№ 7756506, 18.01.2010, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 р.           Справа № 2-а-5332/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні

за участю представників сторін:

представник позивача : Верестюка Максима Вікторовича

представника відповідача : Вознюка В'ячеслава Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Бріанна"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниця

про: визнання рішення незаконним та скасування акту

ВСТАНОВИВ :

приватне підприємство «Бріанна»звернулось з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання рішення незаконним та скасування акта.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість приватного підприємства «Бріанна»за липень та травень 2009 року, про що складено акти за №1172/15-212/34721927 від 28.09.2009 та за №1173/15-212/3472192712 від 28.09.2009, відповідно. За наслідками вищезазначених перевірок відповідачем встановлено факти заниження податкових зобов’язань позивачем за липень 2009 року на 11308,33 грн. та за травень 2009 року на 3987,96 грн. Згідно вищезазначених актів від 28.09.2009, державною податковою інспекцією у м. Вінниці складено акт за №207/15-212 від 30.09.2009 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - приватного підприємства «Бріанна». Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним та просить суд скасувати акт державної податкової інспекції у м. Вінниці від 30.09.2009 №207/15-212.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню згідно з п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»від 09.09.2009 №1120-р та п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість".

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані у справу докази, суд встановив наступне.

З 30.11.2006 приватне підприємство «Бріанна»взято на податковий облік в державній податковій інспекції у м. Вінниці. Позивача також взято на облік, як платника податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.12.2006 за №100009452.

Відповідно до п. 7.8.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.2.1 наказу державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.071997 за №250/2054, податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом та наказом, календарний квартал.

Позивачем 18.06.2009 та 05.07.2009 подано до державної податкової інспекції у м. Вінниці декларації з податку на додану вартість за травень та липень 2009 року, відповідно.

28.09.2009 державною податковою інспекцією м. Вінниці складено акти за №1172/15-212/34721927 та №1173/15-212/3472192712 про результати документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість приватного підприємства «Бріанна»за липень та травень 2009 року, відповідно. Так, згідно вищезазначених перевірок, відповідачем встановлено факти заниження податкових зобов’язань позивачем за липень 2009 року на 11308,33 грн. та за травень 2009 року на 3987,96 грн. Аргументуючи, тим що п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р надано право, в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника, відповідно до вимог п.п. "в" п. 9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", державною податковою інспекція у м.Вінниці складено акт від 30.09.2009 за №207/15-212 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - приватного підприємства «Бріанна».

Порядок анулювання реєстрації регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79.

З оскаржуваного акта від 30.09.2009 за № 207/15-212 слідує, що висновок відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача зроблено на підставі п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р, у зв’язку з тим, що приватне підприємство "Бріанна" занизило податкові зобов’язання за травень та липень 2009 року на 11308,33 грн. та на 3987,96 грн., відповідно.

Однак, таке тлумачення державною податковою інспекцією у м. Вінниці змісту цих норм в межах спірних правовідносин є невірним. Оскільки, у відповідності до п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація в якості платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Тобто, за значенням цієї норми, реєстрація скасовується у разі переходу особи, що зареєстрована платником податку на додану вартість на спрощені системи оподаткування, зокрема:

1) у разі реєстрації такої особи платником єдиного податку;

2) у разі переходу такої особи на інші спрощені системи оподаткування.

Друга умова, в цьому розумінні, законодавцем більш конкретизована, та включає в себе випадки як нарахування та сплати податку на додану вартість так і випадки звільнення особи від сплати такого податку що відбувається за рішенням суду чи з будь-яких інших причин.

Поняття "інші причини" слід розуміти не як окрему підставу, як це помилково тлумачить відповідач, а в контексті самого змісту даної норми - прив'язаності до переходу на спрощену систему оподаткування. Тобто, законодавець визначив не будь-які підстави, що не враховані цим підпунктом, а лише ті, що звільняють особу від сплати податку на додану вартість в разі її переходу на інші спрощені системи оподаткування.

Підпункт "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність припинення реєстрації платника податку на додану вартість по причині заниження податкових зобов’язань.

Крім того, при анулюванні реєстрації приватного підприємства "Бріанна", як платника податку на додану вартість, державна податкова інспекція у м. Вінниці посилається на п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість" від 09.09.2009 за №1120-р, в якому зазначено, що органи державної податкової служби у разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість". У зазначеному Законі України перелік підстав для припинення (анулювання) реєстрації платника податку на додану вартість передбачений лише вимогами п. 9.8 ст. 9, який є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає, і такої умови припинення як заниження податкових зобов’язань не передбачає.

Судом прийнято до уваги, що розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість" за №1120-р вступило в силу 09.09.2009, тобто після вчинення приватним підприємством "Бріанна" порушення, в частині заниження податкових зобов’язань в податкових деклараціях за травень та липень 2009 року.

Представником відповідача інших законних підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації приватного підприємства як платника податку на додану вартість суду не надано.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до п.1 та п. 2 ч. 1 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов’язання відповідача суб’єкта владних повноважень скасувати або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому, підлягає задоволенню. Державна податкова інспекція у м. Вінниці при прийнятті рішення (акту № 207/15-212 від 30.09.2009) діяла необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення, упереджено, нерозсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких було спрямоване це рішення (ст. 2 КАС України), оскільки, підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - приватного підприємства "Бріанна" згідно п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", на час прийняття рішення, не існувало.

З огляду на викладене, рішення відповідача - акт № 207/15-212 від 30.09.2009, реєстраційний № 19413/10/15 від 30.09.2009, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. А відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В той же час, згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов приватного підприємства "Бріанна" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання рішення незаконним та скасування акта задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Бріанна" та скасувати акт №207/15-212 від 30.09.2009 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Бріанна" (код ЄДРПОУ 34721927) державне мито у розмірі 3,4 грн. (три гривні сорок копійок), сплачене згідно квитанції №1888_78.1 від 20.10.2009.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 22.01.10

Суддя           Загороднюк Андрій Григорович