Decision № 77279062, 09.10.2018, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2018 року м. Рівне №817/567/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 30 серпня 2016 року); представника відповідача – не прибув; представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - адвоката ОСОБА_2 (довіреність від 19 вересня 2018 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування запису.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі – позивач) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі – відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування запису в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7473513) про заміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесений 27.12.2012.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ПАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір та договір іпотеки щодо придбання нерухомого майна. Позивачу стало відомо про внесення 27.12.2012 відповідачем – нотаріусом до Державного реєстру іпотек запису про зміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012. Позивач вказує, що вчинення таких реєстраційних дій нотаріусом здійснено з перевищенням повноважень, оскільки такі дії нотаріус як реєстратор мав право вчиняти виключно після 01.01.2013. Також, позивач вказує, що нотаріус не мав правових підстав для внесення запису на підставі лише договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, оскільки жодних додаткових угод чи угод про зміну умов за кредитним договором та іпотечним договором, укладених між позивачем та ПАТ «Сведбанк», не укладалося.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 провадження у справі закрито.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 – без змін.

Постановою ОСОБА_5 Верховного Суду від 04.04.2018 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено; ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 – скасовано; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.06.2018 витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (01054, місто Київ, вулиця Воровського, будинок №34/14, кімната №102-106) наступні докази: нотаріальну реєстраційну справу з реєстрації змін обтяжень нерухомого майна іпотекою та зміни іпотекодержателя з ПАТ «СведБанк» на ПАТ «Дельта Банк» щодо квартири АДРЕСА_2, РПВП №1328469.

У зв’язку з необхідністю встановлення належної адреси відповідача, який її змінив, судом вчинялися дії щодо повторного надіслання ухвали суду про витребування доказів за новою адресою нотаріуса.

У судове засідання, призначене на 09.10.2018, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибув, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання також прибув представник третьої особи, заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 09.10.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1704/0608/45-016 (кредитний договір на купівлю житлової нерухомості) від 27.06.2008, за умовами якого банк надав позивачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 30000,00 доларів США на строк по 27.06.2028 зі сплатою процентів за користування кредитом (далі іменується – Договір №1704/0608/45-016) (а.с. 8 том 1).

На забезпечення виконання зобов’язань за Договором №1704/0608/45-016 між сторонами правочину укладено також іпотечний договір від 27.06.2008 №1740/0608/45-016-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №3714 (далі іменується – Договір №1740/0608/45-016-Z-1). В іпотеку передано нерухоме майно – квартира АДРЕСА_3.

27 червня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 накладено заборону відчуження майна до припинення чи розірвання договору №1740/0608/45-016-Z-1.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (далі іменується – Договір купівлі-продажу прав вимоги), відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» продав (відступив) права вимоги до боржників по кредитних договорах, в тому числі по Договору №1704/0608/45-016 та Договору №1740/0608/45-016-Z-1 (а.с. 12 том 2).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 внесено відомості до Державного реєстру іпотек від 27.12.2012 про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

В Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 04.04.2016 міститься наступна інформація:

Відомості про об’єкт нерухомого майна – реєстраційний номер майна: 1328469; тип майна: квартира: адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4; номер запису: 136-44356 в книзі 160;

Відомості про права власності – дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 02.07.2008; дата внесення запису: 02.07.2008; ПІБ: ОСОБА_3; РНОКПП: НОМЕР_1; дата народження: 09.12.1971; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВКО №488730 р №3710, 27.06.2008, Приватний нотаріус ОСОБА_6 Рівненського міського нотаріального округу;

Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна – тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 7475660; зареєстровано: 27.06.2008 16:43:01 за №7475660 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_6, 33000, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соломії Крушельницької, 54, (0362) 26-17-62; підстава обтяження: Іпотечний договір, 3714, 27.06.2008, ОСОБА_6; об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_5, номер РНВН: 1328469; власник: ОСОБА_3, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_6; заявник: ВАТ «Сведбанк»;

Відомості з державного реєстру іпотек: реєстраційний номер обтяження: 7473513; тип обтяження: іпотека; зареєстровано: 27.12.2012 21:43:28 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_4, 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 37/14, кім. 102-106, 272-22-57; підстава обтяження: Договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», 1306, 25.05.2012, Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7; об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_4, номер РПВН: 1328469; іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк», код 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; іпотекодавець: ОСОБА_3, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_6; розмір основного зобов’язання: 30000,00 доларів США; строк виконання: 27.06.2028; заставна: немає (а.с. 16 том 1).

Позивач оскаржує рішення відповідача щодо внесення запису про зміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» з підстав: 1) запис внесений нотаріусом з перевищенням повноважень та поза межами наявної компетенції; 2) запис внесений на підставі неналежних документів – у даному випадку мав бути укладений договір про внесення змін до Договору №1740/0608/45-016-Z-1 або додаткова угода про внесення до нього змін, договір купівлі-продажу прав вимоги не є документом, на підставі якого можливо вчиняти реєстрацію змін обтяження.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, ОСОБА_5 Верховного Суду в постанові від 04.04.2018 вказала: «Отже, за наведених вище обставин можні дійти висновку, що позовна заява представника позивача не містить вимог щодо виконання цивільно-правових угод, як помилково вважав суд першої інстанції, натомість позивач просить визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про зміну умов обтяження квартири, вчинений Приватним нотаріусом. Тобто у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону №1952-IV».

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) (далі іменується – Закон України №1952-IV).

Абзацом п’ятим частини першої статті 2 Закону України №1952-IV визначено, що обтяження – заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (частина перша статті 3 Закону України №1952-IV).

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 3 Закону України №1952-IV).

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина третя статті 3 Закону України №1952-IV).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію (абзац четвертий частини першої статті 16 Закону України №1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05.06.2003 (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) (далі іменується – Закон України №898-IV), обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

За правилами частин першої-третьої статті 3 Закону України №898-IV, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Суд зазначає, що окрім вказаних вище норм, порядок реєстрації нотаріусами іпотек нерухомого майна та внесення змін було врегульовано Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №410 (далі іменується – Порядок №410).

Пунктом першим Порядку №410 встановлено, що державна реєстрація іпотек здійснюється з метою: реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження.

Державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру (пункт четвертий Порядку №410).

Абзацом п’ятим пункту другого Порядку №410 визначено, що реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Нотаріус як спеціальний суб’єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону (абзац другий пункту дев’ятого частини другої статті 9 Закону України №1952-IV).

Відповідно до пункту першого Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» №5037-VI від 04.07.2012 (далі іменується – Закон України №5037-VI), цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1 і 3 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року, та абзаців четвертого - шостого підпункту 12 пункту 4 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року.

Таким чином, на момент внесення відповідачем (нотаріусом) запису до Державного реєстру іпотек – 27.12.2012, в останнього були повноваження на вчинення таких реєстраційних дій, оскільки норми Закону України №1952-IV та Порядку №410 визначали обсяг таких повноважень.

З огляду на наведене, доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень на здійснення державної реєстрації змін відносно іпотеки нерухомого майна, є необґрунтованими та не відповідають не лише зазначеному Тимчасовому порядку №410, а й положенням Закону України №1952-IV, частиною 2 статті 9 якого передбачено, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону. При цьому, зміни до Закону щодо повноважень нотаріуса набрали чинності не з 1 січня 2013 року, як зазначає позивач, а з 8 серпня 2012 року – дата набрання чинності Законом України №5037-VI, яким внесено зміни до статті 9 Закону України №1952-IV.

Відтак, твердження позивача про те, що у відповідача не було повноважень для вчинення реєстраційної дії щодо зміни іпотекодержателя, є безпідставними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п’ята статті 242 КАС України).

Висновки щодо застосування норм права з аналогічного питання викладені в Постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №815/6360/16 адміністративне провадження №К/9901/732/18.

Перевіривши обґрунтованість другої підстави позову – запис внесений на підставі неналежних документів – у даному випадку мав бути укладений договір про внесення змін до Договору №1740/0608/45-016-Z-1 або додаткова угода про внесення до нього змін, договір купівлі-продажу прав вимоги не є документом, на підставі якого можливо вчиняти реєстрацію змін обтяження, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» продав (відступив) права вимоги до боржників по кредитних договорах, в тому числі по Договору №1704/0608/45-016 та Договору №1740/0608/45-016-Z-1.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України №898-IV, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 24 Закону України №898-IV).

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та третьою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (частина перша статті 1046 ЦК України).

Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (абзац перший частини першої статті 18 Закону України №898-IV).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина перша статті 654 ЦК України).

Отже, саме на виконання вимог статті 24 Закону України №898-IV, ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали та нотаріально посвідчили Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, відповідно до якого, до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Предметом даного договору є речове право на іпотечне майно, зокрема, право вимоги на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором, яке перейшло від продавця (ПАТ «Сведобанк») до покупця (ПАТ «Дельта Банк»).

Пунктом 20 Порядку №410 визначалося, що внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи до якого, зокрема, подається текст змін і додаткових відомостей, внесених до іпотечного договору (договір, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором або передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної), документ про плату за внесення змін і додаткових відомостей до запису.

Таким чином, Порядком №410 передбачалася можливість подання нотаріусу не лише документу у вигляді змін до іпотечного договору, а і договору, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором.

Таким чином, у відповідача були наявні усі правові підстави для внесення запису щодо зміни іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» на підставі саме Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, оскільки у даному випадку укладання будь-яких додаткових угод до Кредитного договору чи Договору іпотеки не є необхідністю.

Суд зазначає, що здійсненням такої державної реєстрації відповідачем не обмежено право власності іпотекодавця. Підписуючи договір іпотеки іпотекодавець добровільно погоджується на встановлення особливого порядку розпорядження іпотекодержателем об'єктом іпотеки, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.

Окрім того, суд зазначає, що за правилами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Тобто, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Обов'язковою умовою захисту в адміністративному процесі прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем - фізичною особою та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

У даному випадку позивачем не зазначено та не доведено суду того факту, що відповідачем допущено порушення його прав чи інтересів. На переконання суду, зміна іпотекодержателя, тобто внесення відповідачем до реєстру відповідного запису, жодним чином не потягнуло за собою юридичних наслідків для позивача, оскільки у даних правовідносинах відбулася лише формальна зміна кредитора, натомість зобов’язання позивача щодо сплати суми позики залишилася незмінною.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, які не підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не потребує вирішення в порядку статті 139 КАС України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місцезнаходження: 33024, АДРЕСА_7; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (місцезнаходження: 01033, АДРЕСА_8) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (місцезнаходження: 01014, місто Київ, вулиця Дружби Народів, 38; код ЄДРПОУ 34047020) про визнання протиправним та скасування запису – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.