Court ruling № 77488317, 13.07.2018, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/18465/16-к

Провадження 1-кп/522/166/18

УХВАЛА

13.07.2018 року Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Іванова В.В.,

при секретарі - Торчинській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016160500003172 від 04.05.2016 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, маючого середню базову освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

за обвинуваченям у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, українця, працюючого вантажником в ТОВ «Помаранч», маючого незакінчену вищу освіту, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

за обвинуваченям у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч.1 ст.27, ч. 1 ст. 122 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України, українця ,працюючого вантажником в ТОВ «Помаранч», маючого незакінчену вищу освіту, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, раніше не судимого,

за обвинуваченям у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч.1 ст.27, ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора - Чорного М.М.,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника потерпілого – ОСОБА_7

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками стосовно ОСОБА_1 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.296, ч. 1 ст. 27, ч.1 ст.122 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань учасників судового розгляду, зобов’язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу 60 денного строку.

В судовому засіданні при обговоренні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, прокурор та представник потерпілого ОСОБА_7 вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки залишились ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому провадженні, вчинити інший злочин.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_4 заперечували проти продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою та просили змінити на більш м’який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_8 заперечували проти продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає за необхідне строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжити з наступних підстав.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що необхідно продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, за найтяжче з яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, обвинувачений не має офіційного місця роботи, навчання, не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв’язків, а тому є ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, вчинити інший злочин.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і про необхідність продовження строку дії відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, враховуючи що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини,суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 потрібно продовжити, так як ризики, які суд приймав до уваги при обранні вказаного запобіжного заходу, ще мають місце.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 197,199, 205, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ДУ «Одеська установа виконання покарань -21» Південного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, на 60 діб, тобто до 11.09.2018 року.

Строк дії ухвали суду обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 13.07.2018 року.

Ухвала суду щодо застосування, продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В. Іванов

13.07.2018