Decision № 76814113, 07.08.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року Справа № 0440/5034/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи ОСОБА_2; третя особа: Криворізька південна об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2018 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа Криворізька південна об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу, в якій просить:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 189 400,19 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 189 400,19 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов’язань донарахованих контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 02.06.2017 року № 5419-1303 в сумі 175 401,18 грн., від 13.05.2017 року № 4609-09 в сумі 13 940,79 грн., від 30.06.2017 року № 4608-09 в сумі 58,22 грн. Сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, а тому підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 07.08.2018 року о 12:30 год.

В судове засідання сторони не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Від відповідача 07.08.2018 року до суду до суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в письмовому провадженні.

Відповідач, пред’явлені позовні вимоги не оспорив, станом на дату розгляду справи відзив на позов та жодних заяв, клопотань не надав.

Від третьої особи до суду станом на дату розгляду справи жодних заяв, клопотань, пояснень не надходило.

Згідно ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явились у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи клопотання позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На запит від 10.07.2018 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління ДМС України в Дніпропетровські області щодо місця проживання (перебування) ОСОБА_2, 15.08.2018 року отримано відповідь із зазначенням наступної інформації: громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2., вул. Зарічна, буд.83, зареєстрований з 30.08.1996 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна фізична особа ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Постишева, будинок 40; Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Радгоспна. будинок 4а; Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Зарічна, будинок 83.

У зв’язку з тим, що станом на 07.10.2014 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов’язаннями становила 77 963, 88 грн. ДФС надіслано податкові вимогу від 08.10.2014 року № 479-25, проте поштовий конверт не був отриманий відповідачем та повернувся до податкового органу за закінченням терміну зберігання. Отже податкова вимога не була отримана відповідачем не з вини податкового органу.

Криворізькою південною об’єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області фізичній особі ОСОБА_2 винесено податкові повідомлення-рішення за платежем на земельний податок з фізичних осіб: від 13.05.2017 року № 4609-09 в сумі 13 940,79 грн.; від 02.06.2017 року № 5419-1303 в сумі 175 401,18 грн.; від 13.05.2017 року № 4608-09 в сумі 58,22 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначені повідомлення-рішення направлені податковим органом за адресою реєстрації відповідача, проте поштові конверти не були отримані відповідачем та повернулись до податкового органу за закінченням терміну зберігання. Отже податкові повідомлення-рішення не були отримані відповідачем не з вини податкового органу.

З урахуванням зазначеного, за відповідачем обліковується податкове зобов’язання на загальну суму 189 400,19 грн. яке згідно інтегрованої картки платника податку, на момент розгляду справи залишається відповідачем не сплаченим.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Розділу XIII Податкового кодексу України «Плата за землю».

Відповідно до п.286.5. ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже у зв'язку з несплатою відповідачем у законодавчо встановлені строки грошового зобов'язання земельного податку з фізичних осіб визначених податковим органом в розумінні Податкового кодексу України є податковим боргом.

При цьому оскільки податковий борг у відповідача виник саме у зв'язку з несплатою у встановлені строки грошових зобов'язань, а податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались, визначена заборгованість є узгодженою.

За правилами п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 1 ст. 60 Податкового кодексу України, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. п. 88.1, 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, -з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (п. п. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 2 п. п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Стаття 87 Податкового кодексу України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, а саме: джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, зокрема, п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. п. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу від 08.10.2014 року № 479-25 про наявність податкового боргу, яка була належним чином вручена.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення зазначеного податкового боргу, вказана податкова вимога вважається не відкликаною.

Суд встановив, що відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями від 13.05.2017 року № 4609-09 в сумі 13 940,79 грн.; від 02.06.2017 року № 5419-1303 в сумі 175 401,18 грн.; від 13.05.2017 року № 4608-09 в сумі 58,22 грн. податковим органом нараховано податкове зобов’язання на загальну суму 189 400,19 грн.

Відповідачем зазначені податкові зобов’язання не сплачені, тому вважається податковим боргом.

Судом встановлено, що на момент утворення заборгованості податкова вимога та податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались, позивачем не були відкликані, відтак, податкове зобов’язання є узгодженим.

Від так, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 189 400,19 грн., який виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошового зобов’язання нарахованого самостійно платником податків та донарахованого контролюючим органом.

Докази, які б підтвердили сплату суми податкового боргу на момент вирішення спору у справі відсутні.

Оскільки, з моменту надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги строк передбачений законодавством для стягнення коштів та продаж майна платника податків настав, податковий орган мав підстави для стягнення податкового боргу.

Враховуючи наявність податкового боргу та відсутність доказів його добровільного погашення, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 13 551,28 грн. та їх задоволення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи ОСОБА_2, третя особа Криворізька південна об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення коштів, підлягає задоволенню в повному обсязі та стягненню податкового боргу з Фізичної особи ОСОБА_2 на користь держави в сумі 189 400,19 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Судові витрати згідно положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України , відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) до Фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Зарічна, 83, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000), третя особа: Криворізька південна об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39738998, пр.-т. Металургів, 16, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50006) про стягнення суми податкового боргу в розмірі 189 400,19 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1)- задовольнити.

Стягнути податковий борг в розмірі 189 400,19 грн. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1