Decision № 7778157, 01.02.2010, Commercial Court of Sevaspotol City

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" лютого 2010 р. справа № 5020-12/290 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу за позовом

Закритого акціонерного товариства “Юніор Стар”

(вул. Гоголя, 24, м. Ялта, 98635)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99018)

про стягнення 1 194,85 грн.

за участю представників:

позивача Великої О.В., довіреність №233 від 28.05.2009;

відповідача - не зявився.

Закрите акціонерне товариство “Юніор Стар” (далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення 23 431,20 грн., з яких: пеня 22878,85 грн., інфляційні втрати 458,33 грн., 3 % річних 94,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Відповідачем умов щодо оплати придбаного товару за договором купівлі-продажу №1 від 05.01.2009.

В судовому засіданні 01.02.2010 представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з Відповідача 1 194,85 грн., з яких: пеня 642,50 грн., інфляційні втрати 458,33 грн., 3 % річних 94,02 грн.

Відповідач в судове засідання 01.02.2010 не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а незявлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 між Закритим акціонерним товариством “Юніор Стар” (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівля продажу №1 (далі Договір), відповідно до умов якого Продавець в порядку та на умовах, визначених цім договором зобовязується передати у власність Покупцю належні Продавцю товаро-матеріальні цінності, а Покупець зобовязується прийняти даний товар та оплатити його (пункт 1.1 Договору) /а.с. 9/.

Передача товару здійснюється за видатковою накладною, яка підписується уповноваженими особами Сторін (пункт 3.2 Договору).

Покупець зобовязується здійснити розрахунок за товар, що придбавається, після підписання видаткової накладної в строк до 31.01.2009, шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця (пункт 4.2 Договору).

Строк дії Договору визначений сторонами з моменту його підписання та до повного виконання зобовязань сторонами в повному обсязі (пункт 7.1 Договору).

Судом встановлено, що Договір є чинним та недійсним не визнаний.

Згідно видаткової накладної №ОИк-001 від 05.01.2009, підписаної представниками сторін Договору, Відповідачем одержаний товар на суму 17313,27 грн. /а.с. 12/.

Таким чином, Позивачем умови Договору щодо продажу товару виконані.

Як зазначає Позивач, оплата за одержаний товар здійснена Відповідачем із порушенням строку, визначеного пунктом 4.2 Договору, а саме: частинами, протягом періоду січень вересень 2009 року.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з метою врегулювання питання погашення заборгованості, про що свідчать претензії: від 20.05.2009 за вих. №224 /а.с. 13/, від 04.06.2009 за вих. №243 /а.с. 21/, та повідомлення про вручення поштової кореспонденції Відповідачеві /а.с. 14, 19/.

Відповідач, зі свого боку, доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не надав.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 642,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 458,33 грн., 3 % річних у розмірі 94,02 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пеня є грошовою сумою яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 2 % від суми заборгованості за товар, за кожен день прострочення платежу.

Проте, така умова договору стосовно розміру пені не відповідає вимогам закону. Так, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені, доданий Позивачем до заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 42) здійсненний виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, у звязку з чим визнається судом вірним.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3 % річних та інфляційних втрат /а.с. 42/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 642,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 458,33 грн., 3 % річних у розмірі 94,02 грн., суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99018, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства “Юніор Стар” (вул. Гоголя, 24, м. Ялта, 98635, ідентифікаційний код 23438118) заборгованість за договором купівлі-продажу №1 від 05.01.2009 у розмірі 1 194,85 грн. (одна тисяча сто девяноста чотири грн. 85 коп.), з яких: пеня 642,50 грн. (шістьсот сорок дві грн. 50 коп.), інфляційні втрати 458,33 грн. (чотириста пятдесят вісім грн. 33 коп.), 3 % річних 94,02 грн. (девяносто чотири грн. 02 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 119,49 грн. (сто девятнадцять грн. 49 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 04.02.2010.