Decision № 77244891, 10.10.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 жовтня 2018 року №826/2694/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн"до про Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0008901406,за участі:

представника позивача - Мороз Т.Л.,

представника відповідача - Бур’ян М.В.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 жовтня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0008901406.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 07.11.2017 №3680/28-10-14-06/35625082, прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0008901406. Так, позивач зазначає, що висновки акта перевірки не ґрунтуються на даних первинних або інших документів та/або обставинах фінансово-господарської діяльності позивача, які досліджувались в ході проведення перевірки, а ґрунтуються виключно на оціночних судженнях контролюючого органу про діяльність контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг». При цьому, позивачем наголошено, що навіть в акті перевірці відповідач підтверджує, що отримана позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» пшениця в подальшому була реалізована на експорт.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 07.11.2017 №3680/28-10-14-06/35625082 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0008901406 та зазначив, що контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевіряємий період між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг».

Під час судового розгляду справи судом оголошувалась перерва в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» за період з 01.09.2016 по 31.03.2017.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 185 статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення товариством з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» суми податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість 30 240 000, 00 грн.

За наслідками перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 07.11.2017 №3680/28-10-14-06/35625082 (далі - Акт перевірки) та винесено податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0008901406, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 800 000, 00 грн., у тому числі: 30 240 000, 00 грн. - основний платіж та 7 560 000, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0008901406, позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 07.12.2017 на зазначене податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн", Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 05.02.2018 №3830/6/99-99-11-01-02-25, яким податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0008901406 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн", не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з акта перевірки Офісу великих платників податків від 07.11.2017 №3680/28-10-14-06/35625082, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що не було встановлено придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» (контрагент позивача) у постачальників, зокрема, пшениці 3,4,5,6-го класу, та таким чином встановлено обрив ланцюга постачання.

Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "САВ Дістрибьюшн" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21).

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "САВ Дістрибьюшн " (Покупець) було укладено договір поставки від 17.06.2016 №П17061, предметом якого є передача продавцем у власність покупця товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, що передбачені договором. Кількість, асортимент, ціна товару, строки передачі й оплати товару, місце постачання товару визначаються специфікаціями, що є додатками до договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до додатку №1 до договору поставки від 17.06.2016 №П17061, постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити наступний товари за цим додатком до договору: пшениця 3,4,5,6 класу, українського походження, врожаю 2016 року. Кількість товару з цим додатком до договору - 30 000 тон.

Відповідно до додатку №2 до договору поставки від 17.06.2016 №П17061, постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити наступний товари за цим додатком до договору: пшениця 3,4,5,6 класу, українського походження, врожаю 2016 року. Кількість товару з цим додатком до договору - 6 000 тон.

Також між позивачем та контрагентом було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки від 17.06.2016 №П17061, умовами якої передбачено викласти пункт 6.6 договору поставки від 17.06.2016 №П17061 наступним чином: якщо постачальник має статус платника податку на додану вартість, вартість товару, підлягає обкладенню (нарахуванню) податком на додану вартість, то постачальник зобов'язується зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на партію товару, оформлену належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства України.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаного договору, додатків до договору, додаткової угоди, актів приймання-передачі, видаткових накладних, податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і якісних показників, карток аналізу зерна, платіжних доручень.

Також, на підтвердження реалізації на експорт придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» товару (пшениці) позивачем надано суду копію договору комісії від 17.06.2016 №К1706-1, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «САВ Дістрибьюшн» (комітент) доручає, а товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (комісіонер) зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії:

- здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до договору;

- укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати в інтересах комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу, а також діти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньо економічних експортних договорів;

- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва визнання підприємства декларантом, та здійснювати всі необхідні митні платежі;

- здійснювати транспортування товару згідно базису поставки товару по ЗЕД-контракту;

- здійснювати інші дії, пов'язані з вище вказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента.

Додатком №1 до договору комісії від 17.06.2016 №К1706-1 передбачено, що комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь комітента продає на експорт наступний товар: пшениця 3,4,5,6 класу, українського походження, врожаю 2016 року. Кількість: 30 000 тон.

Додатком №2 до договору комісії від 17.06.2016 №К1706-1 передбачено, що комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь комітента продає на експорт наступний товар: пшениця 3,4,5,6 класу, українського походження, врожаю 2016 року. Кількість: 6 000 тон.

Додатковою угодою №1 до додатку №1 до договору комісії від 17.06.2016 №К1706-1, визначено термін відвантаження товару до 30.11.2016.

Додатковою угодою №1 до додатку №2 до договору комісії від 17.06.2016 №К1706-1, визначено термін відвантаження товару до 30.11.2016.

Додатковою угодою №2 до додатку №1 до договору комісії від 17.06.2016 №К1706-1, визначено, що комісійна плата за реалізацію товар на експорт по даному додатку становить 444, 30 грн. за 1 тону.

Додатковою угодою №2 до додатку №2 до договору комісії від 17.06.2016 №К1706-1, визначено, що комісійна плата за реалізацію товару на експорт по даному додатку становить 431, 85 грн. за 1 тону.

На підтвердження виконання умов договору комісії від 17.06.2016 №К1706-1 та експорту товару: пшениці 3,4,5,6 класу, українського походження, врожаю 2016 року в загальній кількості 36 000 тон, позивачем надано суду копії вказаного вище договору, додатків до договору та додаткових угод, копії актів приймання-передачі, звітів комісіонера, виписок по рахункам, копії повідомлень про митний перетин товару, платіжних доручень, відомості щодо розрахунків з комісіонером, податкових декларацій, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Водночас суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем не заперечується та не ставиться під сумнів наявність у позивача та надання ним до перевірки первинних, бухгалтерських та фінансово-господарських документів, що підтверджують реальність господарських операцій по ланцюгу постачання: товариство з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» - товариство з обмеженою відповідальністю «САВ Дістрибьюшн» - товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - компанія «Black Sea Commodities LTD».

Так, факт наявності товару (пшениці) та факт його передачі компанії «Black Sea Commodities LTD» відповідачем не заперечується.

Крім того, листом Одеської митниці від 23.11.2017 №4633/10/15-70-61 підтверджується переміщування через митний кордон України пшениці 3, 4, 5 та 6 класу українського походження, врожаю 2016 року за попередніми митними деклараціями від 18.10.2016 №5000600703/2016/9343, №5000600703/2016/9347, №5000600703/2016/9344, №5000600703/2016/9346, №5000600703/2016/9340, №5000600703/2016/9358, №5000600703/2016/9355 на судні "Sea Moon" та на судні "Indigo Flora".

Відповідачем під час судового розгляду справи зазначені обставини також не заперечувались.

За посиланням позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» у перевіряємий період було єдиним постачальником відповідного товару.

При цьому, суд звертає увагу, що підставою для визначення порушення позивачем Податкового кодексу України став висновок відповідача щодо неможливості встановити ланцюг постачання пшениці до контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг», тобто висновок про порушення податкового законодавства зроблено виходячи з аналізу операцій по ланцюгу контрагентів.

Разом з тим, вироку суду щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» відповідачем суду надано не було, та власне реальність господарських операцій по ланцюгу постачання: товариство з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» - товариство з обмеженою відповідальністю «САВ Дістрибьюшн» - товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - компанія «Black Sea Commodities LTD» відповідачем не заперечується, та крім того в акті перевірки контролюючим органом самостійно зазначено про реалізацію пшениці компанії "Black Sea Commodities LTD" на умовах експорту.

Суд звертає увагу, що відповідачем під час судового розгляду справи не наведено доводів щодо порушення позивачем фіскальних інтересів держави. Факт декларування грошових зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» із податку на додану вартість із відповідної операції також не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання позивачем податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах господарських взаємовідносин суб'єктів господарювання.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вернон Шиппінг» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0008901406 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу Великих платників Державної фіскальної служби від 27.11.2017 №0008901406.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 19.10.2018.