.

Пунктом 6 Інструкції №344 встановлено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в'їзду в Україну (додаток до Інструкції).

Викладення інформації з обмеженим доступом у постанові не допускається.

Відповідно до пункту 7 Інструкції №344, постанова складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником, та погоджуються: у Центральному управлінні - начальником функціонального підрозділу або його заступником; у регіональному органі - начальником органу або його заступником.

Примірники постанови затверджуються Головою СБ України або його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Строк заборони в'їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови.

Згідно з пунктом 8 Інструкції №344 перший примірник затвердженої постанови та довідка зберігаються в підрозділі органу, який виніс постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, направляється в ДКР.

Направлення Державній прикордонній службі України доручення щодо заборони в'їзду в Україну особи забезпечується ДКР відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року №280.

Разом з тим, доказів складання довідки функціональним підрозділом Центрального управління про наявність підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду суду не пред'явлено. Даних про складання такої довідки та її затвердження уповноваженими органами оскаржувана постанова також не містить.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається наявності фактичних підстав, передбачених Інструкцією №344, а саме достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції Служби безпеки України.

За таких обставин, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови Службою безпеки України порушено порядок прийняття рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

Механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон регулюється «Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04. 2013 №280 (далі по тексту - Порядок №280) .

Так, згідно пунктів 3,4,5 Порядку №280 доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом.

Доручення надсилаються на адресу органу Держприкордонслужби, визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - орган Держприкордонслужби).

Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо: заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.

Згідно з п. 6 Порядку №280 доручення оформляються на бланку за формою згідно з додатком за підписом: Голови СБУ або його заступників, начальників функціональних підрозділів Центрального управління СБУ, що провадять оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність, регіональних органів та органів військової контррозвідки, а також їх заступників.

З вищевказаного вбачається, що доручення приймається як наслідок рішення про заборону в'їзду в Україну, а оскільки суд визнав рішення про заборону в'їзду таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, то і саме доручення є таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд вважає за можливе позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Служби безпеки України щодо прийняття постанови про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5) від 24.11.2017 №14/1-9403, складення і подання до Державної прикордонної служби України доручення про заборону в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) від 24.11.2017 №14/1-9403 строком на п'ять років задовольнити.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З огляду на вищевикладене, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправними та скасування постанови Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5) від 24.11.2017 №14/1-9403 та доручення Служби безпеки України, надане Державній прикордонній службі України від 24.11.2017 №14/1-9403.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної прикордонної служби України про прийняття до виконання доручення Служби безпеки України від 24.11.2017 №14/1-9404 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на п'ять років (до 24.11.2022), а також про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 14.12.2017 в пункті пропуску через державний кордом «Київ» Жуляни, видане начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем щодо заборони в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на п'ять років (до 24.11.2022), Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як убачається з листа Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 03.08.2018 №14/1-Д-565/14-6961 та зазначалося раніше, Державній прикордонній службі України було надано для виконання доручення Служби безпеки України від 24.11.2017 №14/1-9403 про заборону громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) в'їзду в Україну строком на 5 років (до 24.11.2022).

Тобто, вищевказаним дорученням було фактично уповноважено працівників Державної прикордонної служби України виконати алгоритм дій у разі виявлення збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в'їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1», які передбачені Порядком дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядку взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.06.2017 № 535.

Відповідно до Порядку дій посадових осіб органів та підрозділів охорони державного кордону, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.06.2017 № 535, у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або виїжджає з тимчасово окупованої території України, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «Д», уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії: інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів: доповідає старшому зміни прикордонних нарядів або старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (далі - старший прикордонних нарядів) про виявлення особи, якій заборонено в'їзд в Україну; передає старшому прикордонних нарядів паспортний документ особи та не пропускає її через державний кордон або через межу тимчасово окупованої території України; старший прикордонних нарядів: повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи «Гарт-1» інформації про заборону в'їзду в Україну виявленій особі; невідкладно, але не пізніше п'яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру; відмовляє такій особі у перетинанні державного кордону або у виїзді з тимчасово окупованої території України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України «Про прикордонний контроль», або рішення про відмову особі у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форму якого наведено в додатку 4 до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами).

Отже, начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком К.В. було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особи без громадянства.

Оскільки наявність в базі даних системи «Гарт-1» доручення уповноваженого державного органу з індексом «Д» є обов'язковою підставою для відмови у перетинанні особою державного кордону України, суд приходить до висновку, що відповідач 3 діяв в межах повноважень та на виконання завдань, покладених на нього законодавством України.

Водночас, скасування оскаржуваних постанови Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5) від 24.11.2017 №14/1-9403 та доручення Служби безпеки України, надане Державній прикордонній службі України від 24.11.2017 №14/1-9403 тягне за собою і скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону іноземцю або особі без громадянства від 14.12.2017 в пункті пропуску через державний кордом «Київ» Жуляни, видане начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем щодо заборони в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на п'ять років (до 24.11.2022), оскільки останнє прийняте на підставі вказаних вище рішень відповідача 1.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд вважає за доцільне позовні вимоги ОСОБА_1 (ОСОБА_5) в частині скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 14.12.2017 в пункті пропуску через державний кордон «Київ» Жуляни, прийняте начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5) строком на п'ять років задовольнити.

Втім, у задоволенні вимоги стосовно визнання протиправними дії Державної прикордонної служби України щодо прийняття до виконання доручення Служби безпеки України від 24.11.2017 №14/1-9404 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) строком на п'ять років (до 24.11.2022) слід відмовити, оскільки як вже зазначалося вище, відповідач 2, у даному випадку, діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 №280Доручення надсилаються на адресу органу Держприкордонслужби, визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - орган Держприкордонслужби). Отже, саме на зазначений орган покладено обов'язок щодо перевірки доручення на відповідність вимогам законодавства та відмови у прийнятті доручення.

Також, стовно зобов'язання Служби безпеки України вжити дії, передбачені п. 10 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 №344 та проінформувати відповідні органи про скасування заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5), суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 10 Інструкції №344 про надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в'їзд в Україну, а також у випадку винесення судом рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони в'їзду функціональні підрозділи Центрального управління, регіональні органи інформують ДКР.

У цьому випадку функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган, який приймав рішення про заборону в'їзду в Україну особі, готує з урахуванням порядку, визначеного пунктами 3, 4, 6 - 8 цієї Інструкції, постанову про скасування заборони в'їзду особи в Україну.

У випадку скасування заборони в'їзду в Україну рішенням суду, яке набрало законної сили, ДКР негайно повідомляє про це Державну прикордонну службу України.

З огляду на викладене, чинним законодавством чітко передбачені дії, які необхідно здійснити уповноваженому органу у випадку скасування заборони в'їзду в Україну рішенням суду, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаної вимоги позивача.

Також, стосовно інших посилань відповідача у відзиві на позовну заяву, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72 - 77, 241 - 246, 250, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо прийняття постанови про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5) від 24.11.2017 №14/1-9403, складення і подання до Державної прикордонної служби України доручення про заборону в'їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_5 (ОСОБА_5) від 24.11.2017 №14/1-9403 строком на п'ять років.

Визнати протиправними та скасувати постанову Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5) від 24.11.2017 №14/1-9403 та доручення Служби безпеки України, надане Державній прикордонній службі України від 24.11.2017 №14/1-9403.

Скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 14.12.2017 в пункті пропуску через державний кордон «Київ» Жуляни, прийняте начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_5) строком на п'ять років.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складено 13.11.2018.