Decision № 77014751, 30.08.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року Справа № 804/3230/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання Бурцева Я.Е.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача у вигляді відмови в переведенні її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та зобов'язати останнього перевести її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій Пенсійного органу, який необґрунтовано відмовив їй у переведенні з пенсії по віку на пенсію у разі втрати годувальника у зв’язку з відсутністю необхідних документів, що підтверджували б факт перебування на утриманні померлого годувальника. Вважає, що нею були надані всі документи на підтвердження того, що вона спільно проживала з своїм покійним чоловіком та знаходилася на його утриманні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити, оскільки позивач надав весь пакет документів для переведення з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, крім документа, який би підтверджував його перебування на утриманні померлого чоловіка, з огляду на те, що зареєстровані місця проживання позивача та померлого чоловіка були різні. Також зазначає, що акт від 23.04.2018 року не був доданий до заяви щодо переведення на пенсію по втраті годувальника.

У судовому засіданні позивач і представник відповідача підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні там, що викладені в заявах по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду, де отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та знаходилася у шлюбі з ОСОБА_3.

Після смерті чоловіка, у листопаді 2017 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв’язку із втратою годувальника.

Листом відповідача від 05.01.2018 року № 306/07/87 заявника повідомлено про відмову у переході з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника у зв’язку з відсутністю необхідних документів, які би підтверджували факт перебування на утриманні померлого чоловіка, з огляду на те, що зареєстровані місця проживання позивача та померлого чоловіка були різні.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач оскаржив її до суду.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірним у цій справі є факт перебування позивача на утриманні померлого чоловіка та зазначає, що принцип, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Умови призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника визначені ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Так, частиною 1 вказаної статті (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_4), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

При цьому, частиною 3 цієї ж статті визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, в силу наведених норм, необхідними умовами для переходу на пенсію у зв’язку з втратою годувальника є:

- непрацездатність членів сім’ї;

- перебування на утриманні померлого годувальника.

При цьому, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом 2.3 якого визначено вичерпний перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника, зокрема:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника;

- свідоцтво про шлюб;

- довідка про склад сім’ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім’ї з померлим годувальником (за наявності);

- свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

- документи про місце проживання;

- документ про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Відділу реєстрації фізичних осіб Вільногірської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за різними адресами.

Згідно із пунктом 2.11. цього ж Порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Судом встановлено, що після смерті чоловіка (свідоцтво про смерть від 20.11.2017 року) позивач звернулася до Пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, до якої в якості документа, що засвідчує факт перебування на утриманні померлого ОСОБА_3 додала акт від 24.11.2017 року № 1064, складений депутатом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_5, згідно якого підтверджено, що ОСОБА_1 є цивільною дружиною ОСОБА_3, проживала з ним разом, а тому має право отримувати його пенсію (а.с.18).

Тобто, цим актом підтверджено факт спільного проживання з померлим чоловіком, а не факт знаходження на його утриманні.

ОСОБА_1 не спростовує, що вона з померлим чоловіком зареєстровані за різними адресами, проте зазначає, що вказані перешкоди не повинні слугувати підставою для відмови йому у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Між тим, у разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Так, ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.01.2018 року у справі № 174/24/18 (залишена без змін Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.04.2018 року) заяву ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження на утриманні померлого годувальника залишено без розгляду у зв’язку з наявністю спору про право та роз’яснено про право звернення до суду на загальних підставах. Проте доказів розгляду справи про встановлення факту перебування на утриманні покійного годувальника в порядку позовного провадження, Дніпропетровському окружному адміністративному суду не надано. Таким чином, факт знаходження на утриманні померлого чоловіка у судовому порядку не встановлений.

Судом також встановлено, що депутатом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_5 складений акт від 23.04.2018 року № 1224 (28), відповідно до якого депутатом встановлено, що ОСОБА_1 з 1987 року по 20.11.2017 року постійно проживала зі свої померлим чоловіком та знаходилась на його фактичному утриманні (а.с.20).

Разом з тим, при надісланні позивачу відповіді на звернення щодо відмови йому у переході з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника (лист від 05.01.2018 року № 306/07/87), відповідачем не міг бути врахований акт від 23.04.2018 року № 1224 (28), яким встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своїм покійним чоловіком та знаходилась на його утриманні.

При цьому, учасниками справи не спростовується, що з таким актом позивач до органів Пенсійного фонду не зверталась.

Зважаючи на те, що відповідно до ст. 36 Закону № 1058, право на пенсію у разі втрати годувальника мають члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, а факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_3 не підтверджений належним чином, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відмовляючи позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, діяло у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, є обґрунтованими посилання представника відповідача на неможливість врахування акту від 23.04.2018 року № 1224 (28), яким встановлено факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка, оскільки він (акт) не був доданий до заяви щодо переведення на пенсію по втраті годувальника (листопад 2017 року).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у переході з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника через не підтвердження факту перебування на утриманні, і як наслідок відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 07.09.2018 року.

Суддя ОСОБА_6