№ 76883665, 25.09.2018, Kyiv Commercial Court of Appeals

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа№ 910/2333/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Куксова В.В.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

представників:

від позивача - Неволіна А.Ю.,

від відповідача - Томаров І.Є., Ромащенко Д.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соні Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.10.2017 (повне рішення складено 10.11.2017, суддя Мандриченко О.В.)

у справі № 910/2333/16

за позовом Об'єднання підприємств "Український музичний альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соні Україна"

про стягнення 2 869 593,00 грн. відрахувань

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соні Україна" про стягнення 2775459,93 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) відрахувань за імпорт на територію України у період з 13.02.2013 по 25.12.2014 обладнання, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, згідно з переліком, визначеним додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №992 "Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/2333/16 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2775459,93 грн. відрахувань, 41631,90 грн. витрат по сплаті судового збору та 43925,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соні Україна".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 призначено повторну судову експертизу та зупинено апеляційне провадження у справі № 910/2333/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2018 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/2333/16, розгляд справи призначено на 06.09.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.09.2018.

У відповідності до ч. 10 ст. 32 ГПК України та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2018 для розгляду справи №910/2333/16, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чорної Л.В., сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Куксов В.В., Верховець А.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/2333/16 по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Куксов В.В., Верховець А.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2018.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, позивач є організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та листом Державної служби інтелектуальної власності України від 23.03.2015 №1-7/2293.

За приписами частини другої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Згідно з статтею 1 Закону відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Частиною п'ятою статті 42 Закону встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

За приписами додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №992 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2005 № 581) "Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" згадані відрахування в розмірі 3 % підлягають застосуванню до певних видів товарів - за кодами УКТЗЕД: 8520; 8521; 8525 40; 8527 13; 8527 21; 8527 31; 8528; 8523 - загальною обов'язковою ознакою яких є можливість здійснення запису звуку та/або зображення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2014 р. № 55 змінено розмір відрахувань та визначено новий перелік обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 (далі - Порядок від 24.11.2003).

Відповідно до пункту 7 Порядку від 24.11.2003 під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою №992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Тобто, для з'ясування питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача зазначених відрахувань в межах даної справи необхідно:

- встановити весь перелік ввезеного відповідачем обладнання, з вартості якого позивач вимагає здійснити відрахування;

- з'ясувати, за якими саме кодами УКТЗЕД зазначене обладнання було ввезене;

- дослідити спірне обладнання на предмет його відповідності критеріям, зазначеним у статті 42 Закону та у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, спростувавши чи підтвердивши наявність у нього відповідних функціональних можливостей;

- з'ясувати наявність чи відсутність підстав для сплати відповідачем згаданих відрахувань;

- перевірити правильність нарахування позивачем сум до стягнення.

Згідно даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України у період з 13.02.2013 по 06.03.2014 відповідач здійснив на митну територію України імпорт товарів, що мають функціональну можливість відтворення об'єктів авторського права та (або) суміжних прав, а саме:

телевізори торговельної марки SONY загальною контрактною (фактурною) вартістю 91507389,68 грн. (модель KDL-42W808A; KDL-47W807A; KDL-47W808A; KDL-55W807A; KDL-55W808A; KDL-40W905A; KDL-46W905A; KDL- 55W905A; KDL-32W603A; KDL-32W653A; KDL-42W653A; KDL-42W654A; KDL- 50W656A; KDL-65W855A; KDL-42W705B; KDL-32W705B; KD-55X8505A; KD-65X8505A; KD-65X9005A; KD-55X9005A; KD-84X9005);

МР3-плеєри торговельної марки SONY загальною контрактною (фактурною) вартістю 1964920,45 грн. (модель NWZ-B172F; NWZ-B173F; NWZ- B183F; NWZ-E373; NWZ-E383; NWZ-E384; NWZ-E473; NWZ-E474; NWZ-E574; NWZ- Е583; NWZ-E584; NWZ-W274S; NWZ-W273S; NWZ-WH505);

цифровий диктофон торговельної марки SONY загальною контрактною (фактурною) вартістю 5587,70 грн. (модель ICD-UX534F);

аудіосистеми (магнітоли) торговельної марки SONY загальною контрактною (фактурною) вартістю 155306,06 грн. (модель CFD-RS60CP; ZS-RS70BT; CFD- RG880CP);

незаписані твердотільні енергонезалежні пристрої для зберігання інформації (флеш-пам'ять) торговельної марки SONY загальною контрактною (фактурною) вартістю 102734,10 грн.

У період з 07.03.2014 по 25.12.2014 (після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2014 р. № 55) імпортовано наступне обладнання:

планшетні комп'ютери торговельної марки SONY загальною контрактною (фактурною) вартістю 8293951,80 грн. (модель SGP511RU; SGP521RU; SGP512RU);

МР3-плеєри торговельної марки SONY загальною контрактною (фактурною) вартістю 4301997,05 грн. (модель NWZ- Е583; NWZ-E584; NWZ-E383; NWZ-E384; NWZ-W274S; NWZ-W273S; NWZ-WH505; NWZ- B183F).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що все зазначене вище обладнання дозволяє здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, та відповідно відповідач, здійснюючи імпорт вказаного вище обладнання, зобов'язаний здійснити нарахування та виплатити відрахування у встановленому постановою КМ України № 992 розмірі.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що уклав договір з Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське агентство авторських прав" про виплату відрахувань імпортером з додатковими угодами до якого (договору) врегульовано питання сплати винагороди (роялті) за спірний період з обладнання та матеріальних носіїв, за допомогою якого можливо відтворити твори і виконання, в загальному розмірі 223930,70 грн. При цьому, за твердженням відповідача, низка обладнання (телевізори) не підпадають під регулювання Закону, а відповідно роялті з їх вартості не підлягає відрахуванню та сплаті на користь уповноважених організацій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновком експертів №041/17 від 11.07.2017 за результатами проведеної у даній справі комісійної судової експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів встановлено, що усе без виключення обладнання та засоби, перелік яких міститься у розрахунках позивача, є таким, що відповідають критеріям, зазначеним у статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" і додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 з огляду на їх функціональні можливості, а відтак відповідач зобов'язаний здійснити відрахування за імпортовані товари у заявленому позивачем розмірі.

Однак, вказаний висновок є помилковим, зроблений без з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з порушенням норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції не врахував яке саме обладнання підпадає під регулювання ст. 42 Закону.

З метою дослідження та встановлення спірного обладнання на предмет його відповідності критеріям, зазначеним у статті 42 Закону та у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, з метою спростування чи підтвердження доводів сторін про наявність/відсутність у нього (обладнання) відповідних функціональних можливостей, апеляційний суд ухвалою від 25.04.2018 призначив у справі повторну судову експертизу, проведення якої доручив судовим експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

На вирішення експертів поставлені наступні питання:

1 Чи придатне обладнання, а саме:

телевізори торговельної марки SONY моделей KDL-42W808A; KDL-47W807A; KDL-47W808A; KDL-55W807A; KDL-55W808A; KDL-40W905A; KDL-46W905A; KDL- 55W905A; KDL-32W603A; KDL-32W653A; KDL-42W653A; KDL-42W654A; KDL- 50W656A; KDL-65W855A; KDL-42W705B; KDL-32W705B; KD-55X8505A; KD-65X8505A; KD-65X9005A; KD-55X9005A; KD-84X9005;

МР3-плеєри торговельної марки SONY моделей NWZ-B172F; NWZ-B173F; NWZ- B183F; NWZ-E373; NWZ-E383; NWZ-E384; NWZ-E473; NWZ-E474; NWZ-E574; NWZ- Е583; NWZ-E584; NWZ-W274S; NWZ-W273S; NWZ-WH505;

цифровий диктофон торговельної марки SONY моделі ICD-UX534F;

аудіосистеми торговельної марки SONY моделей CFD-RS60CP; ZS-RS70BT; CFD- RG880CP;

планшетні комп'ютери торговельної марки SONY моделей SGP511RU; SGP521RU; SGP512RU

для копіювання примірника певного твору, зафіксованого в фонограмі, відеограмі з одного носія інформації на інший в будь-якій матеріальній формі? Якщо придатне, то яке саме обладнання?;

2. Чи придатне визначене обладнання для копіювання примірника певного твору, зафіксованого в фонограмі, відеограмі з одного носія інформації на інший для їх тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер? Якщо придатне, то яке саме обладнання?;

3. Яке із зазначеного обладнання призначене для використання виключно в особистих цілях в домашніх умовах?

За висновком судової комп'ютерно-технічної експертизи №11786 від 25.07.2018 все спірне обладнання призначене для використання виключно в особистих цілях в домашніх умовах.

Все спірне обладнання, а саме телевізори торговельної марки Sony моделей KDL-42W808A, KDL-47W807A, KDL-47W808A, KDL-55W807A, KDL-55W808A, KDL- 40W905A, KDL-46W905A, KDL-55W905A, KDL-32W603A, KDL-32W653A, KDL-42W653A, KDL-42W654A, KDL-50W656A, KDL-65W855A, KDL- 42W705B, KDL-32W705B; KD-55X8505A; KD-65X8505A; KD-65X9005A; KD- 55X9005A; KD-84X9005; МР3-плеєри торговельної марки SONY моделей NWZ- B172F; NWZ-B173F; NWZ-B183F; NWZ-E373; NWZ-E383; NWZ-E384; NWZ- Е473; NWZ-E474; NWZ-E574; NWZ-E583; NWZ-E584; NWZ-W274S; NWZ- W273S; NWZ-WH505; цифровий диктофон торговельної марки SONY моделі ICD-UX534F; аудіосистеми торговельної марки SONY моделей CDF-RS60CP; ZS-RS70BT; CDF-RG880CP; планшетні комп'ютери ТМ SONY моделей SGP511RU; SGP521RU; SGP512RU придатні для копіювання примірника певного твору, зафіксованого в фонограмі, відеограмі з одного носія інформації на інший в матеріальній формі.

За пунктом 2 Висновку судової експертизи №11786 від 25.07.2018 МР3-плеєри торговельної марки SONY моделей NWZ-B172F; NWZ- B173F; NWZ-B183F; NWZ-E373; NWZ-E383; NWZ-E384; NWZ-E473; NWZ- Е474; NWZ-E574; NWZ-E583; NWZ-E584; NWZ-W274S; NWZ-W273S; NWZ- WH505; цифровий диктофон торговельної марки SONY моделі ICD-UX534F; аудіосистеми торговельної марки SONY моделей CDF-RS60CP; ZS-RS70BT; CDF-RG880CP; планшетні комп'ютери ТМ SONY моделей SGP511RU; SGP521RU; SGP512RU придатні для копіювання примірника певного твору, зафіксованого в фонограмі, відеограмі з одного носія інформації на інший для їх тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Телевізори торговельної марки Sony моделей KDL-42W808A, KDL- 47W807A, KDL-47W808A, KDL-55W807A, KDL-55W808A, KDL-40W905A, KDL-46W905A, KDL-55W905A, KDL-32W603A, KDL-32W653A, KDL-42W653A, KDL-42W654A, KDL-50W656A, KDL-65W855A, KDL-42W705B, KDL-32W705B; KD-55X8505A; KD-65X8505A; KD-65X9005A; KD-55X9005A; KD-84X9005 не придатні для копіювання примірника певного твору, зафіксованого в фонограмі, відеограмі з одного носія інформації на інший для їх тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою 4 та 42 Закону встановлено, що виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.

Статтею 1 Закону подано визначення терміну «відтворення» - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що обладнання, з якого має бути обраховане роялті (винагорода виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права) має відповідати певним критеріям:

- з застосуванням такого обладнання можна здійснити відтворення творів виключно в особистих цілях у домашніх умовах;

- за допомогою такого обладнання можливо виготовити примірник твору у будь-якій матеріальній формі, а також здійснити його запис у будь-якій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Спірне обладнання, а саме телевізори марки Sony моделей KDL-42W808A, KDL- 47W807A, KDL-47W808A, KDL-55W807A, KDL-55W808A, KDL-40W905A, KDL-46W905A, KDL-55W905A, KDL-32W603A, KDL-32W653A, KDL-42W653A, KDL-42W654A, KDL-50W656A, KDL-65W855A, KDL-42W705B, KDL-32W705B; KD-55X8505A; KD-65X8505A; KD-65X9005A; KD-55X9005A; KD-84X9005, не відповідають наведеним вище критеріям, оскільки виготовлений за його допомогою примірник твору неможливо зафіксувати у формі, яку може зчитувати комп'ютер.

А відтак таке обладнання (телевізори марки Sony згідно наведеного вище переліку) не відповідає критеріям, зазначеним у статті 42 Закону, у зв'язку з чим до нього не можуть бути застосовані ставки роялті, визначені постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, хоч і мало місце його імпорту на територію України за кодом товару 8528 згідно з УКТЗЕД.

Такі обставини справи не були досліджені судом першої інстанції, а відповідно неправильно застосовано норми ст.ст. 1, 42 Закону до всього обладнання, яке було імпортовано відповідачем.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що з метою врегулювання питання сплати відрахувань (роялті) за спірний період, 01.09.2015 відповідач уклав договір № ІМ-0109/15 з Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське агентство авторських прав" про виплату відрахувань імпортером обладнання і/або матеріальних носіїв, а також додаткові угоди до договору, який набув чинності для сторін з дня його підписання і діє до 31 серпня 2018 року.

На думку колегії суддів відповідач мав право (за відсутності законодавчої заборони) вирішити питання щодо сплати заборгованості з відрахувань (відсотків) з уповноваженою організацією, повноваження якої зі збору і розподілу коштів від відрахувань (відсотків) є дійсними станом на час здійснення відповідної дії (фактичної оплати). Тобто, з урахуванням того, що такі відрахування (відсотки) як винагорода у подальшому розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм), після перерахування заборгованості з відрахувань уповноваженій організації, відсутні підстави вважати, що зазначене питання залишилося неврегульованим.

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до Постанови, що підтверджується свідоцтвом № 3/у від 29.12.2014, виданим Державною службою інтелектуальної власності України на підставі рішення від 26.12.2014 № 1-14/9533.

Згідно з додатковою угодою від 01.02.2016 № 2 до договору № ІМ-0109/15 відповідач та організація колективного управління конкретизували порядок, розміри і строки сплати відрахувань за попередній період, узгодивши, що попереднім періодом є березень 2014 року - серпень 2015 року; погодили застосування умов договору до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина третя статті 631 Цивільного кодексу України); узгодили, що порядок виплати відрахувань за всі або будь-який з календарних років, що передують попередньому періодові погоджується ними шляхом укладення додаткових угод до договору не пізніше 01.01.2017.

Крім того, 01.11.2016 відповідач уклав із Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське агентство авторських прав" додаткову угодою №3 до договору № ІМ-0109/15 від 01.09.2015, за умовами якої врегульовано питання сплати відповідачем заборгованості з відрахувань в сумі 39 875,16 грн. за період з 01.01.2013 по 31.05.2013.

На підтвердження сплати нарахувань за спірний період відповідач додав платіжні доручення №F110000020 від 20.01.2017, №F110000020 від 23.02.2017, №F110000009 від 16.03.2017, №F110000004 від 29.03.2016, №F110000009 від 16.06.2016, №F110000012 від 15.09.2016, №F110000009 від 08.12.2016 на загальну суму 223930,70 грн.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані несплатою відрахувань за ввезення телевізорів в сумі 2745221,68 грн. (нарахування яких визнано апеляційним судом безпідставним) та іншого обладнання на загальну суму 124372,05 грн. у період з 13.02.2013 по 25.12.2014, позивач сплатив на користь уповноваженої організації колективного управління 223930,70 грн., колегія суддів дійшла висновку про врегулювання відповідачем у спірний період в повному обсязі питання сплати відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а відтак і відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у даній справі, прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального права, що є підставами для його скасування у відповідності із п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Згідно із частинами 1, 4, 8, 14 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Тобто, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати за проведення судової експертизи в загальній сумі 95845,09 грн.

01.10.2018 до розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої відповідач просить покласти понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Соні Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 299118,06 грн. у зв'язку з розглядом справи в Київському апеляційному господарському суді на позивача.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч.ч. 3-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесення судових витрат у вигляді правової допомоги відповідач надав копію договору про юридичні послуги з додатковою угодою, рахунки, акти прийняття послуг з юридичного обслуговування з деталізацією робіт, виконаних адвокатом та помічником адвоката.

Втім, докази оплати рахунків №№3011, 3012 від 28.09.2018 на суму 150629,40 грн. та 148488,66 грн. відповідно відповідач не надав, а отже не підтвердив за допомогою належних та достатніх доказів понесення витрат на правову допомогу, що має наслідком відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Разом з тим належить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/2333/16 в частині повернення з Державного бюджету України на користь позивача 1412,01 грн. надмірно сплаченого судового збору з огляду на відповідність його нормам ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соні Україна" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/2333/16 скасувати в частині задоволення позову (пункти 1, 2 резолютивної частини).

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Відмовити в задоволенні позову повністю.

5. Стягнути з Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, офіс 614, код ЄДРПОУ 31815383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соні Україна" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд, 8, код ЄДРПОУ 35463962) 95845 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 09 коп. судових витрат.

6. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/2333/16 залишити без змін.

7. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.10.2018.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.В. Куксов

А.А. Верховець