Court ruling № 77138586, 04.10.2018, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37557/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року суддя Печерського районного суду м. Києва Козлов Р.Ю., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом у якому просила суд ухвалити рішення яким розірвати шлюб між нею та відповідачем.

Однак, оскільки позовна заява не відповідала вимогам процесуального закону, вказану позовну заяву ухвалою судді від 14 грудня 2014 року залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків, а саме додання до матеріалів свого позову оригіналу платіжного документу, який би підтверджував сплату судового збору у розмірі 704, 80 грн.

29 серпня 2018 року супровідним листом копію вказаної ухвали направлено позивачці для виконання за адресою вказаною нею у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з копією ухвали про залишення позову без руху повернулось на адресу суду з відміткою: «за зазначеною адресою не проживає».

У зв'язку з цим, судом повторно 10 вересня 2018 року було направлено вказану копія ухвали на адресу вказану позивачкою у своїй позовній заяві, однак направлена судом кореспонденція знову повернулась на адресу суду з відміткою: «за зазначеною адресою не проживає».

Положеннями статті 13 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законодавець у ст. 121 ЦПК України стосовно розумності процесуальних строків вказав, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

В контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини, є джерелом права в Україні «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».

Будучи ініціатором даного позовного провадження позивач повинен приймати заходи для всебічного та об'єктивного розгляду справи з дотриманням розумних строків, не порушувати баланс захисту як своїх прав, так і прав відповідача.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Так, Європейський суд з прав людини відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до суду, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.

За таких обставин, судом встановлено, що копії ухвал про залишення позову без руху позивачка не отримує за зазначеною нею контактною адресою, із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та заявою про усунення недоліків не зверталася до суду тривалий час, що свідчить про те, що позивач не виявила належної зацікавленості у розгляді своєї справи. Відтак, суд вбачає достатність підстав для визнання позову неподаним.

Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, оскільки позивачка не виконала вимоги ст. 177 ЦПК України, заяву необхідно вважати неподаною та повернути позивачці.

При цьому, суд роз'яснює, що згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 185, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вважати неподаною та повернути позивачці.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя