Court ruling № 76973217, 28.09.2018, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа №463/1274/17

Провадження №2/463/323/18

УХВАЛА

судового засідання

28 вересня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання відповідачів про прийняття до розгляду зустрічного позову та об’єднання в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з останніх в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № KF50930 від 18.07.2008р. в розмірі 57958,89 доларів США.

Вказаний позов перебував в провадженні судді Личаківського районного суду м. Львова Лакомської Ж.І. Провадження у даній справі відкрито. Копія позовної заяви разом з додатками учасникам справи направлялась.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Личаківського районного суду м. Львова № 3, у вказаній справі проведено повторний автоматизований розподіл, згідно якого така передана в провадження судді Леньо С.І.

Ухвалою від 27.06.2018р. справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 10.08.2018р. Визначено відповідачам п’ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення даної ухвали, а також визначено строки для подання відповіді на відзив та письмових заперечень. Крім того, сторонам також скеровано повідомлення про їхні права та обов’язки, визначені процесуальним законом.

03.09.2018р. відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали зустрічний позов до ПАТ «ВіЕс Банк» про визнання недійсним кредитного договору № KF50930 від 18.07.2008р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕс Банк».

Повноважний представник позивача заперечив проти прийняття даного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, суд приходить до висновку, що в прийнятті зустрічного позову слід відмовити виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об’єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За правилами ч.3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.121), копію ухвали від 27.06.2018р., якою серед іншого встановлено відповідачам строк для подання відзиву відповідач ОСОБА_3 отримав 23.07.2018р., тоді як зустрічний позов подано ним 03.09.2018р., тобто з пропуском встановленого судом п’ятнадцятиденного строку для подання відзиву, в межах якого відповідач має право подати відзив, хоча відповідне повідомлення про права та обов’язки, в тому числі щодо порядку подання зустрічного позову сторонам направлялась разом з ухвалою від 27.06.2018р.

Таким чином, зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України, внаслідок чого у відповідності до вимог ч. 3 ст. 194 ЦПК України така підлягає поверненню.

При цьому, таких висновків суду не змінює та обставина, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання копії ухвали від 27.06.2018р. іншим відповідачем – ОСОБА_2

Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позов пред’явлено до суду 13.03.2017р. Безпосередньо після відкриття провадження у справі його копія направлялась учасникам справи, тоді як ОСОБА_2 особисто оскаржив ухвалу про відкриття провадження (а.с.92-93), що свідчить про його обізнаність про наявність цивільно-правового спору.

Незважаючи на те, що у відповідності до вимог ЦПК України після зміни складу суду розгляд справи належало розпочати спочатку, відповідач ОСОБА_2 не міг не знати про наявність цивільно-правового спору відносно нього і подання зустрічного позову по спливу не те що встановленого судом строку, а по спливу більш ніж річного строку розгляду справи свідчить про зловживання стороною відповідачів своїми процесуальними правами, які направлені на затягування розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та у зв’язку з цим відмовляє в прийнятті зустрічного позову та повертає його заявникам, що з іншої сторони, не позбавляє відповідачів права звернутись з аналогічним позовом в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 20, 188, 193, 194 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання недійсним кредитного договору.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання недійсним кредитного договору - повернути заявникам.

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.

Ухвала в частині повернення зустрічної позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 03.10.2018 року.

Суддя: Леньо С. І.