Decision № 76868501, 28.09.2018, Desnianskyi District Court of Chernihiv City

Справа № 750/8658/18

Провадження № 2/750/2203/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :

головуючого судді Литвиненко І.В.

за участю секретаря судового засідання Юрченко І. В.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст Авто» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів та моральної шкоди,

I.Стислий виклад позиції позивача.

20.08.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст Авто» про визнання договору недійсним в якому просив: визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01044 від 11.08.2018 року недійсним, застосувати наслідки недійсного правочину, стягнути грошові кошти в розмірі 25000 та стягнути моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 01044 від 11.08.2018 року. Позивач вважає укладений договір фінансового лізингу недійсним на підставі ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживача», крім того, відповідач надавав фінансову послугу відповідачу без відповідної ліцензії, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 227 ЦК України. Також позивач зазначав, що договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди та купівлі-продажу транспортного засобу, а згідно ст.. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки оспорюваний договір не посвідчений нотаріально, він є недійсним на підставі ст.220 ЦК України.

ІІ. Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.08.2018року відкрите провадження у справі.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав перелічених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином та завчасно, відзиву на позовну заяву не надав. Суд, за згодою позивача та його представника, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 11.08.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Некст Авто» був укладений договір фінансового лізингу № 01044, згідно якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та умовах, передбачених цим договором. Пунктом 1.7 Договору було передбачено, що предметом фінансового лізингу є Лада Грант, комплектація, модифікація 219010-010-50, об'єм двигуна 1,6 бензин. Договір не був посвідчений нотаріально.

На виконання умов даного Договору позивач згідно квитанції № 69 від 11.08.2018 року вніс кошти в сумі 25000 грн. на рахунок ТОВ «Некст Авто» (а.с. 19).

ОСОБА_2 подав заяву про надання йому транспортного засобу ВАЗ 2170, 2014 року за ціною 87200 грн (а.с. 18). Хоча за договором фінансового лізингу було встановлено, що вартість предмету лізингу становить 7373 , 42 Євро (а.с. 13).

Відповідно до п. 8.2 Договору, попередній розмір щомісячного періодичного платежу, у разі залишення вартості предмету лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, становить 165,57 Євро, що еквівалентно 5232,01 грн. У випадку зміни вартості предмета лізингу в момент його придбання Лізингоодержувачу, сторони зобов'язані підписати новий Додаток № 1 до цього договору, виходячи із остаточної вартості. Суду не надано доказів про те, що була складено цей додаток № 1. В п. 6.5 зазначено, що всі лізингові платежі, які визначаються і Додатку № 1 до даного договору сплачуються лізингоодержувачем на умовах, передбачених цим договором. За пунктом 7.2 Договору, авансовий платіж складає 25 % від вартості предмету лізингу.

Згідно п. 4.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів, починаючи з наступного дня з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: - Комісія за організацію договору, авансового платежу, у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу, на умовах, викладених у п. 7.4 ст. 7 даного договору, з урахуванням умов, викладених у п. 1.6 ст. 1 даного договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

ІV. Норми права які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону № 1023-ХІІ містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону № 1023-ХІІ, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення.

Суд вважає, що в договорі нечітко визначенні лізингові платежі, які мав сплачувати позивач. Крім того в п. 9.1 зазначено про те, що викупна вартість, за якою придбаває у власність автомобіль визначається Лізингодавцем. Пунктом 9.3 Договору набуття права власності пов'язується із сплатою Лізингоодержувачем всіх платежів, передбачених цим договором, в повному обсязі та витрат, які зазнав чи міг зазнати Лізнгодавець у зв'язку із переходом права власності щодо предмету Лізингу. Предмет лізингу взагалі не був переданий позивачу, що є порушенням його прав, як споживача.

Отже, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договорі несправедливих умов. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли заміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимог споживача договір може бути визнано недійсним у цілому ( ч. ч. 5.6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Аналізуючи зміст спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, суд дійшов висновку, що позивач не отримав інформацію щодо істотних умов договору, які передують укладенню договору, зокрема, відносно предмету лізингу та відносно відповідальності за договором, які є несправедливими для нього, як споживача фінансових послуг, адже лізингодавець відповідно до умов договору може не виконувати свої зобов'язання щодо передачі предмету лізингу та при цьому ніякої матеріальної відповідальності за це не несе, а лізингоодержувачу при розірванні договору фінансового лізингу за умови невиконання своїх зобов'язань лізингодавцем не має права на отримання всієї суми, яку сплатив на користь лізингодавця, і в цьому разі всупереч принципу добросовісності договору наслідком якого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Вищезазначене узгоджується з правовою позицією ВСУ в постановах № 6-3020цс15 від 11.05.2016, № 6-65цс16 від 11.05.2016 року та 6-2766цс15

Судом встановлено, що укладений спірний договір у порушення вимог чинного законодавства не був нотаріально посвідчений, внаслідок чого він є нікчемним, отож суд не повинен визнавати його недійсним, бо він є таким вже в силу закону.

Окрім того, згідно пункту 5 ст. 4 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», послуга фінансового лізингу є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Суду не надано ліцензії відповідачем, наданої йому для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та суперечить вимогам законодавства. Так як цей правочин є нікчемним, він не підлягає визнанню недійсним з інших підстав.

За приписами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Так як на виконання умов договору лізингу, який є нікчемним, в силу наведених вище правових норм, позивачем, згідно із квитанцією № 69 від 11.08.2018 року було сплачено кошти в сумі 25000 грн на рахунок відповідача, то ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Моральну шкоду позивач обґрунтовував тим, що внаслідок неправомірної поведінки відповідача він втратив спокій, змушений був звертатись до поліції, він перестав спати ночами, шкоду позивач оцінив в 10000 грн.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини сторін у даній справі випливають з договірних відносин, а саме із договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, який не містить положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Правила ст. 1167 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються, оскільки регулюють позадоговірні (деліктні) правовідносини.

Відносини з приводу укладення та виконання лізингових договорів регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг", норми якого не передбачають настання такого правового наслідку як відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач при пред'явленні даного позову звільнений від сплати судового збору із відповідача на користь держави слід стягнути 704,80 грн судового збору, у зв'язку із тим, що задоволена позовна вимога про застосування наслідків нікчемного правочину.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст Авто» (місцезнаходження: вул. Руслана Лужевського, 14, корп. 6 оф. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 41956941) про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст Авто» (місцезнаходження: вул. Руслана Лужевського, 14, корп. 6 оф. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 41956941) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн.. 00 коп. сплачені ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на виконання договору фінансового лізингу № 01044, укладеного 11.08.2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст Авто» (місцезнаходження: вул. Руслана Лужевського, 14, корп. 6 оф. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 41956941) на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 01.10.2018.

Суддя І.В. Литвиненко