Decision № 77695136, 06.11.2018, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2030/18Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

секретар: Мельниченко В.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Гудим Н.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації, третя особа Департамент соціального захисту населення про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бериславської районної державної про визнання протиправними дій, зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача пояснив, що позивач в період з 1968 р. по 1989 р. проживав та працював в радгоспі «Рубежівський», Києво-Святошинського району Київської області на посаді заступника директора по комерційним питанням та з 03.05.1986 р. по 17.05.1986 р. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Ново-Шепилічі та с. Зимовище, Чорнобильського району. Позивач є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Вважає, що оскільки приймав участь у ліквідації наслідків цієї катастрофи, а саме: працюючи на посаді заступника директора по комерційним питанням радгоспу «Рубежівський», перевозив сільськогосподарських тварин з місць радіоактивного забруднення, то цим самим був залучений до формувань цивільної оборони. Внаслідок такого залучення та виконання робіт отримав інвалідність. Позивач вважає, що сукупність зазначених обставин, а саме наявність ушкодження здоров'я, встановлення інвалідності, а також залучення до формувань цивільної оборони є підставою передбаченою п. 9 абз. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 N 3551-ХІІ (надалі - Закон N 3551) для встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і пояснила, що позивачу не може бути встановлено статус учасника війни, оскільки відсутня інформація, що його було залучено до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У зв'язку з цим відмовлено у задоволенні заяви.

Судом встановлені наступні обставини по справі.

ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії І.

Відповідно до Експертного висновку від 07.10.2011р. N 12199 позивачу встановлено зв'язок його захворювання з участю у ліквідації аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки МСЕК N 007038 від 28.02.2012 р. позивачу встановлено III групу інвалідності безстроково.

З довідки № 126 від 15 червня 1992 року вбачається, що ОСОБА_1 працював в Радгоспі «Рубежівський», Києво-Святошинського району, Київської області на посаді заступника директора по комерційним питанням та з 03.05.1986 р. по 17.05.1986 р. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Ново-Шепилічі та с. Зимовище.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію наказу № 30 від 03 травня 1986 року Сільськогосподарського кооперативу «Рубежівський» що його було відряджено в с. Ново-Шепилічі та с. Зимовище і Чорнобильського району Київської області з 03 травня 1086 р. по 17 травня 1986 р. для надання допомоги по перевезенню сільськогосподарських тварин з місць радіоактивного забруднення.

Листом від 17.09.2018 р. за N 01-15/02-2384/18 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення з посиланням на відсутність доказів, що підтверджують факт залучення до формувань цивільної оборони та факт виконання позивачем заходів по ліквідації слідків аварії на ЧАЕС у складі таких формувань.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 N 3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач, посилаючись на нормативно-правові акти з питань Цивільної оборони, а саме: Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР N 1111 - 1976 року; наказ заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР N 90 від 06.06.75 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та N 92 від 29.06.76 (Постанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.86, начальника ЦО УРСР від 28.04.86 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.86 N 01, від 30.04.86 N 02, від 04.05.86 N 16, від 19.05.86 N 52 та ін.) - вважає, що цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. При цьому жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

На його думку факт залучення до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення. А факт того, що позивач став інвалідом внаслідок захворювань пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується наявними доказами.

Суд не погоджується з таким трактуванням законодавства позивачем і вважає, що зазначені в п. 9 статті 7 Закону України N 3551-ХІІ вимоги не підлягають розширеному тлумаченню, оскільки на думку суду факт залучення до складу цивільних формувань громадянина, потребує належного оформлення та підтвердження шляхом видання певного наказу чи розпорядження органу або особи уповноваженої на створення таких формувань по лінії цивільної оборони.

Сам факт проживання позивача на території, що постраждала від Чорнобильської катастрофи, перебування його в трудових стосунках та виконання ним посадових обов'язків в цей період в зоні Чорнобильської аварії не є обставиною, що підтверджує його залучення до складу формувань цивільної оборони.

Таким чином, крім наявності інвалідності та причинного зв'язку захворювання з участю у ліквідації аварії на ЧАЕС, для встановлення статусу інвалідна війни, обов'язковою умовою є залучення до складу формувань цивільної оборони, на підставі окремих документів, щодо конкретних осіб, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ по лінії ЦО щодо залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі щодо залучення осіб до складу зазначеного формування.

Надані позивачем накази про відрядження не є документами про залучення до складу формувань цивільної оборони, в розумінні п. 9 статті 7 Закону України N 3551-ХІІ.

У зв'язку з проживанням та роботою в зоні Чорнобильської катастрофи, виявленими захворюваннями та встановленням інвалідності, позивач має статус особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та відповідні соціальні гарантії.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити повністю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. НОМЕР_1) в задоволенні позовних вимог до Управління соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08 листопада 2018 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 10.3.4