
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
30 жовтня 2018 року Справа № 804/1891/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Борисенко Н.В.
при секретарі судового засіданні Музиці Я.І.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Дніпрі заяву Першого заступника прокурора Дніпропетровської області про закриття провадження у справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
15.03.2018 року Перший заступник прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна служба Україна з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р312172167000022, банк одержувача ГУДКСУ у Кіровоградській області, одержувач: УК у м. Кропивницькому, МФО 823016, ККДБ:22160100); плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 139202, 12 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року позовну заяву Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про стягнення заборгованості було залишено без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 року було скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року, а справу направлено на розгляд суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.10.2018 року.
30.10.2018 року у судовому засіданні від Першого заступника прокурора Дніпропетровської області надійшла заява, в якій останній просить закрити провадження у справі у звязку з тим, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 р. в контексті справи № 820/1203/17 дійшла висновку, що категорія спорів, в яких предметом є відшкодування шкоди суб'єктом господарювання за проїзд вантажівок автомобільними дорогами загального користування з порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заяви та закриття провадження у справі не заперечував.
Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву Першого заступника прокурора Дніпропетровської області про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Як видно з матеріалів справи, Прокуратурою області під час вивчення матеріалів Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було встановлено, що на виконання наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №147 від 17.02.2017 «Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Укртрансбезпеки», на підставі направлення на перевірку №019311 від 24.02.2017 року посадовими особами Управління у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-12, Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка, км.716+405 м. проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGS 19.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 та причеп WILLIG SANC з НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_7 та який належить ОСОБА_4.
За результатами перевірки посадовими особами Управління 26.02.2017 року було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт №0110125, чек від 26.02.2017 №03269, якими зафіксовано перевезення вантажу автомобілем, який належить позивачу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху, а саме: навантаження на осі; 7,02/11,92/30,94 при нормативно допустимій 11,0/11,0/22,0, фактична маса - 49,94 т. при нормативно допустимій - 40 т.
На підставі вказаних документів Управлінням Укртрансінспекції у Кіровоградській області складено розрахунок плати за проїзд №12 від 26.02.2017 року, відповідно до якого: пройдена відстань 471 км, загальна маса автомобіля 49,94 т., навантаження на одиничну ось 11,98 т., навантаження на строєну вісь 30,94 т., плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 4893,21 євро,
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовим спором є спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у звязку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у звязку із порушенням її прав у такому процесі з боку субєкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, з вищенаведених норм слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р., Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно із підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р. - Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Слід відмітити, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Частиною 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського обєднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
У даній нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
Проте, жодним нормативним актом територіальний орган Укртрансбезпеки не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України - вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З огляду на викладене, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26 жовтня 2016 року у справі №813/4972/13-а, який підтримано Великою Палатою Верховного Суду в рамках касаційного провадження по справі №820/1203/17 у постанові від 06.06.2018р.
Аналіз правових норм дає підстави вважати, що спір про стягнення з ОСОБА_4плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів (тобто, по суті відшкодування завданої державі шкоди).
У частині 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, судом враховується і те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, суд приходить до висновку, що даний позов не містить ознак публічно-правового спору, а витікає з цивільних правовідносин, у зв'язку з чим даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, слід роз'яснити позивачеві, що даний спір є цивільно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та необхідність закриття провадження у справі №804/1891/18 за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про стягнення заборгованості, оскільки зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі судом першої інстанції.
Згідно з ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Так, судом встановлено, що за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в сумі 2088, 04 грн., що документально підтверджено платіжним дорученням № 476 від 12.03.2018 року, а отже він підлягає поверненню Прокуратурі Дніпропетровської області з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву Першого заступника прокурора Дніпропетровської області про закриття провадження у справі №804/1891/18 задовольнити.
Закрити провадження у адміністративній справі №804/1891/18 за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про стягнення заборгованості.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого суду за правилами цивільного судочинства.
Повернути Прокуратурі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938, пр. Д. Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044) сплачений судовий збір в сумі 2088,04 грн.
Копію ухвали про закриття провадження по справі надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 01 листопада 2018 року.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко
The court decision No. 77534698, Dnipropetrovsk District Administrative Court was adopted on 30.10.2018. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key data easily.
This decision relates to case No. 804/1891/18. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: