Court ruling № 77010708, 09.10.2018, Centralnyi District Court of Mykolaiv City

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________09.10.2018

Справа № 487/358/18

н\п 1-кп/490/747/2018

У Х В А Л А

09 жовтня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.

за участю прокурора Петренка А.О.,

перекладача Федько С.С.

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Кондрашова Г.Г.

провівши підготовче судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12015150030001445, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Вказаний вище обвинувальний акт надійшов до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, крім іншого, в обвинувальному акті має бути наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У своїй постанові від 24.11.2016 (справа № 5-328 К/С-16) про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 2 ст. 445 КПК України, Верховний Суд України звернув увагу на те, що важливим є виклад в обвинувальному акті саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та реалізації права на захист.

Зі змісту цього ж судового рішення випливає правовий висновок Верховного Суду України про те, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Таке наведення фактичних обставин Верховний Суд України у своєму рішенні називає конкретністю обвинувачення.

Обвинувальний акт, що надійшов до суду, не містить чіткого (конкретного) викладення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, які, згідно положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, в обвинувальному акті не зазначено всіх місць вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301 КК України. Зокрема, не зазначено, в яких місцях 09 вересня 2015 року відбулося фотографування ОСОБА_2 статевих органів ОСОБА_4 та 19 липня 2017 року - ОСОБА_5.

Такі недоліки обвинувального акту роблять обвинувачення, висунете ОСОБА_2, неконкретним, що порушує його право на захист, зокрема право бути детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (Стаття 6 § 3(а) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), а суд позбавляють можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (постанова Верховного Суду України від 24.11.2016 у справі № 5-328 К/С-16).

З огляду на те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, та, що місце вчинення злочину, виходячи з вимог ст. 91 КПК України, є обов'язковою для встановлення обставиною і впливає на визначення підсудності справи (ч. 1 ст. 32 КПК України), суд не вправі самостійно визначати таку обставину, оскільки, згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.

У той же час, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд зобов'язаний у вироку вказати формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу, вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Слід зауважити, що, як випливає зі змісту ч. 2 ст. 337 КПК України, а також зі змісту ст. 338 КПК України, зміна прокурором обвинувачення, шляхом якої можуть бути усунуті вказані недоліки під час судового розгляду, є його правом, а не обов'язком, і будь-які процесуальні важелі спонукання прокурора до реалізації такого права судом під час судового розгляду, чинним КПК України не передбачено, більш того, з огляду на положення ст. 26 КПК України, є порушенням принципу диспозитивності, що є неприпустимим.

Єдиним законним процесуальним важелем примушення прокурора до усунення вказаних недоліків, законом визначено повернення обвинувального акту, як це передбачає п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Крім цього, місце вчинення саме кримінального правопорушення 18 липня 2017 року, оскільки це правопорушення є останнім за часом вчинення, має вирішальне значення для визначення підсудності здійснення вказаного кримінального провадження, оскільки згідно речення другого ч. 1 ст. 32 КПК України, якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке кримінальне правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Таким чином, призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, який не відповідає наведеним вище вимогам закону, може призвести до порушення права на захист, а також правил підсудності (тобто права обвинуваченого на розгляд його справи судом, створеним відповідно до закону).

З огляду на наведене, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зазначений вище обвинувальний акт підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12015150030001445, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301 КК України - повернути.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий :