Court ruling № 77301556, 16.10.2018, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

16 жовтня 2018 року 810/5149/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” (08600, м. Васильків, вул. Володимирська, 57 А) з позовом до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (08600, м. Васильків, вул. Покровська, 5), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03.09.2018 №56251466 про стягнення виконавчого збору у розмірі 661681,72 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03.09.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57121007.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 16 жовтня 2018 року о 14 год. 00 хв.

16 жовтня 2018 року до Київського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді:

- зупинення дії індивідуального акта Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, а саме: постанови Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03 вересня 2018 року №56251466 про стягнення виконавчого збору в розмірі 661 681 грн. 72 коп.;

- зупинення дії індивідуального акта Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, а саме: постанови Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП №57121007;

- заборони Васильківському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вчиняти дії щодо виконання постанови Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03 вересня 2018 року №56251466 про стягнення виконавчого збору в розмірі 661 681 грн. 72 коп.;

- заборони Васильківському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вчиняти дії щодо виконання постанови Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП №57121007;

- зупинення стягнення на підставі виконавчого документа – постанови Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03 вересня 2018 року №56251466 про стягнення виконавчого збору в розмірі 661 681 грн. 72 коп.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №826/5233/18 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР – 76885453) зазначив, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з частиною п’ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вказана правова позиція Верховного Суду підлягає врахуванню при застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Посилання позивача на те, що не вжиття обраних заходів забезпечення позову призведе до можливості виконання відповідачем спірних постанов, накладення ним арешту на майно ТОВ “Промкомплект”, реалізації цього майна тощо само по собі, без надання відповідних доказів вчинення таких дій, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки не підтверджують наявність визначеної статтею 150 КАС України передумови для цього: очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Також суд зазначає, що сам по собі факт оскарження позивачем рішень відділу державної виконавчої служби не може слугувати беззаперечним доказом того, що такі рішення є протиправними.

Надання ж судом правової оцінки оскаржуваним рішенням на етапі розгляду заяви про забезпечення позову фактично буде мати наслідком вирішення спору по суті, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд вважає, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим правові підстави для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 152, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промкомплект” про забезпечення позову.

Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.