Decision № 77244713, 31.08.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2018 року №826/9073/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просила:

- скасувати рішення Київської міської ради від 06 квітня 2017 року № 179/2401 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 у Святошинському районі м.Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 у Святошинському районі м.Києва орієнтовною площею 0,03 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) у власність та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно з планом-схемою (додаток до рішення) (К-26937);

- скасувати присвоєний код земельної ділянки № 75:045:031к по АДРЕСА_2 у Святошинському районі м.Києва.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним прийняттям Київською міською радою оспорюваного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 у Святошинському районі м.Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», оскільки названа особа не є співвласником житлового будинку та користувачем земельною ділянкою за вищевказаною адресою, а своєї згоди на передачу у приватну власність ОСОБА_2 частини земельної ділянки за вищевказаною адресою позивач, яка є власником частини житлового будинку за цією адресою, ні ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є зареєстрованими користувачами цієї ділянки, не надавали.

Також представник позивача зазначала, що присвоєння земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 Святошинському районі м.Києва в розмірі 0,03 га коду № 75:045:031 к, призвело до зміни конфігурації земельної ділянки та її площі у зв'язку з чим позивач позбавлена можливості відновити межі земельної ділянки розміром 1986,47 кв.м за № 75:045:017.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, стверджуючи про правомірність оспорюваного рішення Київської міської ради з огляду на те, що при його прийнятті у відповідача відповідно до законодавства не було підстав для відмови ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас відповідач наголошував на тому, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення в подальшому питання про надання цієї земельної ділянки в користування.

Третя особа ОСОБА_2 у письмовому запереченні, що надійшло до суду, вказала про те, що оспорюване рішення стосовно неї прийняте Київською міською радою в межах повноважень та відповідно до закону з урахуванням того, що вона з 1975 проживає, а з 1978 року зареєстрована в будинку за адресою АДРЕСА_2 у Святошинському районі м.Києва та з 1994 року користується частиною земельної ділянки за цією адресою у розмірі 340 кв.м, а відтак, має право на отримання у власність частини цієї земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позову.

Решта третіх осіб своєї про своє відношення щодо заявлених позовних вимог суд не повідомили, хоча про судовий розгляд справи поінформовані належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, за адресою: АДРЕСА_2 у Святошинському районі м.Києва знаходиться земельна ділянка розміром 1 986,47 кв.м, якій присвоєно № 75:045:017.

Позивач ОСОБА_1 є власником:

- 337/800 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 в Святошинському районі м.Києва на підставі договору дарування від 21 грудня 2016 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 грудня 2016 року № 76533537;

- 189/16000 частин житлового будинку на підставі рішення Святошинського районного суду м.Києва від 06 лютого 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року, що підтверджується указаними судовими рішеннями;

- 37/200 - на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 листопада 2016 року № 72709128.

Паспортом громадянина України підтверджується реєстрація позивача за адресою: АДРЕСА_2

Доказів того, що ОСОБА_2 є співласником житлового будинку по АДРЕСА_2 в Святошинському районі м.Києва чи є користувачем земельної ділянки за цією адресою, суду не надано.

Водночас суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 проживає чи зареєстрована за вищевказаною адресою, хоча вона про це зазначає у письмових поясненнях, наданих суду.

Рішенням Київської міської ради від 06 квітня 2017 року № 179/2401 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 у Святошинському районі м.Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» надано дозвіл на розроблення проекту земеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 у Святошинському районі м.Києва орієнтовною площею 0,03 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) у власність та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з планом-схемою (додаток до рішення) (К-26937).

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернулась до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Водночас, земельне законодавство базується, серед іншого, на таких принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю (пункти "в", "г" частини першої статті 5 Земельного кодексу України).

Конкретний перелік повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин визначено статтею 9 Земельного кодексу України.

Так, зокрема, згідно з пунктом «а» цієї статті до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; згідно з пунктом «б» - передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; згідно з пунктом «м» - вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею Земельного кодексу України.

Частиною 7 вказаної статті Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Порядок отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою у випадках передачі громадянам безоплатно у власність або в оренду земельних ділянок за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), ведення садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва визначено статтею 27 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві (далі - Порядок), затвердженого рішенням Київської міської ради від 04 березня 2015 року № 195/1060.

Так, зокрема, відповідно до статті 27 цього Порядку громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах м.Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають безпосередньо до Київської міської ради клопотання про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку для зазначених цілей в оренду - клопотання в довільній формі про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

У клопотанні про передачу земельної ділянки, зокрема у власність, зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки (далі - клопотання).

До клопотання додаються:

- графічні матеріали в масштабі не менше 1:2000, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а саме: витяг з міського земельного кадастру та витяг з містобудівного кадастру;

- нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини при формуванні нової земельної ділянки (у разі необхідності вилучення земельної ділянки) або припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною при формуванні нової земельної ділянки (у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (припинення права користування) земельної ділянки та умов її вилучення - у разі наявності правоустановчих документів на земельну ділянку, оформлених та виданих відповідно до чинного на час їх оформлення та видачі законодавства, а також документи, що посвідчують правонаступництво землекористувача (якщо таке було), або у разі ненадання чи відмови у наданні такої згоди - рішення суду про вирішення цього питання. У разі подання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування існуючого індивідуального гаража, житлового або дачного будинку та господарських будівель і споруд, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, за рахунок земельної ділянки або частини земельної ділянки, яка була відведена уповноваженим органом до 15.03.91 (до введення в дію Земельного кодексу Української РСР) та на яку на момент подання клопотання документ, що посвідчує право користування, не оформлений та не зареєстрований, нотаріально посвідчена згода не вимагається. У разі подання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою особою, яка набула право власності на індивідуальний гараж, житловий або дачний будинок та господарські будівлі і споруди, на такій земельній ділянці, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини, необхідної для експлуатації та обслуговування набутого у власність індивідуального гаража, житлового або дачного будинку та господарських будівель і споруд, не вимагається. У цьому разі право постійного користування земельною ділянкою попереднього землекористувача або договір оренди земельної ділянки припиняються рішенням Київської міської ради відповідно до статті 141 Земельного кодексу України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» у зв'язку із набуттям зацікавленою особою права власності на індивідуальний гараж, житловий або дачний будинок та господарські будівлі і споруди, які розташовані на земельній ділянці;

- нотаріально посвідчені копії документів щодо правового статусу об'єктів нерухомого майна (гаража, житлового або дачного будинку та інших будівель, споруд) та копія матеріалів технічної інвентаризації таких об'єктів нерухомого майна, якщо такі розташовані на земельній ділянці;

- копія паспорта громадянина;

- копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України);

- довіреність або засвідчена в установленому порядку її копія, на підставі якої інтереси заявника (громадянина) представляє уповноважена ним особа (у разі якщо клопотання подається представником).

До згоди землекористувача на вилучення чи припинення права користування земельною ділянкою додаються:

а) у разі виникнення права користування земельною ділянкою до 01.01.2013 - копія документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

б) у разі виникнення права користування земельною ділянкою після 01.01.2013 - копії документів, що посвідчують оформлення та реєстрацію права користування земельною ділянкою, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права користування земельною ділянкою.

У разі подачі клопотання щодо земельної ділянки, яка надавалась в користування до 15.03.91 (до введення в дію Земельного кодексу Української РСР), до згоди землекористувача додаються копії рішень уповноважених органів про передачу земельної ділянки в користування або, у разі відсутності землекористувача до клопотання додається довідка Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відсутність в архіві документів щодо відведення відповідної земельної ділянки до введення в дію Земельного кодексу Української РСР, яка видається безоплатно, та/або видані уповноваженими органами інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують відсутність землекористувача та речових прав інших осіб на земельну ділянку, щодо якої подано клопотання.

При цьому пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що у разі невідповідності клопотання та складу доданих до нього документів вимогам цього Порядку клопотання по суті не розглядається Департаментом земельних ресурсів, про що громадянина інформують відповідним листом протягом семи робочих днів з дня надходження клопотання з секретаріату Київської міської ради.

Ні відповідач, ні третя особа ОСОБА_2 не надали суду копій документів, перелік яких визначених вищевказаними законодавчими нормами, та на підставі яких Київська міська рада задовольнила клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і прийняла оспорюване рішення, а також не надали додатки до цього рішення, що позбавило суд можливості надати оцінку чи на підставі належним чином оформлених документів було прийнято оскаржуване рішення.

Однак, не зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 цього Кодексу визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

Таким чином, позивач звертається до суду за захистом свого права, порушеного суб'єктом владних повноважень.

За загальним правилом, що міститься в частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, позивач зобов'язаний довести суду наявність у неї відповідного права, порушеного відповідачем внаслідок прийняття оспорюваного рішення, за захистом якого вона звернулася до суду з позовом.

Так, наразі, з огляду на те, що позивач є співвласником частини житлового будинку по АДРЕСА_2 в Святошинському районі м.Києва, вона стверджує що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України вона є користувачем земельної ділянки за цією ж адресою, а тому наявність її згоди як землекористувача при прийнятті відповідачем оспорюваного рішення є обов'язковою. Прийняття цього рішення за відсутності такої згоди є порушенням її права як землекористувача.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Як вбачається з Плану земельної ділянки № 75:045:017 (Витяг з бази даних земельного кадастру), указана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 у м.Києві зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до цього вищевказаного Плану та Внесення змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки з кадастровим кодом 75:045:017 землекористувачами цієї земельної ділянки є ОСОБА_8 та ОСОБА_10, зареєстровані належним чином.

В переліку користувачів згаданою земельною ділянкою позивач відсутня.

Відтак доказів щодо оформлення позивачем в установленому порядку права користування земельною ділянкою 75:045:017 позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись нормами статей 69-71, 128, 158-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (03164, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул.Хрещатик,36), треті особи: ОСОБА_2 (03164, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2), ОСОБА_3, (03164, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3), ОСОБА_4, (03164, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4), ОСОБА_5, (03115, АДРЕСА_1), ОСОБА_6, (03164, АДРЕСА_3) про скасування рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко