№ 7767006, 09.12.2009, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2а-11560/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          09 грудня 2009 р.          

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді          Житняк Л.О.

при секретарі          ТрофимовійА.В.

за участі представників:

позивача          БачурноїН.О.

та відповідача          РевкоЛ.М., МалаяА.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу№2а-11560/09/2570

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»

до                    Державної податкової інспекції у м.Чернігові

про          визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від04.03.2009 №0000992320/0, від12.05.2009 №0000992320/1, від23.07.2009 №0000992320/2, -

В С Т А Н О В И В :

14.10.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дедал» (далі-ТОВ«Дедал») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі-ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від04.03.2009 №0000992320/0, від12.05.2009 №0000992320/1, від23.07.2009 №0000992320/2, якими визначено податкове зобов’язання по сплаті податку на прибуток в сумі 56042,00грн., в тому числі 37361,00грн. основного платежу та 18681,00грн. штрафних санкцій, за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначені в Акті перевірки від24.02.2009 №117/23/30294369.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що висновки ДПІ є хибними та не відповідають нормам чинного законодавства. Позивач вважає, що підстави для виключення вартості транспортних послуг зі складу валових витрат, на які посилається ДПІ, суперечать тим же пп.5.2.1 та3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки жодних обмежень стосовно включення до складу валових витрат вартості транспортних послуг, спожитих підприємством у виробничих та побутових цілях, пункти 5.3-5.8 ст.5 цього Закону - не містять. А крім цього - повідомленню Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від07.03.2000 та ст.4 Указу Президента України від03.02.1998 №79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності».

Щодо нікчемності договору поставки товарів між ТОВ«Дедал» та ПП«Зоря-Сервіс» позивач заперечив, пояснюючи, що оригінали податкових накладних та видаткових накладних, виданих ПП«Зоря-Сервіс» від22.12.2006 та 25.12.2006 з відбитками печаток та підписами відповідають порядку складання таких податкових та видаткових накладних. Таким чином позивач вважає, що станом на грудень2006року у ТОВ«Дедал» не було обов'язку та підстав проводити перевірку правомірності використання ПП«Зоря-Сервіс» своєї печатки, правомірності видання податкових, видаткових накладних, тим більше, що ця юридична особа була партнером підприємства тривалий час і жодної інформації про банкрутство, ліквідацію з виключення з ЄДРПОУ ТОВ«Дедал» від ПП«Зоря-Сервіс» не отримувало.

Посилаючи на те, що обов'язковими елементами будь-якої правової відповідальності є протиправна поведінка і вина, позивач звертає увагу на те, що в податковому законодавстві України не має норми, яка б зобов'язувала ТОВ«Дедал» не приймати від ПП«Зоря-Сервіс» належним чином оформлені видаткові та податкові накладні та не включати до валових витрат суми придбання товару ПП«Зоря-Сервіс», підтверджені такими накладними. Відповідно позивач вважає, що норми податкового законодавства порушувалися ПП«Зоря-Сервіс», а не ТОВ«Дедал», який є добросовісним отримувачем товару від ПП«Зоря-Сервіс», і отримувачем належним чином засвідчених документів на такий товар, і відповідно добросовісним платником податку, який діяв на підставі норм закону.

Щодо використання оборотних активів підприємства, поповнених внаслідок отримання кредиту, на виконання договору безпроцентної позики, укладеного з ДП«Варіант-Сервіс», позивач посилається на те, що договір позики також є господарським договором і також відповідає статутній діяльності підприємства і досягненню ним мети своєї господарської діяльності - отримання прибутку. Проценти, що стали предметом включення до валових втрат, не були пов'язані з договором позики з ДП «Варіант-Сервіс», а були зобов’язані з АКБ «Тас-Комерцбанк». На обґрунтування своєї позиції позивач зазначив договір про співробітництво від27.02.2002 №01, який передбачає домовленості сторін для спільного досягнення загальної мети - отримання прибутку в торгівельній, виробничій діяльності, об'єднання зусиль для пошуку ринку збуту кінцевої продукції та проведення маркетингових досліджень. Однією з таких домовленостей і було надання сторонами одна одній безпроцентних позик. Тобто фактично ці підприємства є пов'язані між собою і прибуток ДП«Варіант-Сервіс» фактично є прибутком (дивідендом) ТОВ«Дедал». Отже, дії ТОВ«Дедал» щодо включення до валових витрат суми процентів за кредитом в кінцевій меті були направлені на отримання прибутку і є господарською діяльністю.

Для дослідження обставин справи, в судових засіданнях оголошувалась перерва з витребуванням додаткових доказів та з необхідністю підготовки додаткових пояснень.

У судовому засіданні 09.12.2009 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представники відповідача позов не визнали повіністю, посилаючись на письмові заперечення проти позову та висновки Акту перевірки (а.с.141-147, 80-140).

Так, підставами для виключення вартості транспортних послуг зі складу валових витрат ДПІ вважає відсутність товарно-транспортних накладних. Підставами виключення із валових витрат ТОВ«Дедал» суми придбання товару у ПП«Зоря-сервіс» ДПІ обґрунтовано тим, що видаткові накладні, видані 22.12.2006 та 25.12.2006, в той час, як ПП«Зоря-Сервіс» було знято з обліку в ДПІм.Чернігові та виключено з Реєстру платників податку на додану вартість 15.11.2006 внаслідок ліквідації за ухвалою Господарського суду Чернігівської області від27.10.2006 №9/189б. Підставами неправомірного включення TOB«Дедал» до валових витрат суми процентів за кредитними зобов'язаннями в розмірі 13293,95грн., ДПІ обґрунтовує тим, що отримавши кредитні кошти від КБ«ТАС-Комерцбанк» по кредитному договору №10-К/2401 від08.08.2007 та частково перерахувавши їх на рахунок Дочірнього підприємства «Варіант-сервіс» по договору безпроцентної позики №02/08 від20.08.2007, позивач таким чином використав їх на цілі, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно ДПІ визнає, що позивачем було порушено п.5.3.9 ст.5 Закону України №283 «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ«Дедал» як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.02.1999, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (30294369), і перебуває на обліку в ДПІ у м.Чернігові як платник податків з 23.02.1999.

В силу п.1.32. ст.1 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від22.051997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), (далі–Закон №283) - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

А згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України від25.06.1991 №1251 «Про систему оподаткування» (зі змінами та доповненнями) платник податків зобов’язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законодавством терміни. А згідно ст.11 цього Закону платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування.

Відповідно аналогічні зобов’язання встановлені п.1.2 ст.1 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (ст.17) або іншими законами України.

При цьому ст.19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже розглядаючи позовні вимоги необхідно врахувати наступні обставини:

згідно з п.1, п.2 ст.11, ст..11-1 Закону України від04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі направлень на перевірку, працівниками ДПІ у м.Чернігові було проведено планову виїзну перевірку ТОВ«Дедал»» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, за наслідками якої було складено Акт перевірки від24.02.2009 №117/23/30294369, де зазначено про порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так в ч.4 Висновки Акту перевірки встановлено про порушення пп.1.32. ст.1, пп..3.1 ст.3, п.5.1. пп.5.2.1. п.5.2. пп.5.3.9 п.5.3 пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.10.1 ст.10, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 37361грн. в т.ч. за 1квартал2006року на 2970грн., за 1півріччя 2006року на 3257грн., за 3квартал2006року на 3517грн., за 2006рік на 34038грн. за 3квартал 2007року на 854грн. за 2007рік на 2577грн. за 1квартал 2008року на 746грн. за 1півріччя 2008року на 746грн., за 3квартал 2008року на 746грн. (а.с.138).

На підставі висновків Акту перевірки було видано податкове повідомлення-рішення від04.03.2009 №0000992320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 56042,00грн., в тому числі 37361,00грн. основного платежу та 18681,00грн. штрафних санкцій (а.с.52).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПА в Чернігівській області та ДПА України, за наслідками розгляду яких, скарги залишені без задоволення та складено повторні податкові повідомлення-рішення від12.05.2009 №0000992320/1, та від23.07.2009 №0000992320/2, якими визначено теж саме податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 56042,00грн., в тому числі 37361,00грн. основного платежу та 18681,00грн. штрафних санкцій (а.с.51,53).

Таким чином досліджуючи правомірність визначення позивачу податкових зобов’язань по епізодах, суд встановив наступне:

1.Щодо визначення податкового зобов'язання внаслідок включення ТОВ«Дедал» до валових витрат вартості триманих транспортних послуг від TOB«Свей» в розмірі 14068,33грн., на підставі виставлених рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних (а.с.25-50).

ДПІ в м.Чернігові було визнано порушенням пп.5.2.1., пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за включення ТОВ«Дедал» до складу валових витрат вартість транспортних послуг, отриманих від TOB«Свей» в розмірі 14068,33грн. з тієї причини, що отримання таких послуг не підтверджено товарно-транспортними накладними.

Відповідно до пп.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї ж статті. Підпунктом 5.3.9 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними рахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач помилково вважає, що правилами ведення податкового обліку передбачено обов'язковість ведення і зберігання лише одного первинного документа, який супроводжує продаж товарів (робіт, послуг), - податкової накладної (п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (ПДВ), зазначаючи при цьому, що витрати за транспортними послугами включалися ними до складу валових витрат на підставі податкових накладних. Також є помилковим посилання на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від10.10.2001 №3-312/6108.

Законодавчим актом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України від16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3 Закону).

При цьому поняття первинного документа встановлено п.2.1 та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене Наказом Міністерства фінансів України від24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704:

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від14.10.1997 №363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. У п.11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні зазначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Відповідно до п.11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Товарно-транспортна накладна, відповідно до згаданих Правил, призначена для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

На спростування посилання позивача на обмеження у частині використання товарно-транспортної накладної фактом зупинення дії Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, Указом Президента України «Про усунення обмежень, що стимулюють розвиток підприємницької діяльності», суд зазначає, що зазначений Указ втратив чинність на підставі Указу Президента №477/2004 від24.04.2004, а тому не підлягає застосуванню. Тобто Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні діють в повному обсязі, без будь-яких обмежень.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку: позивач помилково вважає, що підприємство має достатні підстави для включення до складу валових витрат вартості транспортних послуг, отриманих підприємством від TOB«Свей» для виробничих та збутових потреб, тому податкове зобов'язання щодо зменшення валових витрат підприємства на суму вартості транспортних послуг в розмірі 14068,33грн. – є такими, що не суперечать чинному законодавству.

2.Щодо визначення податкового зобов'язання внаслідок включення ТОВ«Дедал» до валових витрат суми придбання товару у ПП«Зоря-сервіс» в розмірі 122083,33грн. за неправомірне віднесення зазначеної суми до складу валових витрат.

Так господарські відносини TOB«Дедал» із ПП«Зоря-Сервіс» відбулись на підставі видаткових накладних від22.12.2006 №00312 на суму 67500грн. та від25.12.2006 №00314 на суму 79000грн., та податкових накладних №0312, №0314, виданих 22.12.2006 та 25.12.2006, на загальну суму 122083,33грн. (а.с.21-24).

ДПІ нарахування податкового зобов’язання обґрунтовано тим, що видаткові накладні, представлені ТОВ«Дедал» на підтвердження придбання товару у ПП«Зоря-Сервіс», видані 22.12.2006 та 25.12.2006, в той час як ПП«Зоря-Сервіс» було знято з обліку в ДПІм.Чернігові та виключено з Реєстру платників податку на додану вартість 15.11.2006 внаслідок ліквідації. Таким чином, на думку ДПІ, позивачем було порушено п.5.3.9 ст.5 Закону №283.

На думку позивача такі висновки є хибними, оскільки норми Закону були застосовані невірно, а факти не обґрунтовані належними та достатніми доказами, так як оригінали податкових накладних та видаткових накладних, виданих ПП«Зоря-Сервіс» від22.12.2006 та 25.12.2006 з відбитками печаток та підписами відповідають порядку складання таких податкових та видаткових накладних.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. При цьому такі наслідки можуть бути або не пов'язані, або пов'язані з виною. Тобто суб'єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є в тому числі суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Стаття55 Господарського Кодексу України дає вичерпний перелік суб'єктів господарювання:

1)          господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2)          громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від15.05.2003 №755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ст.33 цього Закону)

Судом встановлено, що запис про припинення юридичної особи ПП«Зоря-Сервіс» до Єдиного державного реєстру внесено 08.11.2006. Тобто, з цієї дати ПП«Зоря-Сервіс» припинило своє існування як юридична особа і як суб'єкт господарювання в розумінні Господарського кодексу України (а.с.158-159). Крім того ухвалою Господарського суду Чернігівської області від27.10.2006 по справі №9/1896 про банкрутство - ліквідовано банкрута ПП«Зоря-Сервіс». Згідно даної ухвали наданий ліквідаційний баланс засвідчує відсутність майна банкрута (а.с.157).

А отже вірним є висновок ДПІ про втрату ПП«Зоря-Сервіс» цивільної дієздатності, тобто не є хибним посилання ДПІ на ч.2. ст.203 Цивільного кодексу України (особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності). Враховуючи вищевикладене, сумнівна можливості придбати будь-який товар у ПП«Зоря-Сервіс» в грудні 2006 року.

3.Щодо визначення податкового зобов'язання внаслідок неправомірного включення TOB«Дедал» до валових витрат суми процентів за кредитними зобов'язаннями в розмірі 13293,95грн., які не були пов’язані з веденням господарської діяльності, ДПІ в м.Чернігові обґрунтовує наявність порушення тим, що ТОВ«Дедал», отримавши кредитні кошти від КБ«ТАС-Комерцбанк» по кредитному договору №10-К/2401 від08.08.2007 та частково перерахувавши їх на рахунок Дочірнього підприємства «Варіант-сервіс» по договору безпроцентної позики №02/08 від20.08.2007, позивач таким чином використав їх на цілі, не пов'язані з веденням господарської діяльності, що є порушенням п.1.32 та п.5.5.1 Закону №283.

Так, згідно п.5.5.1 ст.5 Закону №283 - до складу валових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з виплатою та нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже за наслідками перевірки встановлено, що згідно з випискою АКБ "ТАС-Комерцбанк" на особовий рахунок TOB«Дедал» №26001003784201 за період з 20.08.2007 по 05.03.2008, відповідно до умов кредитного договору від08.08.2007 №10-К/2401 отримав кредитні кошти у сумі 376000,00грн., у тому числі :

20.08.2007 отримано 173000,00грн., які TOB«Дедал» 20.08.2007 перерахувало на власний р/р№2600001762194 ФВАТ"УКРЕКСІМБАНК", і того ж дня (20.08.2007) перерахувало (176000,00грн.) ДП«Варіант-Сервіс» на р/р№2600101761965 ФВАТ "УКРЕКСІМБАНК" із зазначенням платежу «Поворотна фінансова допомога згідно договору №02/08 від20.08.2007 без ПДВ».

Згідно з випискою АКБ "ТАС-Комерцбанк" по особовому рахунку №26001003784201 за період з 20.08.2007 по 05.03.2008 TOB«Дедал» перерахувало (погасило) АКБ "ТАС-Комерцбанк" всю суму кредиту – 376000,00грн.

Вищезазначені операції відображено в бухгалтерському обліку підприємства згідно даних карток рахунків6851 та 601.

Протягом перевіреного періоду відповідно до умов кредитного договору від08.08.2007 №10-К/2401 та кредитного договору №11-К/2401 від08.08.2007, АКБ "ТАС-Комерцбанк" нараховано відсотків у загальній сумі 63609грн., яку TOB«Дедал» включило до складу валових витрат підприємства у відповідних податкових періодах.

За наслідками проведеної перевірки, ДПІ проведено розрахунок відсотків за користування кредитом по кредитного договору від08.08.2007 №10-К/2401 із розрахунку 17% річних та 0,047% за один день (17% : 360 днів).В розрізі кварталів суми відсотків складають:

у III кварталі 2007року – 3415,02грн.;

у IV кварталі 2007року – 6892,55грн.;

у І кварталі 2008року – 2986,38грн. Разом: 13293,95грн.

Суд вказує на помилкову позицію позивача про те, що жодних виключень щодо обмежень використання поповнених внаслідок кредиту обігових коштів підприємства чинне законодавство не передбачає. Тобто такі дії підприємства, які здійснюються в межах свого Статуту та чинного законодавства є господарськими, та такими, що направлені на отримання прибутку.

Так суд встановив, що згідно статутів, наданих в судове засідання, Дочірнє підприємство «Варіант сервіс» позивача є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку і штампи, рахунок у банку і відповідає за зобов'язаннями всім своїм майном. Метою створення Підприємства є здійснення ринкових взаємовідносин і одержання прибутку на основі задоволення потреб громадян, державних та інших підприємств і організацій, що також підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (31895029) та свідоцтвом платника податку на додану вартість від21.03.2002 №33909372 (а.с.150-157, 195-197).

Тобто ДП«Варіант-Сервіс» є самостійним господарюючим суб'єктом, а тому кошти, які були передані TOB«Дедал» для ДП«Варіант-Сервіс» використовувались у господарській діяльності саме ДП«Варіант-Сервіс», а не TOB«Дедал».

Отже, в порушення пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» TOB«Дедал» включило до складу валових витрат у 2007-2008роках витрати у сумі 13293,95грн., пов'язані з нарахуванням та виплатою процентів по кредиту, які не пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, із загальної суми коштів 376000,00грн., TOB«Дедал» від АКБ "ТАС-Комерцбанк" по кредитному договору від08.08.2007№10-К/2401, підприємство використало на цілі, не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, грошові кошти у сумі 173000,00грн.

З огляду на встановлене, оскільки є доведеним встановлене ДПІ порушення позивачем вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи норму п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за наведених обставин, позовні вимоги суд визнає такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від04.03.2009 №0000992320/0, від12.05.2009 №0000992320/1, від23.07.2009 №0000992320/2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заявипро апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                          Л.О.Житняк

Постанову виготовлено в повному обсязі 11.12.2009.

Суддя                                                                                           Житняк Л.О.