Decision № 76880942, 01.10.2018, Zhytomyr District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 278/2262/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Дубовік О. М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Зазначила, що є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у якому зареєстрований відповідач, який є колишнім чоловіком її дочки, та який з 05 травня 2017 року не проживає у даному будинку.

У зв'язку з наведеним просить визнати відповідача таким, що втратив право користування належним їй житловим будинком.

У судове засідання учасники справи не з'явились.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, вимоги підтримала, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 26).

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. 24-25, 28) відповідач причину своєї неявки суду не повідомив, відзив на позов не надавав, із заявою про розгляд справи за його відсутності не звертався.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с. 23, 29).

З огляду на те, що в справі є достатньо матеріалів стосовно прав та взаємовідносин сторін, зі згоди позивача суд, на підставі наявних доказів, ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 14 грудня 2017 року № 1494 в житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, поміж інших зареєстрований колишній зять позивача (а.с. 10).

10 липня 2017 року, 20 листопада 2017 року та 04 червня 2018 року комісією в складі депутата сільської ради ОСОБА_3, секретаря сільської ради ОСОБА_8, члена виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_5 в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було проведено перевірку факту проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації в житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, під час якої було встановлено, що останній не проживає за місцем реєстрації з 05 травня 2017 року (а.с. 11-13).

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 41 Конституції України та статтях 319, 321 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

За приписами частини 2 статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (ч. 1 ст. 405 ЦК України).

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч. 2 ст. 405 ЦК України).

З огляду на наведене, беручи до уваги тривале непроживання відповідача без поважних причин понад один рік, для усунення перешкод у здійсненні позивачем її права користування та розпорядження належним їй майном, суд дійшов висновку що відповідач має бути визнаний таким, що втратив право користування належним позивачу житловим будинком.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн має бути стягнутий з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК України, ст.ст. 316, 321, 391, 405 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік