Decision № 77412388, 16.10.2018, District Administrative Court of Kyiv

Approval Date
16.10.2018
Case No.
826/4881/18
Document №
77412388
Form of court proceedings
Administrative
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2018 року № 826/4881/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Смолія В.В., при секретарі судового засідання Острович Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання дій та бездіяльності протиправними

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Дудник А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі також - відповідач) про визнання дій та бездіяльності протиправними.

Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виконується рішення Європейського суду №24690/15 від 12.10.2017 року, оскільки Європейським Судом чітко зазначено: «Ваша заява є частиною процедури виконання пілотного рішення по справі «Іванов про України №40450/04 від 15.10.2009 року… Суд вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні по справі «Іванов», має бути надано Вам в рамках процедури виконання», а тому Держава Україна повинна начислити справедливу компенсацію у розмірі 2000 євро та вжити додаткових заходів індивідуального характеру, виконавши постанову Апеляційного суду Донецької області від 28.03.2011 року №22-3353.

Відповідачем на адресу суду подано письмовий відзив в якому зазначено, що рішеннями Європейського Суду на які посилається позивач, заявникам не присуджено справедливої сатисфакції, а зобов'язано України вжити заходів загального характеру.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Порядок виконання Рішення визначається Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей.

Так, Рішенням Великої Палати Європейського суду від 12.10.2017 року у справі «Бурмич та інші про України» (заява №46852/13 та інші), Європейський Суд постановив вилучити зі свого реєстру (strike out) 12 148 заяв, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та передати їх Комітету міністрів Ради Європи, з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, рішення 15.10.2009), у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів, як це передбачено у п'ятому пункті резолютивної частини зазначеного рішення, та сплати боргу за рішенням національного суду.

До зазначеного списку розгляду заяв, приєднано заяви ОСОБА_1 №1867/14 та №24690/15.

Комітет міністрів Ради Європи є керівним органом Ради Європи та відповідно до статті 46 Конвенції є Комітет міністрів Ради Європи є частиною її контрольного механізму та наділений повноваженнями здійснення нагляду за виконанням державних рішень, ухвалених Європейським судом.

Як зазначено представником відповідача та не спростовано позивачем, до рішення приєднано два додатка із списками заявників, згідно яких у Додатку І Європейський Суд повідомив Уряд України, а про справи в Додатку ІІ не повідомлено.

Підпунктом «с» пункту 1 статті 37 Конвенції встановлено, що суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Європейській судом, подальший розгляд не є виправданим.

Рішення про вилучення заяви з реєстру справ Європейського суду не обмежують його повноважень повноти в реєстрі справ, заяви перелічені в додатках цього рішення, чи будь-які подібні майбутні заяви, якщо це буде виправдано обставинами.

Тобто, Рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» є рішенням про вилучення заяв з реєстру, з метою їх розгляду в рамках загальних заходів щодо виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» під наглядом Комітету міністрів Ради Європи.

В пункті 218 рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» зазначено: «…рішення про вилучення подальших заяв типу Іванов з реєстру справ Суду не обмежує його повноваження щодо поновлення у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37, заяв, наведених у додатках до цього рішення, або будь-яких інших майбутніх аналогічних заяв, якщо це буду виправдано обставинами. Суд передбачає, що може бути доцільним провести повторну оцінку ситуації впродовж двох років із дня ухвалення цього рішення, щоб з'ясувати, чи виникли за цей час обставини, здатні виправдати здійснення Судом цих повноважень».

Зазначеним рішенням не передбачалось виплати справедливої сатисфакції заявникам. Європейський суд закрив провадження по вказаній справі і доданих до неї заяв, відмовившись розглядати по суті однотипні індивідуальні скарги.

Пунктом 204 рішення Європейського суду «…недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням (пункти 154, 201-203 та п'ятий пункт резолютивної частини рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»), які мають здійснюватися під наглядом Комітету міністрів. Таким чином, враховуючи різні процеси, задіяні з цією метою. Суд також доходить висновку, що повага до прав людини у розумінні пункту 1 статті 37 in fine не вимагає подальшого розгляду цих заяв для ухвалення рішення щодо індивідуального відшкодування».

Тобто, як вбачається зданого рішення Європейський суд не присуджував заявникам справедливу сатисфакцію, а зобов'язав державу Україну вжити заходів загального характеру.

Статтею 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

Кабінетом Міністрів України, 09.08.2017 року прийнято постанову №591 «Про утворення міжвідомчої робочої групи з вирішення проблемних питань, пов'язаних із виникненням заборгованості держави за рішеннями суддів», щодо справ «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Жовтнер проти України», «Бурмич та інші проти України».

Крім того, Міжвідомчою робочою групою розроблено проект стратегії погашення заборгованості держави та запобігання її виникнення. В подальшому Європейський суд для вирішення констатованих у рішеннях «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Жовтнер проти України», «Бурмич та інші проти України» державі Україна надано проміжок часу строком два роки, для розроблення відповідної стратегії та вжиття заходів на національному рівні.

Статтею 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішенням Європейського суду є: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Як зазначалось вище, рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» є рішенням про вилучення заяв з реєстру.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» не встановлено процедури виконання рішення у справі про вилучення Європейським судом заяв зі свого реєстру справ («strike out»).

Тобто, положення Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються тільки до рішень Європейського суду, які визначені у абзаці 6 статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 12.10.2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» про вилучення заяв з реєстру справ.

Статтею 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» не передбачено направлення Уповноваженим повідомленням до державної виконавчої служби та заявників про ухвалення рішення у справі «Бурмич та інші проти України», а також документів для відкриття виконавчого провадження на отримання присуджених Європейським судом коштів.

Суд вважає безпідставними вищезазначені доводи позивача, оскільки згідно з п. 4 Рішення по справі «Бурмич та інші проти України» заяву позивача та інших заявників вилучено з реєстру справ Суду та передано Комітету Міністрів Ради Європи в рамках вжиття заходів загального характеру, як це передбачено у п'ятому пункті резолютивної частини Рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України».

Проте, зазначеним рішенням Європейського суду не зобов'язано державу Україна відповідача виплатити відшкодування заявникам, заяви яких вилучено з реєстру справ Суду.

У статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що в цьому законі термін «виконання Рішення», це: а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Порядок виконання державною виконавчою службою Рішень в частині виплати відшкодування встановлений статтями 7-9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» .

Згідно частини 1 стаття 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Порядок вжиття заходів загального характеру здійснюється відповідно до статей 13-15 Закону № 3477-IV.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Щокварталу Орган представництва готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру (частини 1 статті 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ).

Відповідно до частин 1, 4 статті 15 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», прем'єр-міністр України відповідно до подання, передбаченого у статті 14 цього Закону, визначає центральні органи виконавчої влади, які є відповідальними за виконання заходів загального характеру, та невідкладно дає їм відповідні доручення. Відповідні акти мають бути видані та відповідний законопроект має бути внесений Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України протягом трьох місяців від дня видання доручення Прем'єр-міністра України, передбаченого частиною першою цієї статті.

Аналіз вищевказаних норм Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказує, що вжиття заходів загального характеру не відноситься до компетенції державної виконавчої служби та не підлягає виконанню в порядку, визначеному статтями 7-9 цього Закону та Законом України «Про виконавче провадження».

Із врахуванням вищевказаного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання незаконною бездіяльності відповідача необґрунтовані, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Щодо позовних вимог про вжиття заходів індивідуального характеру в частині виконання Постанови Апеляційного суду Донецької області від 28.03.2011 року у справі №22-3353, суд зазначає наступне.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 28.03.2011 року №22-3353 апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Калінінському районі м.Донецьк задоволено частково. Рішення Калінінського районного суду м.Донецьк від 30.09.2010 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Калінінському районі м.Донецьк провести індексацію пенсії, визнання неправомірними встановлення розміру мінімальної пенсії за віком та її нарахування з 01.01.04 по 31.12.04 та збільшення з 01.09.04, розрахування додаткової пенсії з 12.01.05 по 31.12.05, перерахування основної пенсії з 01.01.05 та збільшення з 01.01.06. Визнано дії Управління пенсійного фонду України у Калінінському районі м.Донецьк - щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності основну та додаткову у відповідності до статтей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додатково пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком не правомірними. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Калінінському районі м.Донецьк здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до статтей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2010 із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови та порядок виконання рішень суддів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1, 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент вчинення виконавчих дій) передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи та наявних документів, а також наданих пояснень сторін, Міністерство юстиції України не є стороною у справі №22/3353, а отже позовна вимога позивача щодо вжиття заходів індивідуального характери, в частині виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 28.03.2011 року є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій

Повний текст виготовлено 25.10.2018 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 77412388 ?

Документ № 77412388 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 77412388 ?

Дата ухвалення - 16.10.2018

Яка форма судочинства по судовому документу № 77412388 ?

Форма судочинства - Administrative

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 77412388 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Information about the court decision No. 77412388, District Administrative Court of Kyiv

The court decision No. 77412388, District Administrative Court of Kyiv was adopted on 16.10.2018. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key data easily.

The court decision No. 77412388 refers to case No. 826/4881/18

This decision relates to case No. 826/4881/18. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment:


Our platform enables searching by various criteria, such as region or court name. In addition, exhaustive customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for data. That allows you to productively save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 77412387
Next document : 77412389