Decision № 77458451, 16.10.2018, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/17715/16-ц

Провадження № 2/761/3209/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Подоляні Ю.А.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міжнародного Комітету Червоного Хреста делегація в Україні, треті особи - Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», Міністерство закордонних справ України про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжнародного Комітету Червоного Хреста делегація в Україні, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ №3/04/2016 від 06 квітня 2016 року, виданий Міжнародним Комітетом Червоного Хреста делегація в Україні, про звільнення ОСОБА_2, Наказ № 68і від 08 квітня 2016 року, виданий Міжнародним Комітетом Червоного Хреста делегація в Україні, в частині звільнення ОСОБА_2 з посади спеціаліста з інформаційних технологій та мереж, визнати незаконним та скасувати запис № 18 від 08 квітня 2016 року в трудовій книжці позивача, поновити ОСОБА_2 на посаді спеціаліста з інформаційних технологій та мереж Міжнародного Комітету Червоного Хреста, з посадовим окладом згідно Трудового договору від 30 грудня 2014 року, стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08 квітня 2018 року ОСОБА_2 звільнений із посади спеціаліста з інформаційних технологій та мереж Міжнародного Комітету Червоного Хреста на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що оскільки з 06 квітня 2018 року по 19 квітня 2018 року перебував на лікарняному, то вказане звільнення є незаконним.

Ухвалою від 03 серпня 2016 року провадження по справі відкрито.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-257 від 18 травня 2018 року за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Марчук М.В., протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В., у зв'язку із довготривалим лікарняним судді Малинникова О.Ф.

Ухвалою від 22 травня 2018 року справу прийнято до провадження судді Фролової І.В.

У судовому засідання, що відбулось 19 липня 2018 року, представником позивача подану уточнену позовну заяву, згідно якої до участі у справі залучено Міністерство закордонних справ України у якості третьої особи на стороні відповідача.

Ухвалою від 19 липня 2018 року витребувано з Міжнародного Комітету Червоного Хреста, делегація в Україні, завірену належним чином довідку про розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_2, який працював на посаді спеціаліста з інформаційних технологій та мереж в Міжнародному Комітеті Червоного Хреста, за період жовтень 2015 - лютий 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, що викладені у ньому.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, на адресу суду надіслав заяву, згідно якої повідомив, що Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні утворена та діє на підставі Договору між Урядом України і Міжнародним Комітетом Червоного Хреста про відкриття Місії МКЧХ в Україні від 05 грудня 1995 року, має статус міжурядової організації та користується привілеями та імунітетами, в тому числі від будь-якої форми судового і адміністративного втручання.

Представник третьої особи Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності, з приводу заявлених позовних вимог покладався на розсуд суду.

Третя особа Міністерство закордонних справ України, в особі представника, на адресу суду направила клопотання про розгляд справи без його участі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з документів, які надані позивачем до позову, ОСОБА_2 працював на посаді спеціаліста з інформаційних технологій та мереж Міжнародного Комітету Червоного Хреста з 01 січня 2015 року, що вбачається із Трудового договору, що укладений між ОСОБА_2 та Міжнародним Комітетом Червоного Хреста від 30 грудня 2014 року.

Згідно Витягу із Наказу №68і від 08 квітня 2016 року, ОСОБА_2 звільнено із займаної посади спеціаліста з інформаційних технологій та мереж Міжнародного Комітету Червоного Хреста 08 квітня 2016 року, за п. 8 ст. 36 КЗпП України.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 23 КЗпП України трудовий договiр може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторiн; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно ст.24 КЗпП України укладення трудового договору з працівником оформляється наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, також трудовий договір вважається укладений і тоді коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично допустили до роботи.

Згідно п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України пiдставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені контрактом.

У відповідності до листка непрацездатності серія АГС № 945896 ОСОБА_2 з 06 квітня 2016 року по 18 квітня 2016 року.

Позивач вважає, що оскільки, фактично його звільнення відбулося під час перебування на лікарняному, то таке звільнення є незаконним, однак, із такими твердженнями ОСОБА_2 суд не погоджується з огляду на наступне.

За трактуванням норм КзпП України звільнення працівника - це припинення трудового договору.

Статтею 43 Конституції України визначено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

У відповідності до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39 - 41 КЗпП).

Як вбачається із листа № 202/17-140-1302 від 18 травня 2017 року, що адресований Міністерством закордонних справ до Шевченківського районного суду м. Києва, Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні утворена та діє на підставі Договору між Урядом України і Міжнародним Комітетом Червоного Хреста про відкриття Місії МКЧХ в Україні від 05 грудня 1995 року.

Згідно ст. 3 Договору Місія МКЧХ, її власність і активи, де б вони не знаходились і

в чиєму б розпорядженні вони не були, мають імунітет від будь-якої

форми судового і адміністративного втручання, за винятком окремих

випадків, коли МКЧХ однозначно відмовляється від свого імунітету.

Зазначений договір є міжнародним договором відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України», статтею 15 якого визначено, що чинні міжнародні договору підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За таких обставин, оскільки Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста має статус міжурядової організації та користується привілеями та імунітетами, у тому числі від будь-якої форми судового і адміністративного втручання, вона не є належним відповідачем по справі.

Посилання позивача на положення ст. 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, ратифікована Україною 27 травня 1989 року, як на підставу вважати, що імунітет Місії Міжнародного Комітету Червоного Хреста від цивільної юрисдикції не поширюється на позови, що відносяться до будь-якої професійної діяльності, яка здійснюється нею в державі перебування за межами своїх офіційних функцій, не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до п. 7 Трудового договору ОСОБА_2 повинен здійснювати найкращий рівень можливого в манері спілкування та дій, публічно та приватно, згідно ролі та напрямків діяльності МКЧХ.

Вказане свідчить про відсутність підстав вважати, що трудові відносини між сторонами склались за межами офіційних функцій Місії Міжнародного Комітету Червоного Хреста.

Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідача здійснюється судом лише за клопотанням позивача, що передбачено ч. 2 ст. 51 ЦПК України, а представник позивача у судовому засіданні з відповідним клопотанням до суду не звертався.

Разом з тим, за умовами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За умовами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Крім посилань на Віденську конвенцію про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, як підставу вважати, що імунітет Місії Міжнародного Комітету Червоного Хреста від цивільної юрисдикції не поширюється на даний позов, позивачем не наведено інших підстав, що свідчили б про зазначене, зокрема, посилання на документи, які підтверджували б вказані обставини.

Разом із тим, представником позивача у судовому засіданні не заявлялись клопотання про витребування відповідних документів від відповідача, у порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України, так само як і документів, що підтверджували б наявність трудових правовідносин між сторонами, а надані до позовної заяви документи не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки не є належним чином завіреними, деякі з них викладені іноземною мовою.

За таких обставин, враховуючи, що позов пред'явлено до неналежного позивача по справі, крім того, позивачем у порядку, передбаченому ст. 81 ЦПК України не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 у трудових правовідносинах із Міжнародним Комітетом Червоного Хреста делегація в Україні, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваємої роботи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці вимоги є похідними та безпосередньо пов'язані з вирішенням судом питання щодо наявності підстав для поновлення позивача на роботі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, відтак позовна вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 21, 23, 24,36, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Міжнародного Комітету Червоного Хреста делегація в Україні, треті особи - Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», Міністерство закордонних справ України про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_2, місце проживання - 04074, АДРЕСА_1, іпн - НОМЕР_1.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста делегація в Україні, місцезнаходження - 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 6/о.

Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», місцезнаходження - 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 51/50.

Міністерство закордонних справ України, місцезнаходження - 01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1.

Повний текст рішення складений 29 жовтня 2018 року.

Суддя: