Court ruling № 77689656, 08.11.2018, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про задоволення самовідводу судді

08 листопада 2018 року м. Київ Справа № 810/1044/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - суддя Виноградова О.І., при секретарі - Дишлева О.І., за участю: позивача 1- ОСОБА_1, позивача 2 - не прибув, позивача 3 - ОСОБА_2, позивача 4 - ОСОБА_3, представника позивачів - ОСОБА_4 представників відповідача - Ломінський Є.Л., Дорошенко Г.Г., розглянувши у судовому засіданні заяву про самовідвід судді в адміністративній справі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 до Крюківщинська сільська Рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання утриматися від вчинення дій, в с т а н о в и в: 5 березня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_7 (далі - позивач 2), ОСОБА_2 (далі - позивач 3), ОСОБА_8 (далі - позивач 4) з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій. Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою названого суду від 3 липня 2018 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті. 22 жовтня 2018 р. до суду надійшла заява головуючого судді Виноградової О.І. про самовідвід судді. Вказана заява обґрунтована тим, що у судових засіданнях 19 та 22 жовтня 2018 р. позивачі та їх представник заявили про недовіру до головуючого судді у справі з посиланням на вчинення суддею дій, які викликають сумнів у її неупередженості, зокрема, на необґрунтоване витребування нею у позивачів оригіналів доказів, копії яких були завірені підписами позивачів та долучені до матеріалів справи. Після цього позивачі та їх представник звинуватили головуючого суддю в упередженому відношенні, заявили, що такі дії є підставою для відводу судді, заявили клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з бажанням подати заяву про відвід судді поштою. До того ж позивачі та вільні слухачі, які прибули разом з ними до зали судового засідання, своєю поведінкою порушували порядок у залі судового засідання та звинувачували суддю в упередженості.8 листопада 2018 р. у судовому засіданні позивачі 1,3,4 та представник позивачів проти задоволення заяви про самовідвід судді не заперечували.

Представники відповідача проти задоволення заяви заперечували, посилаючись на те, що заявлений самовідвід є необгрунтованим, оскільки підстави для відводу судді відсутні.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого відводу, суд враховує наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 2 вказаної статті, питання про самовідвід вирішується судом в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 21 червня 1981 р. "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У рішення від 1 жовтня 1982 р. у справі "Piersac vs Belgium" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Таким чином, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Так, щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" (рішення від 29 квітня 1989 р.) зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" (рішення від 8 листопада 2005 р.) суд зазначив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (п. 26 рішення 26 жовтня 1984 р. у справі "Де Куббер проти Бельгії").

Важливим питанням є саме довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (п.45 рішення 28 жовтня 1998 р. у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного ст. 8 КАС України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

У п.п. 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 р., § 32 , Звіти 1996-III).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 15 жовтня 2010 року "Газета "Україна-центр" проти України" (Заява N 16695/04), існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (параграф 28).

Отже, зазначене вище свідчить про те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.

Наведена правова позиція міститься в ухвалах Верховного Суду від 17 квітня 2018 р. у справі №800/63/16 та від 27 червня 2018 р. у справі №800/427/17.

Вирішення спору по суті та повне, всебічне та ґрунтовне з'ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи.

За таких обставин та з метою уникнення конфліктної ситуації під час розгляду адміністративної справи, забезпечення справедливого та неупередженого вирішення спору заява про самовідвід судді Виноградової О.І. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву головуючого судді Виноградової О.І. про самовідвід задовольнити.

2. Передати адміністративну справу № 810/1044/18 для визначення судді для розгляду справи відповідно до вимог ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Виноградова О.І.