Court ruling № 76911556, 04.10.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 жовтня 2018 року м. Київ № 826/14899/18

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Київського державного заводу "Буревісник"

про стягнення заборгованості у розмірі 2771770,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського державного заводу "Буревісник", в якому просить стягнути податковий борг у розмірі 2 771 770,91 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску;

2) оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 51228,12 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 14.09.2018 канцелярією Окружного адміністративного суду м. Києва 03.10.2018 зареєстровано клопотання ГУ ДФС у м. Києві, в якому, серед іншого позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», просить відстрочити сплату судового збору, яке обґрунтоване відсутністю коштів, призначених на оплату судового збору.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, в силу вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», Державна фіскальна служба України та його територіальні органи не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Отже, з урахуванням наведеного та беручи до уваги, що позивач, є юридичною особою, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2018 у справі № К/9901/854/17.

Водночас, слід також зазначити, що до вказаного клопотання не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які унеможливлюють сплату судового збору заявником або докази звернення позивача до органів ДКС України.

Аналізуючи зазначене у сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Отже, недоліки, визначені ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2018, зокрема, щодо сплати судового збору, позивачем не усунуто.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що позивачем не були виконані вимоги ухвали від 14.09.2018, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст. 160 КАС України.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення від сплати судового збору – відмовити.

2. Позовну заяву повернути позивачу.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

4. Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє її права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя Р.О. Арсірій