Decision № 77670805, 22.10.2018, Mykolaiv District Court of Lviv Oblast

Провадження №2-а/447/51/18 Справа №447/888/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22.10.2018 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі головуючого-судді - І.М.Карбовніка

при секретарі - О.І.Данилів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про адміністративне правопорушення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся із адміністративним позовом до ГУ НП у Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про адміністративне правопорушення

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 04.04.2018 року близько 18.00 години в м. Ужгороді працівниками патрульної поліції Закарпатської області на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №005627 від 04.04.2018 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та винесено постанову про накладення і адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №535790, від 04.04.2018 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.124, 126 КУпАП..

Крім того працівниками патрульної поліції Закарпатської області у нього було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 10.08.2010 року, чим було його позбавлено по сьогоднішній день права керування транспортним засобом і використання автомобіля за цільовим призначенням. При тому, жодного документу про вилучення в нього посвідчення водія і відсторонення його від керування транспортним засобом, у вищевказаних постанові та протоколі про це не зазначено.

Вважає, що дана постанова винесена незаконно та з грубим порушенням законодавства, оскільки викладені інспектором патрульної поліції відомості у постанові є неправдивими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. А саме, оскільки підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення була ДТП, я зобов'язаний був представити своє посвідчення водія, на вимогу працівника поліції, що я і зробив. Після цього, працівник поліції отримавши від мене посвідчення водія, а також всі інші необхідні документи від обох учасників ДТП, розпочав оформляти документи у справі про адміністративне правопорушення. Згодом працівник поліції вручив йому постанову про накладення адміністративного стягнення, в якій містяться відомості про те, що у нього відсутнє посідчення водія, а також протокол про адміністративне правопорушення , в якому містились відомості про те, що жодні документи в нього не вилучались.

На час звернення до суду працівниками поліції йому не повенуто посвідчення водія , у звязку з чим він звернувся до прокуратури Закарпатської області із заявою про вчинення злочину, у зв»язку з чим просив позов задоволити.

Позивач подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, письмове заперечення щодо адміністративного позову не подавав.

Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозвязку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

Відповідно до ст.222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення покладені на органи внутрішніх справ.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача.

Не погоджуючись із порушенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою з вимогою скасування постанови про застосування до нього адмінстягнення.

Так як відповідач не з'явився, не представив суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що є підстави для скасування постанови про накладення адмінстягнення на ОСОБА_1 так як його пояснення ніким не спростовані і тому суд вважає їх за правдиві.

Разом з тим, задовольняючи позов в частині визнаня незаконною та скасування оскаржуваної постанов, суд вважає зайвою вимогу позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо складання такої, так як такі дії полягали у винесенні постанови, а тому її скасування судом є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. ст. 2, 5, 6, 8, 9, 72-77, 242-246, 250 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП у Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 535790 від 04.04.2018 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карбовнік І. М.