№ 7729552, 02.02.2010, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 р. № 10/10(11/93)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Короткевича О.Є. (доповідач) суддів :Заріцької А. О., Коваленка В. М. розглянувши матеріали касаційної скарги Гр. ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року у справі№ 10/10(11/93) за заявою Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції доДочірнього підприємства "Диківське" Знам'янського районного споживчого товариства проБанкрутство Представники сторін та учасників судового провадження в судове засідання не з'явились ВСТАНОВИВ: До господарського суду Кіровоградської області звернулась Знам'янська обєднана державна податкова інспекція, м. Знам'янка Кіровоградської області, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника Дочірнього підприємства “Диківське” Знам'янського районного споживчого товариства, с. Диківка Знам'янського району Кіровоградської області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що боржник відсутній за місцезнаходженням, з посиланням на ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2009 року (суддя Деревінська Л.В) в задоволенні скарги від 17.07.2007 року кредитора гр. ОСОБА_4 відмовлено. Звіт ліквідатора Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції та ліквідаційний баланс банкрута Дочірнього підприємства "Диківське" Знам'янського районного споживчого товариства затверджено. Ліквідовано юридичну особу - банкрута дочірнє підприємство "Диківське" Знам'янського районного споживчого товариства, ідентифікаційний код ЄДРПОУ-30118333. Провадження у справі припинено. Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 23.09.2009 року (судді: Герасименко І. М., Лисенко О. М., Прудніков В. В.) у справі №10/10(11/93) ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2009 року у справі №10/10(11/93) залишено без змін.

Гр. ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2009 року у справі №10/10(11/93) залишити без змін.

В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає нормам національного права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.12.2009 року прийнято касаційну скаргу Гр. ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року у справі №10/10(11/93) до провадження та призначено касаційну скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування апеляційним господарськими судами норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням. Даної правової позиції також дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 06.06.2006 року у справі №Б48/12-05 та від 06.11.2007 року у справі №43/427.

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Диківське" Знам'янського районного споживчого товариства в порядку встановленим ст. 52 Закону та зобов'язано сторони надати відповідні документи, в тому числі витяг з Єдиного державного реєстру.

На вимогу господарського суду Кіровоградської області викладену в ухвалі від 21.03.2007 року Знам'янська обєднана державна податкова інспекція не надала витяг з Єдиного державного реєстру про відсутність боржника за його місцезнаходженням або запис про відсутність підтверджених відомостей щодо боржника, суд також не здійснив своїх повноважень передбачених ст. 38 ГПК України та не витребував відомостей щодо Дочірнього підприємства "Диківське" Знам'янського районного споживчого товариства, які необхідні для встановлення обставин справи.

Хоча дослідження цієї обставини має істотне значення правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, постанова господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2007 року, ухвала господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2009 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гр. ОСОБА_4 у справі № 10/10(11/93) задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2009, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2009 року та постанову господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2007 року у справі № 10/10(11/93) скасувати.

Матеріали справи № 10/10(11/93) направити на розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді А. О. Заріцька

В. М. Коваленко