Decision № 77470286, 29.10.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2018 року № 826/8658/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В.. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

про визнання протиправним та скасування наказу від 11 червня 2015 року №81, в

частині, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 18.11.2016 №294 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3;

- зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати адміністрацію Державної прикордонної служби України та Міністерство внутрішніх справ України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_2 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3, а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України;

- зобов'язати Державну міграційну службу України протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути паспорт громадянина України НОМЕР_2 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон -НОМЕР_3, через Міністерство закордонних справ України до представництва України при Палестинській Національній Адміністрації для їх подальшого вручення громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в АДРЕСА_1 є громадянином України та отримав паспорт громадянина України НОМЕР_2, виданий Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 10.07.2009 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3, виданий 22.07.2009 органом 0102 у встановленому законодавством України порядку.

Листом від 11.05.2018 відповідач повідомив позивачу, що відповідно до наказу від 11.06.2015 №81 бланк паспорта громадянина України НОМЕР_2 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 визнано недійсним (анульовано).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі надавши суду відзив на позовну заяву у тексті якого зазначила, що спірний наказ повністю відповідає вимогам законодавства та виданий у межах повноважень. У зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», лист МВС України» від 16.04.2015 №38/3/5-409 (цілком таємно), а також те, що на момент анексії Росією Автономної Республіки Крим в територіальних органах та підрозділах ГУДМС в Автономній Республіці Крим залишились бланки паспортів громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон з метою недопущення їх незаконного використання, відповідачем видано наказ від 11.06.2015 №81 «Про визнання недійсними бланків», яким в тому числі анульовано бланк паспорта громадянина України НОМЕР_2 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Палестини, місто Тулкарем, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, документований паспортом громадянина України НОМЕР_2, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3,

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2009 ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 10.07.2009.

22.07.2009 ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 виданий органом 0102.

Наказом Державної міграційної служби України «Про визнання бланків недійсними» від 11.06.2015 №81 визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України та паспортів громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі бланк паспорта громадянина України НОМЕР_2 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3, видані ОСОБА_1.

Вважаючи даний наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №2235-III).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991, зазначені у пункті 2, - з 13.11.1991, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.11.2012 №1089/21401 (далі по тексту - Порядок №320).

Передумовою для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у встановленому законодавством порядку та отримання паспорта громадянина України.

Пунктом 10.4 Порядку №320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.

У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі по тексту - Порядок №302).

Відповідно до пункту 39 Порядку №302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.

Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України «Про громадянство України», зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку №302).

Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (пункт 43 Порядку №302).

Згідно з пунктом 44 Порядку №302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.

За приписами пункту 45 Порядку №302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу від 11.06.2015 №81 «Про визнання недійсними бланків» судом встановлено, що в ньому відсутнє посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ .

Вказівка у вступній частині наказу на статтю 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки не регулює спірних правовідносин.

Вищезазначене унеможливлює встановити правову підставу винесення зазначеного наказу.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначила, що оскаржуваний наказ винесено на підставі пункту 5.1 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затвердженої наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2012 №153 (далі по тексту - Інструкція №153), відповідно до якого недійсними бланками вважаються зіпсовані (при виготовлені документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.

Однак суд звертає увагу відповідача на те, що вищевказана Інструкція №153 не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а відтак, не є нормативно-правовим актом, а є виключно внутрішнім документом ДМС України.

Так, за визначенням пункту 1.4 розділу 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 №381/10661 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції №153), нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

За приписами пункту 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92 встановлено, що з 01.01.1993 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України (пункт 2 Указу Президента України №493/92).

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України №493/92 нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

На виконання Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92 постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі по тексту - Порядок №731).

Пунктами 2-3 вказаного Порядку №731 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції №153) передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Згідно з пунктом 5.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 №381/10661 нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

За приписами пункту 5.6 цього Порядку суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.

У зв'язку з чим суд вважає, що Інструкція №153 не є належною нормативною підставою для визнання недійсним бланку паспорта позивача, та відхиляє посилання відповідача на вказану Інструкцію №153 як на доказ правомірності спірного наказу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08.2018 №К/9901/1743/17.

Разом з тим, вище вказані бланки паспортів, а саме паспорта громадянина України НОМЕР_2 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3, не можуть вважатися недійсним як такі, дія яких не відбулася, оскільки у 2009 році вказані бланки було використано для видачі позивачу паспорта громадянина України НОМЕР_2, та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3, якими ОСОБА_1 користувався з 2009 року.

Судом з пояснень представника відповідача встановлено, що фактично підставою для визнання недійсним паспорта громадянина України НОМЕР_2 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 позивача слугувало твердження відповідача про те, що оформлення вищевказаних паспортів ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 46 Порядку №302 у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.

За приписами Пункту 47 Порядку №302 недійсні паспорти анулюються шляхом пробиття не менш як одного отвору в машинозчитуваній зоні, після чого знищуються.

Знищення недійсних паспортів здійснюється комісією в складі не менше трьох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС, яка складає акт про списання та знищення недійсних паспортів у трьох примірниках (пункт 48 Порядку №302).

Недійсні паспорти знищуються щомісяця згідно з актом про знищення недійсних паспортів (пункт 49 Порядку №302).

Територіальний підрозділ ДМС у випадках, передбачених пунктом 45 цього Порядку, з використанням відомчої інформаційної системи ДМС вносить до Реєстру інформацію про факт визнання недійсним та про знищення паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, або інформує про це територіальний підрозділ ДМС, що видав паспорт (у разі визнання недійсним чи знищення паспорта зразка 1993 року) (пункт 50 Порядку №302).

Як встановлено судом, Державною міграційною службою України не проводилась службова перевірка за фактом оформлення бланків паспортів з порушенням вимог законодавства, висновок за результатами перевірки не складався.

Окрім того, тимчасова окупація Автономної Республіки Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорта позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланків паспортів ОСОБА_1 прийнято відповідачем вже у 2015 році.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланків паспортів, передбачену Порядком №302.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорта.

Водночас, відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорта громадянина України свідомо неправдивих відомостей або неналежних документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.

Отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.

З аналізу встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставі Закону України «Про громадянство України», а тому у суду наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.

Отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про громадянство України» , без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, наявні підстави для скасування даного наказу в оскаржуваній частині та визнання протиправними дій ДМС України щодо визнання недійсним бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) від 18.11.2016 №294 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3

3. Зобов'язати Державну міграційну службу України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470)проінформувати адміністрацію Державної прикордонної служби України та Міністерство внутрішніх справ України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_2 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3, вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України;

4. Зобов'язати Державну міграційну службу України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) вчинити дії щодо повернення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України НОМЕР_2 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова